Постанова № 74523644, 07.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1234/18 22-ц/774/1312/К/18

07 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/1234/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2018 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. у м. Кривому Розі та повне судове рішення складено 16 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди завданої смертю працівника на виробництві.

Позов мотивовано тим, що її чоловік ОСОБА_4 помер 07 березня 1996 року, під час виконання трудових обов’язків підземного прохідника 4 розряду шахти «Гвардійська». По факту нещасного випадку було складено акт №5 про нещасний випадок на підприємстві від 21 березня 1996 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався 07 березня 1996 року о 00 годині 30 хвилин, смерть наступила внаслідок вивалу гірничої маси. В пункті 13 зазначеного акту осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, що призвели до смерті ОСОБА_4, не зазначено.

Звістка про смерть чоловіка призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть чоловіка не залишають її до теперішнього часу. Смерть чоловіка змусила її корінним чином змінити своє життя, оскільки після його загибелі вона змушена була самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут, самостійно виховувати та утримувати малолітнього сина, якому на дату смерті виповнилося лише 4 роки. Отже, посилаючись на те, щовтратою рідної їй людини, з якою вона мала намір прожити все своє життя, завдано значної моральної шкоди. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 176000,00 гривень, які просить стягнути з відповідача на її користь без утримання податків та зборів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КЗРК»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 18 615,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «КЗРК»на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, просить змінити рішення суду та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до заявленої нею вимоги у позовній заяві, посилаючись на необґрунтованість рішення. Зокрема позивач, вважає що рішення не відповідає принципам розумності, справедливості, виваженості та співрозмірності незворотнім негативним наслідкам, які настали для позивача внаслідок смерті її чоловіка.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. ПАТ «КЗРК» не заперечує, що на підприємстві стався нещасний випадок, але зазначені акти не можуть бути взяті як доказ заподіяння моральних страждань, оскільки вони встановлюють лише причини настання нещасного випадку, а не наявність у позивача моральних страждань. Підприємством дитині ОСОБА_5 в зв’язку з загибеллю батька була нарахована єдиноразова допомога та весь час до повноліття дитина отримувала допомогу по втраті годувальника.

Відповідач ПАТ «КЗРК» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначив, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід враховувати Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на час настання нещасного випадку.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник адвокат ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «КЗРК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому 14 березня 1992 року Тернівським райвідділом ЗАГС м.Кривого Рогу шлюбі з ОСОБА_7В.(а.с.13).

07.03.1996 року о 00 годині 30 хвилин на дільниці №1 вентиляційно–збіркового штреку горизонту 1180 м. шахти «Гвардійська» виробничого об’єднання «Кривбасруда» під час виконання трудових обов’язків підземного прохідника 4 розряду внаслідок раптового вивалу гірничої маси ОСОБА_4 загинув.

Відповідно до свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Тернівської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня1996 року, актовий запис №314, ОСОБА_4 помер у віці 22 років, причина смерті - відкритий перелом кісток черепа (а.с.3).

По факту нещасного випадку було складено акт №5 про нещасний випадок на підприємстві від 21 березня 1996 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався 07 березня 1996 року о 00 годині 30 хвилин, смерть наступила внаслідок вивалу гірничої маси. В пункті 13 зазначеного акту осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, що призвели до смерті ОСОБА_4, не зазначено (а.с. 4-7)

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників , повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов’язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_4 працював на шахті «Гвардійська» Виробничого Об’єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «КЗРК», і смерть його настала на виробництві під час виконання трудових обов’язків, тому його дружині має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов’язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов’язаний з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв’язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», a розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому судмає виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу Української РСР не було передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від професійного захворювання.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_4 сталася на виробництві під час виконання трудових обов’язків, у зв’язку із чим обґрунтовано поклав обов’язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю ОСОБА_4, на ПАТ «КЗРК», як правонаступника шахти «Гвардійська» Виробничого Об’єднання «Кривбасруда»

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов’язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв’язку з втратою близької людини.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Таким чином, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини смерті чоловіка позивача – ОСОБА_4, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов’язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача у зв’язку із смертю рідної людини – її чоловіка, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв’язку з чим вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 18 615,00 грн. до 50 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат ОСОБА_2- задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2018 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1з 18 615,00 гривень до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: