Рішення № 74522099, 25.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9197/17

Провадження № 2/522/4801/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2С звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов’язання привести об’єкт реконструкції у відповідність до технічної документації, знесення самочинно збудованої веранди.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов’язання привести об’єкт реконструкції у відповідність до технічної документації, знесення самочинно збудованої веранди.

Ухвалою суду від 06 березня 2018 року були об’єднані вищевказані позовні заяви в одне провадження.

30.03.2018 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно якої просили:

-зобов’язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок демонтувати рекламну вивіску з написом «Frapolli21» з арки входу будинку № 34 по вул. Троїцькій у м. Одеса у строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили.

-зобов’язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити старовинні (автентичні) ковані ворота та адресну табличку (адресний покажчик) із написом «Троїцька 34», у строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили.

- зобов’язати ОСОБА_3 виконати дії по розміщенню сміттєвого контейнера відповідно до вимог санітарних норм та правил, за межами двору буд. 34 по вул. Троїцькій та всієї прибудинкової території будинку.

- зобов’язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити протипожежну відстань між будівлями шляхом демонтування прибудованої триповерхової веранди.

- зобов’язати ОСОБА_3 звільнити всі транспортні засоби співробітників і постояльців готелю з прибудинкової території двору та з проїзду до двору.

- зобов’язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок демонтувати вентиляційний канал із примусовою витяжкою, яка розташована на зовнішній фасадній стіні готелю, у безпосередній близькості до квартири № 26 по вул. Троїцькій у м. Одесі.

- зобов’язати ОСОБА_3 власними силами та за власний рахунок привести нежитлове підвальне приміщення, горище квартири № 10.11,12,13,14, розташовані у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку № 34 по вул. Троїцькій, у м. Одесі у відповідність до технічної документації.

- зобов’язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок знести самочинно збудований об’єкт – веранду, яка розташована у дворі житлового будинку № 34 по вул. Троїцькій, у м. Одесі, підвальне приміщення під такою верандою та надбудовану площадку, з приведенням земельної ділянки у первісний стан.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 455 000,00 гривень, що складає 165 000,00 доларів США по курсу НБУ.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000,00 гривень.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 455 000,00 гривень, що складає 165 000,00 доларів США по курсу НБУ.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250 000,00 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що по вулиці Троїцькій в будинку №34, де мешкає Позивач проводяться будівельні роботи по реконструкції частини житлового комплексу з порушенням державних будівельних норм та без врахування прав мешканців цього будинку. Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за зверненням гр. ОСОБА_3 30.04.2014 року були видані містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції нежитлового підвального приміщення, нежитлового приміщення магазину, нежитлового приміщення горища, квартир №№ 10, 11, 12, 13, 14, розташованих у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку № 34 по вул. Троїцькій, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень, з переобладнанням їх під кафе та міні-готель. На підставі вищезазначеного, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області була видана декларація про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлового підвального приміщення, нежитлового приміщення магазину, нежитлового приміщення горища, квартир №№ 10, II, 12, 13, 14, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень, з переобладнанням їх під кафе та міні-готель» № ОД 083151600470 від 09.06.2015 року (копія декларації додається). Мешканці будинку (у тому числі і Позивач) мали можливість ознайомитись з вищевказаною декларацією в липні місяці 2015 року, разом з проектом архітектора, та виявили грубі порушення, а саме: в план реконструкції була включена самочинна прибудова (веранда), що виходить за межі фундаменту, та замість цієї прибудови планується добудувати два зали для прийому їжі (в два поверхи) при кафе майбутнього готелю. Це розширить зовнішні розміри фундаменту, що не передбачено дозвільними документами управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Таким чином, Позивач вважає, що вищезазначена самочинна прибудова дає можливість захопити частину землі двору, що є землею загального користування, та відповідно є перешкодою для всіх мешканців будинку, й зокрема для неї, в користуванні цією землею. Позивач зазначив, що незважаючи на вищевказані обставини та вимоги діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області була видана з грубими порушеннями декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД 083151600470 від 09.06.2015 року, з подальшим ігноруванням з боку Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області цих порушень. Окрім того, Позивач вказав, що самочинна прибудова була зведена з великою кількістю інших порушень: ні один з мешканців будинку не дав своєї згоди на зведення цієї прибудови; зменшена протипожежна відстань між житловими будинками; зменшена відстань між стінами будинків з вікнами, що виходять з житлових кімнат, кухонь, веранд; спотворена архітектура фасаду; обмежено доступ світла, сонця та повітря, що призвело до появи вогкості в житлових приміщеннях, порушені санітарно-технічні норми. Також, в додаткових обґрунтуваннях заявленого позову Позивач вказала, що нею була виявлена повна невідповідність проектної документації так і безпосередньо декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.06.2015 року № ОД 083151600470 містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки від 30.04.2014 року.

Крім того зазначили, відповідач розмістила рекламну вивіску з написом «Frapolli21» без згоди власників та жителів будинку № 34 та без дозволу уповноваженого виконавчого органу. Відповідач самоуправно вивезла старовинні ковані ворота разом з адресною табличкою, які були встановлені на єдиному в’їзді/виїзді у дві будинку № 34 по вул. Троїцькій. Адресну таблику не відновлено станом на теперішній час.

Позивачі вказали, що прибудинкова територія перед в’їздом у двір обладнана під літню терасу і парковку транспорту співробітників і постояльців готелю, що ускладню є не тільки проїзд на територію двору транспорту мешканців і спецтехніки, а й прохід жителів будинку до своїх квартир. Також, у дворі будинку, усупереч всім санітарним вимогам і нормам встановлено сміттєвий контейнер, який співробітники готелю переміщують по всій території двору на свій розсуд.

Позивачі вважають, що їх квартири потребують ремонту через збудований готель, оскільки під час будівельних робіт в них почали з’являтися тріщини на стінах, склі. Також, вважають, що протиправними діями відповідача їм було завдано моральної шкоди.

Представник позивачів та позивачі в судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовної заяви та просив суд в її задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 14.11.2013 року, який зареєстровано в реєстрі за № 6958. На підставі технічного паспорту від 15.02.2007 року та вищезазначеного договору веранда площею 12,8 кв.м. увійшла в загальну площу об’єкта.

ОСОБА_3 на підставі цивільно-правових угод, також, є власником усіх житлових та нежитлових приміщень, які увійшли до складу реконструкції.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло від 21 березня 1995 року № 57665 за реєстрованого і записаного в реєстрову книгу за № ІЗ-2І05, посвідченого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, 555/І000 квартири (приміщення квартири спільного заселення), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить на правах приватної, спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рівних частках.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 та її сім’я проживають на другому поверсі внутрішнього дворового флігеля літ. Б на плані будівного кварталу буд. 34, кв. 26 по вул. Троїцька, м. Одеса.

З червня 2015 року по вулиці Троїцька в будинку № 34, у які проживають позивачі, проводяться будівельні роботи по реконструкції частини житлового комплексу.

З матеріалів справи вбачається, що мешканцями будинку, окрім позивачів, було погоджено проект реконструкції нежитлового приміщення, про що свідчать їх підписи.

Вищезазначені будівельні роботи проводяться на підставі виданих Містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції нежитлового підвального приміщення, горища, квартир № 10,11,12,13,14, розташованих у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку № 34 по вул. Троїцькій, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень, з переобладнанням їх під кафе та міні-готель від 30 квітня 2014 року.

За № ОД 083151600470 від 09.06.2015 року Відповідачем була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлового підвального приміщення, нежитлового приміщення магазину, нежитлового приміщення горища, квартир №№ 10, 11, 12, 13, 14, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень, з переобладнанням їх під кафе та міні-готель», замовник ОСОБА_3.

У зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 083151600470 від 09.06.2015 року замовником будівництва – ОСОБА_3 було вказано про наявність проектної документації на будівництво об’єкта «Реконструкції нежитлового приміщення горища, квартир №№ 10,11,12,13,14 без змін геометричних розмірів фундаменту в плані, без змін висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням їх під кафе та фундаменту в плані, без змін висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням їх під кафе та міні-готель», адреса: м. Одеса, вул. Троїцька, 34, категорія складності: ІІІ, яка розроблена ФОП ОСОБА_8, головний архітектор ОСОБА_9

Відповідно до копії Акту огляду земельної ділянки Департаменту комунальної власності Управління земельних ресурсів Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства від 26 серпня 2016 року, спеціалістами відділу було оглянуто земельну ділянку орієнтовною площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька,34. Під час обстеження встановлено, що на зазначеній земельній ділянці проводяться роботи з реконструкції багатоповерхової будівлі відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.06.2015 року № ОД 083151600470. Також, за вказаною адресою проводяться роботи з реконструкції веранди кв. № 10 площею 12,6 кв.м. площа зазначеної веранди візуально у межах відповідно до технічного паспорту. Відповідно до висновку Департаменту ДАБІ в Одеській області від 05.02.2016 року на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт зазначена веранда не є самочинно збудованою. Також, встановлено, що зазначена веранда розташована на фундаменті візуально схожим на бетонний.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, на яку неодноразово посилався представник відповідача в своїх запереченнях, встановлено, що фактично подана ОСОБА_3 декларація про початок виконання будівельних робіт на об’єкті ІІІ категорії складності від 09.06.2015 року № ОД 083151600470 і є документом, який дає право виконувати будівельні роботи. Також, судом не було встановлено наявності підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, передбачених ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не встановлено фактів зазначення відповідачем недостовірних даних, які б були підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Судом не було встановлено жодної з наведених умов, відповідно до яких, реконструкція приміщень трьохповерхової будівлі під кафе та міні-готель без розширення за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька,34 є самочинним будівництвом.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є неналежними позивачами з огляду на вимоги статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Одночасно за положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог у частині знесення веранди, яка розташована у дворі житлового будинку № 34 по вул. Троїцькій, у м. Одесі, підвальне приміщення під такою верандою та надбудовану площадку, з приведенням земельної ділянки у первісний стан, у суду не має.

Щодо вимог позивачів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 455 000,00 гривень кожній, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у своєму позові посилалися на те, що їх квартира АДРЕСА_3, потребує ремонту через збудований готель, оскільки під час будівельних робіт в них почали з’являтися тріщини на стінах, склі, у зв’язку з чим, вважають, що майнова шкода складає суму ремонтно-будівельних робіт для приведення їх квартири № 26 по вул. Троїцькій у м. Одесі у стан, який передував початку забудови готелю, тобто, 4 455 000,00 гривень кожній.

Згідно до технічного висновку, наявного в матеріалах справи, встановлено, що станом на 19 листопада 2013 року, придбана ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Правекс-Банк» колишня будівля по вулиці Троїцькій, 34, у місті Одесі, знаходиться у незадовільному технічному стані, середній ступінь зносу перевищує 55 відсотків, що виключало можливість його подальшої експлуатації без реконструкції.

Згідно з письмовими поясненнями представника відповідача, 30 квітня 2014 року, на замовлення відповідача , Управлінням архітектури та містобудування надані Містобудівні Умови та обмеження забудови земельної ділянки. Згідно з умовами, нова будівля виконана в тих же зовнішніх геометричних розмірах. 20 листопада 2014 року, ОСОБА_10 було укладено договір № 02-14 на розробку проект реконструкції будівлі. Проект скоректований, згідно з експертним висновком від 21 травня 2015 року за № 7-010-15-КЧ/ОД. 01 червня 2015 року, після виконання проектних робіт, на початок реконструкції, укладений договір за № 10-15 про авторський нагляд за виконанням проект, також укладений договір за № 21 про здійснення технічного нагляду за реконструкцією, відповідно до Містобудівних Умов та обмежень забудови земельної ділянки. 18 травня 2015 року, будівельні роботи, які згідно з проектом належать до І-ІІІ категорії складності, узгоджені з Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини. Таким чином, 01 червня 2017 року, була затверджена декларація про готовність об’єкту до експлуатації, яка є документом, який дає право виконувати будівельні роботи, що вже було встановлено судом.

Тобто, дані роботи проводилися на підставі дозволу та спеціальної проектної документації, тобто у відповідності до норм чинного законодавства України. Крім того, доказів заперечень, зауважень чи інших заходів з боку компетентних органів, що наділені повноваженнями по контролю за ходом будівництва та реконструкцією, на можливі порушення державних норм та правил в ході виконання будівельних робіт на спірному об’єкті нерухомості, що належить відповідачу, суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди по винні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вказані висновки в частині необхідності встановлення винної особи та безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та цієї шкодою.

Фактичною підставою для застосування відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Проте позивачами не доведено факту заподіяння їм матеріальної шкоди саме відповідачем., у зв’язку із чим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з останньої на їх користь в частині заподіяння матеріальної шкоди суму в розмірі 4 455 000,00 гривень кожній.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновків, що позивачами не доведений факт руйнування їх квартири саме внаслідок здійснення будівельних робіт ОСОБА_3,тобто, судом не встановлено безпосереднього причинного зв’язку між діями відповідача та завданою позивачам шкодою.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивачів в частині заподіяння моральної шкоди в розмірі 250 000,00 гривень кожній, суд зазначає наступне.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1ст. 1167 ЦК України).

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з'ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди,

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Позивачі посилалися на те, що протиправними діями відповідача їм були завдані моральні страждання, які виразились у тому, що постійне проживання у таких складних та небезпечних умовах викликає погіршення їх здоров’я, душевні страждання, вони втратили почуття затишку, комфорту та безпечного проживання у власній квартирі.

Між тим, суд не приймає до уваги такі твердження позивачів як підставу позову, оскільки: відсутні будь-які докази того, що саме діями відповідача були спричинені душевні моральні та фізичні страждання, погіршення здоров’я та самопочуття позивачів тощо.

Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 250 000,00 гривень кожній не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

У зв’язку із вищевикладеним суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 250 000,00 гривень кожній в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про зобов’язання ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок демонтувати рекламну вивіску з написом «Frapolli21» з арки входу будинку № 34 по вул. Троїцькій у м. Одеса у строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили; зобов’язання ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити старовинні (автентичні) ковані ворота та адресну табличку (адресний покажчик) із написом «Троїцька 34», у строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили; зобов’язання ОСОБА_3 виконати дії по розміщенню сміттєвого контейнера відповідно до вимог санітарних норм та правил, за межами двору буд. 34 по вул. Троїцькій та всієї прибудинкової території будинку, зобов’язання ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити протипожежну відстань між будівлями шляхом демонтування прибудованої триповерхової веранди, зобов’язання ОСОБА_3 звільнити всі транспортні засоби співробітників і постояльців готелю з прибудинкової території двору та з проїзду до двору, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, з якого би вбачалося та підтверджувалося порушення відповідачем, наведених у позовній заяві норм чинного законодавства України, тобто не надано заперечень, зауважень чи інших заходів з боку компетентних органів, що наділені повноваженнями по контролю за дотриманням норм за ходом будівництва та реконструкцією, контролем у сфері пожарного, санітарного та епідемічного благополуччя населення, також, контролю за розміщенням реклами в межах зони історичного ареалу населених місць тощо. З матеріалів справи, також, не вбачається звернень та скарг інших мешканців будинку № 34 по вул. Троїцькій до компетентних органів, з метою запобігання, захисту або відновлення їх порушених законних прав та інтересів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що дані вимоги позивачів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись: ст. ст. 2, 13, 76-80, 81,223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4) , ОСОБА_2 ( 65011, АДРЕСА_4) до ОСОБА_3 (65026,АДРЕСА_5) за участю третьої особи: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1), Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Канатна 134) про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 06.06.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук