Вирок № 74523711, 07.06.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/597/18

Провадження № 1-кп/273/114/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Новицького Є. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

військового прокурора Молота Д.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060110000442 від 26.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні має малолітнього сина, старший офіцер відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Баранівського районного військового комісаріату Житомирської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 26 грудня 2017 року близько 15 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_1, поблизу будинку № 19 по вул. Звягельській в м. Баранівка Житомирської області рухаючись в напрямку центра міста, в порушення вимог пунктів п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог пункту 1.7. вказаних Правил, не був уважним до такої категорії учасників дорожнього руху як люди похилого віку, та в порушення вимог пункту 12.3. вказаних вище Правил, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого, передньою лівою частиною транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4-В.В., яка перетинала проїзну частину справа на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу та знаходилась біля розподільної смуги проїзної частини вказаної вулиці, в наслідок якого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких о 18:00 год. 26.12.2017 у реанімаційному відділені Баранівської КЦРЛ настала її смерть.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому розкаюється та підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, просив не позбавляти волі, а також пояснив, що дійсно 26.12.2017 року керував технічно справним автомобілем НОМЕР_2, по вул. Звягельській в м. Баранівка Житомирської області рухаючись від військового комісаріату в напрямку центра міста та проїжджаючи одну з ділянок дороги був засліплений сонцем та в результаті чого з необережності здійснив наїзд на жінку ОСОБА_4-В.В., яка в свою чергу переходила проїзну частину з права на ліво на не пішохідному переході, в результаті чого від тілесних ушкоджень потерпіла померла в реанімації. Додатково пояснив, що перед зіткненням з потерпілою він подавав сигнал та екстрено загальмував. Після даної події викликав швидку та працівників поліції. З приводу завданої шкоди зазначив, що ним відшкодовано, як моральну так і матеріальну шкоду потерпілій в сумі 30тис. грн.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що загибла ОСОБА_4-В.В. є її матір’ю, 26.12.2017 року, перед даною подією вона спілкувалася з нею по телефону тричі, приблизно о 17-00 год. їй подзвонили та повідомили, що матір попала у ДТП та зараз знаходиться в реанімаційному відділенні Баранівського ЦРЛ. Коли з Житомира через півтори години вона приїхала до лікарні, то працівники мед закладу повідомили, що матір померла. Про обставини ДТП їй нічого не відомо. Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого немає та просить звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочину, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, учасники судового провадження не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, їм роз'яснено і зрозуміло, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, відсутністю заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою з необережності, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, а також, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України – є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування шкоди, проходження військової служби в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України – не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги досудову доповідь що характеризує обвинуваченого ОСОБА_1 складену Баранівським районним сектором з питань пробації, згідно якої рівень ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 повторного правопорушення є низьким та вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 « Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин з необережності, проте від нього настали тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, військовослужбовець, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, має на утримані малолітню дитину, а також враховуючи пом'якшувальні обставини та думку потерпілої, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, і в тому числі з необережності, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції обвинувачення, із застосування ст.ст. 75,76 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд приходить до висновку про відсутність підстав додаткового покарання у вигляді позбавлення права керуванням транспортними засобами, в зв'язку з тим, що злочином хоч і заподіяна смерть особи, але дії обвинуваченого не були умисними до того ж він не залишив місця події, викликав швидку та працівників поліції, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за правопорушення вчинені на дорозі в минулому.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

У кримінальному провадженні наявні витрати, пов'язані з виконанням експертиз, які суд стягує з обвинуваченого, а саме:

експертиза технічного стану транспортного засобу марки «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_1, №3/170 від 07.03.2018 - 1144 грн. 00 коп., (отримувач: УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО:38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів 24060300);

комплексна судова фототехнічна експертиза та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №3/326 від 19.04.2018 - 988 грн. 07 коп., (отримувач: УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО:38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів 24060300).

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обирався.

Питання з речовими доказами, суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

1) не виїзжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації;

2) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

3) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили не обирати.

Згідно ст.100 КПК України речовий доказ - автомобіль НОМЕР_3, що зберігається на території Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_1 в повне користування та розпорядження або уповноваженій ним особі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

експертизи технічного стану транспортного засобу марки «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_1, №3/170 від 07.03.2018 - 1144 грн. 00 коп., (отримувач: УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО:38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів 24060300);

комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №3/326 від 19.04.2018 - 988 грн. 07 коп., (отримувач: УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО:38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів 24060300).

Цивільний позов не заявлявся.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Є.А. Новицький