Постанова № 74520077, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2443/18 Справа № 202/935/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягення заборгованості по орендній платі та визнання права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Смоленській, в районі будинку № 56 в м. Дніпропетровську та будівлі підприємства торгівлі, що знаходяться в м. Дніпропетровську по вул. Комбрига Петрова, 4 д, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не сплачує орендну плату за користування вищевказаними об’єктами нерухомості та ставить під сумнів належність йому на праві власності даного майна.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання права власності задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2) заборгованість по орендній платі в розмірі 4500 грн. 00 коп.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлі підприємства торгівлі: літ. А-1 - будівля підприємства торгівлі, поз. 1,2, загальна площа по літ. А-1 - 38,0 м2, літ. а – ганок; літ. Б-1 - будівля підприємства торгівлі, поз. 1-5, загальна площа по літ. Б-1 - 66,3 м2, № 1 - мостіння, що знаходяться в м. Дніпропетровську по вул. Комбрига Петрова, 4 д.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням прокуратура Дніпропетровської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права,а саме:

-до участі у справі не залучено Дніпровську міську раду та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради;

-судом порушено інтереси власника земельної ділянки – Дніпровської міської ради щодо користування,володіння,розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, яке уповноважене на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель;

-в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт належності позивачу нерухомого майна на праві власності;

-відповідно до ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване майно може бути визнано виключно за особою, яка є власником чи користувачем земельної ділянки; жодним фізичним та юридичним особам земельна ділянка за адресою: м.Дніпро, вул. Комбрига Петрова, буд.4Д на праві власності або праві користування не належить.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як визначено ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014 № 294, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Відповідно до ч. 1 ст.122 ЗУ України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порушення інтересів держави в особі Дніпровської міської ради полягають в тому, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки – територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном.

Всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України Дніпровська міська рада як власник самовільно забудованої земельної ділянки не була залучена до участі у справі в якості відповідача.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав інших осіб, без їх залучення до справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 328, ст. 392 ЦК України, які спірні правовідносини не регулюють.

Судом не надано жодної правової оцінки тому, що спірне нерухоме майно фактично є самовільним будівництвом та визнання права власності на нього можливе лише за умови введення його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Як визначено ч. ч. 5, 8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Матеріали справи взагалі не містять належних доказів, які підтверджують право позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил – є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення за наслідками її розгляду.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи за потрібне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4500 грн.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_5