Рішення № 74522838, 05.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/80/18

Провадження №2/592/853/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

представниці відповідача: ОСОБА_1 ,

прокурора: Чепурної С. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, -

В С Т А Н О В И В :

04.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, в якій він зазначив про те, що 22.02.2017 року старший державний інспектор відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці державної фіскальної служби України ОСОБА_3 склав адміністративний протокол про порушення митних правил № 0109/805000013/17, відповідно якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 МК України. Відповідно до описової частини адміністративного протоколу 24.01.2016 року ОСОБА_2 під час переміщення на митну територію України через митний пост “Бачівськ” Сумської митниці ДФС вантажного транспортного засобу, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2, не задекларував товари “сигарети” в кількості 22150 кг, вартістю 192000 доларів США (5247840 грн. за курсом НБУ) , тобто не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості (наявність, найменування або назва, кількість, тощо) про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Вказаний адміністративний протокол був направлений до Ковпаківського районного суду м. Суми, а йому була направлена копія протоколу, яку він отримав в першій половині травня 2017 року. Так як він не був в Росії та не перевозив звідти “сигарет” , вказані в протоколі автомобілі з причепом йому не належать, а серія та номер паспорта не відповідає серії та номеру його паспорта, він вважав, що ніякого правопорушення він не скоював. Але для заперечення адміністративного протоколу та для належного захисту він вимушений був звернутися до адвоката ОСОБА_4. Адвокат вивчив адміністративний протокол та надані матеріали та надав йому правову допомогу в підготовці до суду та за його запитами він витребував в державних органах довідки, які в подальшому надав до суду із запереченням протоколу, а саме: - довідка Звенигородського районного відділу ДМС України, відповідно якої він має паспорт серії НС 129135, виданий 31.08.1996 року, який не мінявся і не вилучався; - довідка Звенигородського Центру ДАІ 7103, відповідно якої вантажний транспортний засіб, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2, на його ім’я не зареєстровані, а зареєстровані інші транспортні засоби. За надання йому правової (юридичної) допомоги при підготовці заперечення протоколу та в судовому засіданні він виплатив адвокату гроші в сумі 2000 грн. , що підтверджується ордером, договором, квитанцією та розрахунком адвоката. В зв’язку із зайнятістю адвоката він звертався до суду з проханням про перенесення розгляду справи та витратив на телеграму гроші в сумі 39 грн. 40 коп. , що підтверджується копією телеграми та квитанцією про оплату. Для прибуття до суду з м. Звенигородка до м. Суми та у зворотному напрямку він витратив на найманий автотранспорт гроші в сумі 3000 грн. , що підтверджується чеком транспортної послуги № 025 від 31.05.2017 року. Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми адміністративна справа № 592/5272/17, провадження № 3/592/1197/17 про притягнення його – ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 472 МК України, закрита провадженням у зв’язку з відсутністю в його діях складу вищезазначеного правопорушення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” № 266/94-ВР від 01.12.1994 року право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються) : 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” № 2135-Х11 від 18.02.1992 року до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, відносяться органи доходів і зборів, які ведуть боротьбу з контрабандою. На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини; ст. 56 ОСОБА_5 України; ч. 1 ст. 1166, ст. 1176 ЦК України; Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” ; ст. ст. 4, 27, 175 – 177 ЦПК України, він просив: 1. Стягнути за рахунок державного бюджету з УДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області на його користь завдану йому Сумською митницею державної фіскальної служби України матеріальну шкоду в розмірі 2000 + 39,40 + 3000 = 5039 (п’ять тисяч тридцять дев’ять) гривень 40 копійок. 2. Стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн. . 3. Звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” (вхідний № 326/18 від 04.01.2018 року) (а. с. 2 – 4) .

30.01.2018 року представниця відповідача за довіреністю – головний державний інспектор юридичного відділу Сумської митниці ДФС ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила про те, що Сумською митницею ДФС було розглянуто позовну заяву ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС, старшого державного інспектора відділу оперативного реагування протидії митним правопорушенням Сумської митниці ДФС ОСОБА_3, управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність. Сумська митниця ДФС заперечує проти позову повністю, позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Сумською митницею ДФС 22.02.2017 року було складено протокол про порушення митних правил від 22.02.2017 року № 0109/805000013/17, згідно якому громадянина України ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 МК України. Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.05.2017 року адміністративну справу про притягнення громадянина України ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 472 МК України, було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу вищезазначеного правопорушення. 1. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення за рахунок державного бюджету з УДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області на його користь завдану Сумською митницею державної фіскальної служби України матеріальну шкоду в розмірі 2000 + 39,40 + 3000 = 5039 (п’ять тисяч тридцять дев’ять) гривень 40 копійок. Позивач обґрунтовує витрати понесені в сумі: 2000 грн. – витрати понесені за надання правової (юридичної) допомоги при підготовці заперечення протоколу та в судовому засіданні; 39,40 грн. – витрати на телеграму про перенесення розгляду справи; 3000 грн. – витрати на найманий автотранспорт. Вона звертає увагу суду на те, що позивач просить суд стягнути зазначені витрати понесені ним у зв’язку з розглядом адміністративної справи № 592/5272/17 про притягнення громадянина України ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 472 МК України. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результати розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, законодавством чітко встановлено, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, є такими, яких зазнає особа у зв’язку з реалізацією своїх процесуальних прав під час розгляду певної справи в порядку адміністративного чи цивільного судочинства. Такі витрати процесуальним законодавством віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законодавством (ст. 137 ЦПК України, ст. 134 КАС України) . Відтак, витрати на правову допомогу понесені при розгляді адміністративної справи не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Однак, позивач всупереч нормам закону просить суд стягнути витрати на правову допомогу по адміністративній справі, яка була розглянута Ковпаківським районним судом м. Суми 31.05.2017 року. Окрім цього, щодо позовної вимоги про стягнення 3000 грн. на найманий автотранспорт вона звертає увагу суду на наступне. Ст. 138 ЦПК України встановлено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також наймання житла несуть сторони. Отже витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників відшкодуванню не підлягають, оскільки законодавством чітко покладено ці витрати на сторони, які ці витрати мають і нести, компенсація витрат цієї категорії не передбачена. Дана норма закону також знайшла своє відображення в рішеннях суду по справі № 664/1464/15-ц, № 2607/6515/12, № 755/2751/14-ц. Також вона звертає увагу суду на те, що в чеку транспортної послуги не визначено кілометраж, не вказані показники витрат транспортним засобом пального. Також невідомо як один і той самий перевізник надав послуги з перевезення з м. Звенигодка до м. Суми за 2000 грн. , а з м. Суми до м. Звенигодка за 1000 грн. . 2. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат на оплату правової допомоги в сумі 500 грн. . В обґрунтування зазначених вимог позивач надає до суду договір про надання юридичних послуг захисника при розгляді справи про адміністративне правопорушення. По-перше, розгляд справи № 592/80/18 було призначено не про адміністративне правопорушення, а про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність. По-друге, позивач не надав до суду жодних документів, які документально підтверджують витрати на правову допомогу саме по даній справі та не навів розрахунки таких витрат, що повністю суперечить положенням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” № 10 від 17.10.2014 року. Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів позивач не надав жодних доказів до суду, які б підтвердили законність та обґрунтованість його позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 49 ЦПК України, вона просила у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС, старшого державного інспектора відділу оперативного реагування протидії митним правопорушенням Сумської митниці ДФС ОСОБА_3, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю (вхідний № 4124 від 30.01.2018 року) (а. с. 30 – 33) .

30.01.2018 року начальник Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області ОСОБА_6 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/80/18 за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України та Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність на загальну суму 5539,40 грн. . Управління ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_2 заперечує проти її задоволення в частині вимог щодо стягнення за рахунок Державного бюджету України з Управління ДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 5539,40 грн. , завдану незаконними діями Сумської митниці Державної фіскальної служби України з урахуванням наступних обставин. Стосовно визначення Управління відповідачем по справі слід зазначити про те, що ч. 2 ст. 19 ОСОБА_5 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України. Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Положенням встановлюється, що Казначейство реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та відповідно до покладених на нього завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів. Казначейське обслуговування бюджету – це процес, що передбачає дотримання відповідних вимог, основними з яких є: 1) відкриття рахунків з виконання бюджету в системі органів Державного казначейства на єдиному казначейському рахунку; 2) здійснення витрат, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, у межах реальних надходжень і в терміни, що дають можливість виконати відповідну бюджетну програму та погасити державний борг; 3) проведення процедур попереднього і поточного контролю під час здійснення витрат. Казначейство фактично відіграє роль фонду (банку) , на якому акумулюються засоби Державного бюджету України. Відповідно до п/п 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється виключно Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету – в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. На виконання п. 9 розд. 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання – операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. П/п 2 п. 35 Порядку встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсацію) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Боржниками відповідно до Порядку № 845 є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства документи визначені п. 6 Порядку № 845. Послідовність дій, що вживаються органами Казначейства в процесі безспірного списання коштів з рахунків боржника, визначена п. п. 24 – 34 Порядку № 845. Отже, для здійснення безспірного списання органами Казначейства коштів з рахунків боржника достатньо рішення про стягнення таких коштів на користь стягувача, при умові що такий боржник має відкриті рахунки в органах Казначейства. Згідно п. 38 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Таким чином, Казначейство виступає відповідачем у справах, пов’язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов’язань, а не особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії. Він звертає увагу суду на те, що Порядок № 845 розрізняє поняття Казначейства та його територіальних органів про, що прямо вказано у визначенні “безспірне списання” , а саме це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. При цьому Порядок № 845 має окремий розділ – “Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам” . П. 35 вказаного розділу встановлено, що саме Казначейство, а не його територіальні органи, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) , в тому числі шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Він зауважує, що позивач не визначив чим саме порушив його права та охоронювані законом інтереси відповідач – Управління ДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області. З вищезазначеного випливає, що в Управління відсутні повноваження на здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для задоволення позовних вимог позивача, а, отже, Управління не є належним відповідачем у даній справі. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” № 2 від 12.06.2009 року пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 51 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. На підставі вищевикладеного, керуючись п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” № 2 від 12.06.2009 року, він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України та Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність на загальну суму 5539,40 грн. у повному обсязі (вхідний № 4079 від 30.012018 року) (а. с. 35 – 38) .

12.03.2018 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_7 надав до суду відзив на позовну заяву, в якій він зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою розглянуто позовну заяву ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання протидії митним правопорушенням Сумської митниці державної фіскальної служби України, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність. Він вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю. Ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів та підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться також в п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. Згідно до Положень про Державну казначейську службу України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215 та указу Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Таким чином, з викладеного вбачається, що шкода, заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконних дій органів державної влади, а також їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок Державного Бюджету України, шляхом списання коштів, на підставі рішення суду, з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Проте, Державна казначейська служба України в установленому законом порядку, не залучена до участі в справі в якості співвідповідача. Сторонами в цивільному процесі, згідно ст. 30 ЦПК України, є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Крім того, із змісту абз. 3 п. 3, абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року вбачається, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків; відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак позивачем докази вищезазначених фактів до суду не надано. Отже, він вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення матеріальної і моральної шкоди та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог (вхідний № 9755 від 12.03.2018 року) (а. с. 51, 52) .

23.03.2018 року позивач ОСОБА_2 надіслав до суду відповідь на відзив Сумської місцевої прокуратури, в якій він зазначив про те, що на розгляді Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/80/18 за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність. 15.03.2018 року він отримав конверт з повідомленням, де містився відзив на позовну заяву Сумської місцевої прокуратури від 07.03.2018 року. Як вказано у відзиві позивачем належним чином не залучена до участі в справі в якості співвідповідача Державна казначейська служба, а також не надано доказів отримання моральної шкоди. Згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) , а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2001 від 03.10.2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанова Вищого господарського суду України від 13.07.2017 року, справа № 908/2300/16) . Тобто судова практика визначає, що у такій категорії справ необхідно залучати в якості співвідповідача органи Державної казначейської служби України, при цьому не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При зверненні до суду в якості співвідповідача залучений орган ДКС – управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області, про що також вказує прокуратура у першому абзаці свого відзиву, тому незрозуміло, що мала прокуратура на увазі вказуючи у відзиві, що належним чином не залучена до участі в справі в якості співвідповідача Державна казначейська служба. При зверненні до суду ставилось питання про стягнення матеріальної шкоди – витрат, понесених позивачем при розгляді відносно нього адміністративної справи, а також витрат, понесених позивачем при зверненні до суду з позовом. Питання про стягнення моральної шкоди в позові не ставилось, тому і докази отримання моральної шкоди не надавались. Враховуючи, що відзив Сумської місцевої прокуратури взагалі необґрунтований і не стосується заявленого позову, він підлягає відхиленню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 179 ЦПК України, він просив: 1. Відзив Сумської місцевої прокуратури на його позовну заяву по цивільній справі № 592/80/18 за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, відхилити. 2. Стягнути за рахунок державного бюджету з УДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області на його користь завдану йому Сумською митницею державної фіскальної служби України матеріальну шкоду в розмірі 2000 + 39,40 + 3000 = 5039 (п’ять тисяч тридцять дев’ять) гривень 40 копійок. 3. Стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн. . 4. Звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” (вхідний № 11641 від 23.03.2018 року) (а. с. 60, 61) .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього суду була надана заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких підстав суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положеннями ст. 223 ЦПК України (а. с. 47, 63, 75) .

В судове засідання відповідач старший державний інспектор відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 не з’явився. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього суду не була надана заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких підстав суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положеннями ст. 223 ЦПК України (а. с. 24, 57, 73) .

В судове засідання представник Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області не з’явився. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього суду не була надана заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких підстав суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положеннями ст. 223 ЦПК України (а. с. 27, 49, 66, 71) .

В судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю – головний державний інспектор юридичного відділу Сумської митниці ДФС ОСОБА_1 позов не визнала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні прокурор Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_8 позов не визнала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Вислухавши пояснення представниці відповідача за довіреністю – головного державного інспектора юридичного відділу Сумської митниці ДФС ОСОБА_1, прокурора Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_8, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ст. 56 ОСОБА_5 України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В ст. 1173 ЦК України вищезазначене положення знайшло подальший розвиток. Ст. 1173 ЦК України є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести: а) суб’єктний склад завдавачів шкоди. Суб’єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 ОСОБА_5 України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі) , які підлягають обов’язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди. Якщо шкода завдається не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності органів державної влади, вона відшкодовується не за правилами ст. 1173 ЦК України, а на загальних підставах, тобто на підставі ст. 1166 ЦК України; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Суб’єктом відшкодування завданої шкоди є держава. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджет.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми права, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Отже, що стосується вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення за рахунок державного бюджету з УДКСУ у Звенигородському районі Черкаської області на його користь завдану йому Сумською митницею державної фіскальної служби України матеріальну шкоду в розмірі 2000 + 39,40 + 3000 = 5039 (п’ять тисяч тридцять дев’ять) гривень 40 копійок, то суд дійшов наступного висновку.

Постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.05.2017 року по справі № 592/5272/17, провадження № 3/592/1197/17, яка набрала законної сили 13.06.2017 року, підтверджує лише те, що ОСОБА_2 не вчиняв адміністративне правопорушення, а саме: порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66814395) (а. с. 11) .

Згідно абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу) . Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Тобто розмір відшкодовуваної шкоди у будь-якому випадку визначають відповідні органи у порядку визначеному даною нормою закону, оскільки це саме їх компетенція, а не особи, якій заподіяна шкода. І така правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 24.10.2007 року по справі № 6-3754св07 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1186523) , в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року по справі № 6-2089цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56160775) .

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн. , то суд дійшов наступного висновку.

Оскільки позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не конкретизований відповідач, з якого, на його думку, слід стягнути судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн. , оскільки позивачем не наведений розрахунок судових витрат на оплату правової допомоги, відтак у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Таким чином, на основі з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, давши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора відділу оперативного регулювання управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков