Рішення № 74519586, 31.05.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/271/18

Провадження №2/193/221/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

31 травня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

суддi ОСОБА_1

секретаря судового засідання Мельниковій Т.О.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в порядку спрощеного позовного провадження цивільну спpаву за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А H О В И В:

У березні 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 13.01.2010 року, сума якої складає 86770,88 грн. та судові витрати у справі. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.2010 року між ними та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку діє картки. Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим, станом на 11.02.2018 року виникла заборгованість у розмірі 86770,88 гривень.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити та у разі неявки відповідача постановити у справі заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, надав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи її тим, що 13.01.2010 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг № б/н у формі заяви , відповідно до умов якого ним отримано кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Договір складався лише з Анкети – Заяви, а будь-яких Умов і Правил надання банківських послуг, а також Правил користування платіжною карткою ним не підписувалося та позивач про це йому нічого не казав, а лише видав кредитну картку та повідомив, що він може знімати кошти в розмірі кредитного ліміту 2000,00 грн. та з пільговим строком повинен повертати ці кошти. З моменту отримання картки (13.01.2010р.) до лютого 2014 року він користувався кредитною карткою та повертав на неї кошти, крім того з його пенсійної картки банк самостійно знімав кошти для повернення заборгованості. Потім з лютого 2014 року він більше не знімав коштів з картки, а пенсію йому почали приносити через відділення Укрпошти додому і з цього моменту він вважав що кошти погашені та не користувалась більше карткою. З лютого місяця 2014 року до даного моменту банк йому ніяких претензій стосовно заборгованості не пред’являв і лише отримавши ухвалу Софіївського районного суду він дізнався, що позивач незаконно нарахував йому таку значну суму заборгованості. З таким розміром заборгованості відповідач повністю не погоджується, бо вже минуло більше 4 років після припинення користування карткою, а позивач навмисно тягнув час та нараховував завищені проценти. Позивач являється пенсіонером, проживає з жінкою, яка також пенсіонер, вдвох та мають пенсію в розмірі 1400 грн., що навіть не відповідає прожитковому мінімуму. Вважає, що підписаний ним договір у формі заяви-анкети від 13.01.2010 року є несправедливим, недобросовісним, його умови є кабальними та порушують його конституційні права. Так, в позові заборгованість зазначена в розмірі 86770,88 грн., де 3076,59 грн. – заборгованість за кредитом, 75340,74грн. – заборгованість за процентами, 3745,41грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 4108,14 грн. – штраф (процентна складова). Співставляючи розмір фактично отриманих відповідачем коштів з сумами нарахованих на них відсотків та штрафних санкцій, видно несправедливий характер таких нарахувань, що виник внаслідок зловживання позивачем своїми правами за договором, несправедливими умовами укладеного договору щодо споживача кредитних (фінансових) послуг відповідача, і, отже, про явну завищеність та несправедливість сум таких нарахувань. Заборгованість за кредитом становить 3076,59 грн, при цьому, заборгованість за штрафними санкціями (пенею та комісією, нарахованими на суму у 3076,59 грн.), складає 3745,41 грн., що у 1,21 разів більше суми боргу за кредитом, або складає 121% боргу за кредитом. Заборгованість же за відсотками за користування кредитом (нарахованими на суму у 3076,59 грн.), складає 75340,74 грн., що у 24,5 рази більше суми заборгованості та складає 2450% суми боргу за кредитом. Таким чином, сума відсотків, пені та комісії, нарахованих на залишок боргу у 3076,59 грн. загалом складає 79086,15 грн., тобто у 25,7 рази більша за суму неповернутого кредиту, що складає 2570%. Як видно з позову, строк користування відповідача кредитними коштами становить 08 років 02 місяць. З наведеного випливає, що фактичне середнє здорожчання кредиту за штрафними санкціями (пенею та комісією) становить 14,7% річних (121% / 08 років 02 місяців), а за відсотками 298% річних (2450%/ 08 років 02 місяців). Порівнюючи вказані цифри з аналогічними за своєю суттю відсотковими та штрафними ставками, прямо зазначеними у законодавстві, видно, що зазначені розміри фактичного здорожчання є явно завищеними та такими, що суперечать принципам розумності та справедливості. Крім того, такі розміри фактичних витрат боржника у зв'язку з виконанням зобов'язання несуть у собі явний та істотний дисбаланс між його правами та обов'язками, який виник у зв'язку з укладеним ним з позивачем договором, оскільки з обставин справи очевидно, що позивач, скориставшись своїм правом на отримання коштів у фактичній сумі 2000,00 грн., несе згідно цього ж договору тягар обов'язків на суму 86770,88 грн. Щодо розміру нарахованих відсотків, то їх розмір є несправедливим та не відповідає принципам розумності, пропорційності та справедливості. В зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вiдповiдно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі заяви від 13.01.2010 року на підставі умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» надало позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8).

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг щодо зміни кредитного ліміту, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язання за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі прострочення кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач порушив зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, ОСОБА_2 допустив заборгованість за кредитом і сплатою процентів, яка станом на 11.02.2018 складає 86770,88 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову (а.с.5-7).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Рішенням Конституційного суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 (справа №1-12/2013) визначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Тому суд, керуючись ст. 551 ЦК України, враховуючи, що розмір нарахованої пені за порушення строків повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, вважає за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором до розміру суми заборгованості за кредитом, вказаної позивачем в позовній заяві, оскільки сума пені вказана представником позивача в позовній заяві, на думку суду, є несправедливою та сприяє отриманню кредитором невиправданих додаткових прибутків.

У задоволенні вимог заявленого позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4108,14 грн. - штраф (процентна складова), суд вважає за необхідне відмовити, виходячи із наступного. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 3076,59 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3076,59 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3745,41 грн., що разом становить 9898,59 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 9898,59 грн. та 201,00 грн. у відшкодування судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 13.01.2010 року в розмірі 9898 (дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», витрати по сплаті судового збору в сумі 201 (двісті одна) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Шумська