Рішення № 74523171, 05.06.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4819/17

Номер провадження 2/585/259/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого судді: Яковець О.Ф.,

при секретарі: Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ромни Сумської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.04.2007 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п.6.6. Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту, оплати Винагороди Банку. Відповідно до п.8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Відповідач не виконала своїх зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого у неї станом на 31.10.2017 року виникла заборгованість в сумі 13464 грн. 16 коп.

В подальшому представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги . Востаннє 25.05.2018 року до суду надійшла заява про уточнення позовної заяви про стягнення заборгованості по відсоткам за договором б/н від 11.04.2007 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 30.11.2014 року по 30.11.2017 року у розмірі 6855 грн. 76 коп. та судовий збір, посилаючись на те, що станом на 30.11.2017 року розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед банком складає 713 грн. 12 коп. За умовами договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. При порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечував , також ним було надано відзив на позов. Свої заперечення мотивував тим, що Роменським міськрайонним судом 27.08.2008 року був виданий судовий наказ № 2-н-280 , яким з ОСОБА_2 (ОСОБА_3, ОСОБА_1) було стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» борг в сумі 2031 грн. 11 коп. Вказана сума боргу складалась із заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг. Постановою державного виконавця відділу ДВС Роменського МРУЮ про закінчення виконавчого провадження від 01.11.2010 року встановлено, що відповідач сплатила борг відповідно до квитанції № 17 від 20.07.2010 року. Тобто заборгованість за тілом кредиту погашена відповідачем в повному обсязі в порядку виконання судового наказу № 2-н-280 , виданого Роменським міськрайонним судом 27.08.2008 року. Тому із 20.07.2010 року припинились правовідносини сторін і лише до 20.07.2010 року позивач мав право нараховувати штрафні санкції , передбачені умовами договору та ЦК України. Крім того , зазначає , що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та просив застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Представник позивача надав відповідь на відзив , згідно якого оскільки погашення заборгованості за судовим наказом Роменського міськрайонного суду від 27.08.2008 року відповідачем виконане лише в 2010 році, договірні правовідносини між сторонами не припинилися, а Банк продовжує здійснювати нарахування пені, відсотків. З метою недопущення подальшого зростання заборгованості за кредитом, банк вирішив звернутися з позовом про стягнення заборгованості на суму різниці між поточною заборгованістю та сумою заборгованості, яку було стягнуто за судовим наказом. Прийняття судового наказу не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору і не тягне за собою припинення договору. Останнім днем строку дії карти ( березень 2009 року) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов’язань за Кредитним договором б/н від 11.04.2007 року та припинення зобов’язань в цілому. Відповідачкою до теперішнього часу кредитні кошти банку не повернуті. У випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов’язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у Позичальника виникає щомісячно, тим самим позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом , повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.04.2007 року ОСОБА_3 ( яка в подальшому змінила прізвище на «Серебряк», а потім на « Гордієнко» ) отримала кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно судового наказу виданого Роменським міськрайонним судом 14 серпня 2008 року (справа 2-н-180/2008 року) з ОСОБА_2 стягнуто та користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» борг по кредитному договору в сумі 1990 грн. 61 коп. та судові витрати. Згідно матеріалів справи № 2-н-180/ 2008 року заборгованість виникла станом на 07.07.2008 року за договором № б/н від 05.04.2007 року.

Відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 01.11.2010 року ОСОБА_2 сплатила борг по судовому наказу № 2-н-180 відповідно до квитанції № 17 від 20.07.2010 року та судові витрати відповідно до квитанції № 15 від 20.07.2010 року.

Представник позивача зазначає , що розмір простроченої заборгованості станом на 30.11.2017 року складає 713 грн. 12 коп., а заборгованість по відсоткам на прострочену заборгованість за кредитом за період відповідний загальному терміну позовної давності згідно ст.. 257 ЦК України з 30.11.2014 року по 30.11.2017 року складає 6855 грн. 76 коп.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пунктів 3.1. Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, строк дії картки вказаний на лицьовій стороні карти (місяць та рік) Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки ОСОБА_1 визначено до березня 2009 року. Таким чином, договір діяв до 1 квітня 2009 року, після чого у банка виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

В той же час ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом лише 19.12.2017 року, тобто з порушенням строку позовної давності .

Крім того, судом з пояснень сторін та матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідач останній раз сплатила суму заборгованості по кредиту 20.07.2010 року, тому саме з цього дня, розпочався строк перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що після 20.07.2010 року та по даний час відповідачка банківською карткою не користувалася, грошові кошти з неї не знімала та не здійснювала платежі.

В той же час ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № б/н від 11.04.2007 року 19 грудня 2017 року, тому позивачем пропущено строк позовної давності.

Дана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року справа № 279/11064/15-ц провадження № 61-1800 св 17.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки ПАТ «КБ «ПриватБанк» пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом як до основної вимоги так і до додаткової вимоги, то згідно з ч.4 ст.267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог , тому вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача на їх користь судові витрати , відповідно до ст..141 ЦПК України задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 17,18, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 253, 257, 261, 266, 267 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 7 червня 2018 року.

СУДДЯ: підпис...

КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_4