Постанова № 74519798, 05.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2525/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Качмара В.Я., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Коломия,

дата складання повного тексту рішення – 22 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»; зобов’язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 03 серпня 2016 року та виплатити суму недоотриманої пенсії з цього часу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Збройних Силах та 31 грудня 2010 року звільнений в запас з посади командира військової частини. В даний час є військовим пенсіонером і з 01 січня 2011 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та знаходиться на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. 14 червня 2017 року, ознайомившись з листом ГУ ПФУ від 12 червня 2017 року №459/К-15, виявив, що пенсія йому нарахована в заниженому розмірі, оскільки при розрахунку розміру пенсії в грошовому забезпеченні враховані додаткові види грошового забезпечення не за останньою штатною посадою перед звільненням, а врахована середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням. 03 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону. Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 09 серпня 2017 року №619/К-15 в перерахунку пенсії позивачу відмовлено з посиланням на ст. 43 того ж Закону та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393. Вважає такі дії ПФУ протиправними, такими що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців». Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 03 серпня 2016 року та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої пенсії з цього часу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якими є постанови Уряду, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що питання правильності призначення та обчислення пенсії ОСОБА_2 вже було предметом судового розгляду та у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 346/3432/17 визначено види грошового забезпечення та порядок обчислення пенсії позивача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року зобов’язано провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії за вислугу років з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не визначено види грошового забезпечення та порядок обчислення пенсії, як помилково стверджує апелянт.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років починаючи з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

03 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 09 серпня 2017 року №619/К-15 в перерахунку пенсії позивачу відмовлено з посиланням на ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-ІV), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

До Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, який набрав чинності 01 січня 2008 року було внесено зміни. Згідно внесених змін, пенсії особам офіцерського складу прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у новій редакції передбачала, що пенсія обчислюється із розміру грошового забезпечення, до якого додаткові види грошового забезпечення включаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені до ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, вищевказані зміни втратили чинність 22 травня 2008 року та відновили дію ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у редакції, що існувала до прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при обчисленні розміру пенсії позивача повинен був врахувати в суму грошового забезпечення всі складові грошового забезпечення, яке отримував позивач на час звільнення.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, визначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” необгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно п. 7 вказаної постанови, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення, зокрема, як місячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначаються шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Вищевказана норма права лише встановлює порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, проте не містить вказівки на те, що при обчисленні пенсії враховуються лише ті додаткові види грошового утримання, які виплачувались протягом 24 місяців перед звільненням.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного правового договору України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з 22 травня 2008 року пенсія позивача повинна була обчислюватись з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-552а14.

Стосовно доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що питання правильності призначення та обчислення пенсії ОСОБА_2 вже було предметом судового розгляду згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 346/3432/17, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З долученої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до апеляційної скарги копії постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року слідує, що у липні ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії за вислугу років з 11.07.2016 року з врахуванням у грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні. Як на підставу позову позивач посилався на те, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківській області від 22 вересня 2017 року позов задоволено, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року вищевказану постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії за вислугу років з 25 січня 2017 року з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні. Позовні вимоги в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок ОСОБА_2 пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 11 липня 2016 року по 24 січня 2017 року включно залишено без розгляду.

Разом з тим в позові, який є предметом розгляду даної справи позивач просить: визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»; зобов’язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 03 серпня 2016 року та виплатити суму недоотриманої пенсії з цього часу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для залишення без розгляду позовних вимог позивача, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки як встановлено, предмет спору та підстави позовів у цих справах є різними.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що частина позовних вимог знаходиться за межами передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача до суду) шестимісячного строку звернення до суду.

За правилами ст. 100 КАС України (в редакції станом на час звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Положення ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки ними передбачено порядок перерахунку пенсій у зв'язку із введенням в дію цього Закону.

Статтею 51 цього Закону передбачено строки перерахунку пенсій, підстави для якого передбачені статтею 63 цього Закону.

В свою чергу позовні вимоги позивача не пов'язані з перерахунком пенсії на підставі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а підставою звернення до суду є перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та виплата в зв'язку з цим пенсії у меншому розмірі.

Проте, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства не врахував, питання дотримання (пропуску) позивачем строку звернення до суду та поважності причин пропуску останнього (в разі його допущення) не дослідив. Наслідки пропуску строку звернення до суду судом першої інстанції також застосовані не були.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої пенсії з 03 серпня 2016 року по 20 травня 2017 року слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст.319 КАС України (в чинній на даний час редакції), судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Статтею 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої пенсії з 03 серпня 2016 року по 20 травня 2017 року, із залишенням адміністративного позову в цій частині без розгляду.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року у справі № 346/5357/17 – скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та виплатити ОСОБА_2 суму недоотриманої пенсії з 03 серпня 2016 року по 20 травня 2017 року та адміністративний позов ОСОБА_2 в цій частині залишити без розгляду.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.