Ухвала суду № 74520151, 25.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2879/17 Справа № 207/2364/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 55

25 травня 2017 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік травень 25 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Бар’єр» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Бар’єр» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні, компенсації та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Бар’єр» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні, компенсації та моральної шкоди, посилаючись на те, що 31 березня 2014 року за наказом № 21/ос він був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Бар’єр» на посаду механіка.

18 лютого 2015 року за наказом № 06/ос позивача звільнено з займаної посади за угодою сторін, відповідно до частини 1 статті 36 КЗпП України.

Позивач вказує, що протягом всього періоду роботи у відповідача йому затримували виплату заробітної плати, у зв’язку з чим за період з 31.01.2014 року по 18.02.2015 року розмір заборгованості по заробітній платі, згідно довідки підприємства, склав 34 125 гривень 80 копійок, і які в день звільнення йому також виплачено не було.

В подальшому, заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 грудня 2015 року на його користь з Державного підприємства «Бар’єр» стягнуто середній заробіток за весь час затримки заробітної плати після звільнення із розрахунку на день ухвалення рішення 01.12.2015 року у розмірі 51 205 гривень 95 копійок, компенсацію за весь час затримки виплат заробітної плати у розмірі заробітної плати у розмірі 9 551 гривни та моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що оскільки на сьогоднішній день Державне підприємство «Бар’єр» не виплатило жодної копійки і цим продовжує завдавати йому матеріальної та моральної шкоди, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду, в якому просив стягнути на свою користь компенсацію за весь час затримки виплат заробітної плати, яка складає 20 482 гривні 03 копійки та моральну шкоду, оцінену ним у розмірі 20 000 гривень.

В уточнюючому позові ОСОБА_2 просив стягнути з Державного підприємства «Бар’єр» на його користь 31 541 гривню 62 копійки компенсації за вест час затримки виплат заробітної плати та моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2017 року з Державного підприємства «Бар’єр» на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 52 822 гривень 98 копійок та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати у розмірі 12 795 гривень 59 копійок. В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Бар’єр», посилаючись на допущену порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Бар’єр» підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення про стягнення з Державного підприємства «Бар’єр» на користь позивача ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати .

Доводи Державного підприємства «Бар’єр» про те, що питання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» вже було вирішено ухваленням по справі попереднього рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 грудня 2015 року, не можуть бути підставою для скасування, оскільки за рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 по справі № 1-5/2012 щодо тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, слідує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що за ухваленим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 Державним підприємством «Бар’єр» виплачено 22.09.2016 року лише 3 342 гривні 50 копійок із 51 205 гривень 95 копійок, стягнутих за весь час затримки його заробітної плати після звільнення та компенсації за весь час затримки виплат заробітної плати у розмірі заробітної плати у розмірі 9 551 гривни і моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень, що свідчить про триваюче правопорушення, і що судом першої інстанції також було вірно прийнято до уваги, судова колегія вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Що стосується посилань Державного підприємства «Бар’єр» на те, що стягнення середнього заробітку після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності, здійснюватись не може, то з врахуванням того, що сама по собі наявність такого рішення, яке не виконано у повному обсязі і відповідно не припиняє порушення власником строків розрахунку з працівником при його звільненні, вони підставою для скасування рішення суду бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бар’єр» відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :