Постанова № 74523293, 31.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м.Суми

Справа №577/4432/17

Провадження № 22-ц/788/871/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С.Г.(суддя-доповідач),

суддів - Собини О.І., Ткачук С.С.,

з участю секретаря судового засідання – Новікової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2018 року в складі судді Кравченка В.О., ухваленого у м. Конотоп, повний текст якого складений 29 березня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільній власності, визнання права власності.

При цьому, позивач вказав, що він є власником 1/2 частини автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, а власником іншої 1/2 частини вказаного майна є відповідач ОСОБА_4 Транспортний засіб знаходиться у його користуванні і він провів його поточний ремонт на загальну суму 17888 грн. В той же час, відповідач спірним майном не цікавиться, не бере участі у витратах по його утриманню, тому, посилаючись на норми ст. 365 ЦК України, позивач просив суд:

1) припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку у спільній частковій власності на автомобіль ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707 з виплатою їй компенсації в розмірі 27056 грн., зарахувавши половину суми здійснених ним витрат по утриманню транспортного засобу на загальну суму 8944 грн. і, зменшивши, тим самим, розмір належної до виплати ОСОБА_4 компенсації вартості 1/2 частки вказаного автомобіля в сумі 36000 грн., право власності на яку припиняється, на вказану суму проведених витрат;

2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707 у зв’язку з виплатою ОСОБА_4 вартості 1/2 частки транспортного засобу.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. При цьому, він вказав, що попередньо не вніс на депозитний рахунок суду вартість частки спірного майна у зв’язку з відсутністю на Інтернет сайті Конотопського міськрайонного суду інформації щодо номера депозитного рахунку. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не цікавиться спірним автомобілем, не бере участі у витратах по утриманню майна, яке є неподільною річчю, не є членом його родини, проживає в іншому місті, тому, як він вважає, спільне користування транспортним засобом є неможливим, а сплата грошової компенсації на користь ОСОБА_4 не завдасть її інтересам, як співвласнику рухомого майна, істотної шкоди.

Відзив від відповідача на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 придбав на електронних торгах 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707, належної боржнику ОСОБА_6, що підтверджується протоколом та актом проведення електронних торгів, дублікатом квитанції про оплату, актом видачі майна (а.с. 10 – 12, 14 - 15).

Згідно з рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року власником іншої 1/2 частини спірного майна визнана ОСОБА_4 (а.с. 18 – 19).

Як зазначено у довіреності Контопського МРВ ДВС ГТУЮ від 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 надано право виготовити технічну документацію на транспортний засіб марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, реалізованого на електронних торгах ДП «Сетам», для подальшої перереєстрації (а.с. 16).

Із звіту про оцінку спірного автомобіля ВАЗ 21104, проведеного 25 вересня 2017 року суб’єктом оціночної діяльності фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8, вбачається, що вартість транспортного засобу становить 72000 грн. (а.с. 30 – 40).

На підтвердження позовних вимог щодо зарахування понесених витрат на ремонт спірного автомобіля з метою його належного утримання позивач надав товарні чеки, рахунки, накладну, заказ – наряд, свідоцтва платника єдиного податку, свідоцтва про реєстрацію фізичної особи – підприємця, з яких вбачається, що він придбав та замінив у транспортному засобі ряд автозапчастин на загальну суму 17888 грн. (а.с. 20 – 28).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимог закону щодо попереднього внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду для того, щоб гарантувати виплату розміру її частки у майні і припинення її права власності на вказану частку та не довів, що припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_4 та членам її сім'ї.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Зокрема, за правилами ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.

З метою доведення спроможності виплатити відповідачу відповідну суму компенсації за припинення права на частку у спільному майні позивач надав до апеляційного суду копію квитанції від 29 травня 2018 року, з якої вбачається, що того ж дня він вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській області кошти в сумі 27056 грн., а з наданої ним копії квитанції від 31 травня 2018 року вбачається, що він також вніс на той же рахунок ще 8944 грн. При цьому, 1/2 частина вартості спірного автомобіля має становити 36000 грн.

Крім того, позивач просив зарахувати проведені ним витрати по утриманню спірного автомобіля і при виплаті відповідачу вартості її 1/2 частки у цьому майні зменшити суму компенсації на половину суми витрат, тобто на 8944 грн, і, таким чином, загальна сума компенсації має становити 27056 грн.

У ст. 360 ЦК України йдеться про те, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами необхідність проведення ремонту спірного майна на заявлену ним суму, окрім проведення робіт по встановленню замка запалювання та замка для дверей автомобіля, так як необхідність для проведення витрат з цього приводу викликана тим, що спірний автомобіль передавався позивачу без ключів від дверей та замка запалювання, що підтверджено наданою позивачем постановою державного виконавця від 22 грудня 2016 року про опис та арешт майна боржника.

До того ж, про необхідність утримання спільного автомобіля та проведення витрат відповідачка була своєчасно попереджена позивачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення від 03 жовтня 2017 року (а.с. 46 – 50), на яке вона не відреагувала.

Щодо інших витрат, то з акта видачі майна переможцю електронних торгів від 15 серпня 2017 року вбачається, що потреби в них не було (а.с. 15).

Всього позивачем було проведено витрат по встановленню в автомобілі замка запалювання та замка для дверей на загальну суму 925 грн. (а.с. 23, 26).

Отже, колегія суддів погоджується з вимогами позову в частині зменшення розміру суми компенсації, але не на суму 8944 грн., як просив позивач, а на 462 грн. 50 коп., повернувши позивачу таку ж суму із депозитного рахунку, як зайво сплачених.

Вирішуючи позовні вимоги в частині припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні, колегія суддів бере до уваги ті обставини, що сторони не оспорюють, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні позивача, відповідач з серпня 2017 року не цікавиться майном, докази того, що вона бажає користуватися транспортним засобом та приймати участь у його утриманні у справі відсутні. До того ж, сторони проживають у різних містах, не є членами однієї сім’ї, що виключає можливість спільного користування автомобілем, тому, на думку колегії суддів, припинення її права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім’ї. При цьому, саме ця остання обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

З огляду на викладене, на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позовної вимоги майнового характеру, тому керуючись ст. 141 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 640 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 960 грн. за апеляційний перегляд справи. Крім того, оскільки позовні вимоги в частині зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8944 грн. задоволені частково, тому з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову ОСОБА_1.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707.

Виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707, з відрахуванням половини вартості проведених ОСОБА_1 витрат на утримання цього автомобіля на загальну суму 35537,5 грн., внесених ОСОБА_1 29 травня 2018 року та 31 травня 2018 року на депозитний рахунок 37310081008869, одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код: 26270240, банк: ДКСУ м.Київ, МФО: 820172.

Повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 462,50 грн., як зайво внесені ним на депозитний рахунок 37310081008869, одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код: 26270240, банк: ДКСУ м.Київ, МФО: 820172.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов Y6L2110408L200707.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 960 грн. за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 640 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Суддя (доповідач): С.Г. Хвостик

Судді: О.І. Собина

ОСОБА_9