Рішення № 74519004, 25.05.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6591/17

Провадження № 2/206/353/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.О.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Управління-служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

З 09.08.2000 по 26.07.2011 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_4, Євгеній та ОСОБА_7 2001, 2003 та ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_8 залишається проживати разом із відповідачем, яка чинить перешкоди в спілкуванні з сином. Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради, за його заявою, було визначено спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_8, а саме: перші та треті вихідні дні з 15.00 суботи до 15.00 неділі, а також в канікулярні дні на паритетних умовах з матір'ю ОСОБА_5, та за попередньою домовленістю. Незважаючи на прийняте рішення, відповідач чинить позивачу перешкоди, зокрема не дозволяє сину спілкуватись із позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки, не відчиняє двері квартири, де вона проживає разом з дитиною, чим позбавляє позивача права на реалізацію батьківських прав. Крім того, визначений рішенням виконавчого комітету спосіб участі позивача у вихованні сина, враховуючи значну відстань між місце проживання сторін (приблизно півтори години) є недостатнім. Комісією управління-служби у справах дітей виконкому Чечелівської районної у місті ради, здійснено обстеження житлових умов за адресою фактичного місця проживання позивача, де комісія дійшла до висновку, що житлово-побутові умови задовільні, батько створив належні умови для тимчасового проживання та перебування малолітнього сина ОСОБА_8. Позивач, також, зазначив, що в зв'язку із чиненням перешкод відповідачем, старші діти - ОСОБА_4 та Євгеній, також, не можуть спілкуватись з молодшим братом. На підставі вищевикладеного, позивач просив зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_8, визначити позивачу порядок спілкування та участі у вихованні сина встановивши наступний графік їх побачень, без присутності матері, за місцем проживання батька з можливістю відвідування громадських місць: перші та треті вихідні дні місяця з 15.00 години суботи до 18.00 години неділі, половину зимових, осінніх, весняних та літніх канікул, у державні свята України з 13.00 до 17.00, в день народження сина ОСОБА_8 - 11 листопада з 13.00 до 17.00, в день народження позивача - 06 липня з 13.00 до 17.00.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначила таке. Рішенням Виконавчого комітету було визначено спосіб участі батька/позивача у вихованні сина - ОСОБА_7 з яким вона була повністю згодна. Жодних перешкод у спілкуванні дитини з батьком, відповідач не чинила і навпаки вона готова до того аби ОСОБА_7 забирав батько, старші сестра чи брат. Крім того, під час звернення позивача до Органу опіки для визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, останній просив встановити йому графік побачень саме такий, який зазначено у відповідному рішенні органу опіки, тобто позивача цілком влаштовував такий час та формат зустрічей з ОСОБА_7, який був вказаний у рішенні органу опіки. Проте, в порушення ч. 6 ст. 19 СК України позивач у своєму позові не зазначив у чому полягає необґрунтованість висновку органу опіки, та в чому саме прийняте рішення суперечить інтересам дитини. Окрім того, відповідач звернула увагу, що ОСОБА_7, окрім навчання в школі, займається у футбольній секції та в музикальній школі, таким чином, у дитини вже сформований графік занять, який він не пропускає та з задоволенням відвідує, отже, запропонований позивачем графік у позові не може відповідати інтересам дитини, оскільки ОСОБА_7 буде пропускати свої заняття, на які він ходить з задоволенням. Також, відповідач зауважила, що за весь час з дня народження ОСОБА_7, позивач своїх батьківських обов’язків відносно дитини не виконував (окрім сплати аліментів у розмірі 300 грн. 00 коп.), ні в дитсадок ні в школу позивач не навідувався та не цікавився вихованням дитини. Враховуючи вищевикладене відповідач позов визнала частково, а саме в частині визначення способу участі батька, тобто позивача, у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_7, згідно із рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20.12.2017 суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В той же час, згідно розпорядження керівника апарату Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 90-р від 10.04.2018 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із звільненням ОСОБА_9 з посади судді у відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 цивільну справу розподілено в провадження судді Маштака К.С. 13.04.2018 дану справу прийнято до провадження суддею Маштаком К.С. Під час розгляду справи судом розглянуто клопотання/заяви, заслухано пояснення та заперечення сторін, покази свідків, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

25.05.2018 складено вступну та резолютивну частини рішення. ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2011, шлюб зареєстрований між сторонами 09.08.2000 було розірвано (а.с.6).

Вказаним рішенням встановлено, що сторони мають дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та Євгенія, ІНФОРМАЦІЯ_3.

11.11.2010 у сторін народився син ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 13.10.2017, серії І-КИ № 649067 (а.с.7).

01.11.2017 позивач звернувся до Управління-служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради з заявою про встановлення спілкування з дитиною ОСОБА_7 у перші та треті вихідні дні з 15.00 години суботи до 15.00 години неділі, а також в канікулярні дні на паритетних умовах із матір’ю та за попередньою домовленістю (а.с.53).

Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради № 448 від 17.11.2017, було визначено спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_7, наступним чином: перші та треті вихідні дні з 15.00 години суботи до 15.00 години неділі, а також в канікулярні дні на паритетних умовах із матір’ю, тобто Відповідачем, та за попередньою домовленістю (а.с.8).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов за адресою: м. Дніпро, вул. Кедріна, 51/89, за вказаною адресою батько ОСОБА_1 створив належні житлово-побутові умови для тимчасового проживання та перебування його малолітнього сина ОСОБА_7 Для дитини виділено місце для сну, місце в шафі для одягу, при необхідності дитина може готуватись до уроків за столом ОСОБА_4 чи Євгенія (а.с.9).

Відповідно до довідок № 1 від 18.01.2018, виданої КПНЗ «ДЮСШ № 7 ДМР та № 3 від 29.01.2018 МКЗК «ДДМШ № 18» ОСОБА_7 з 2015 року відвідує заняття з футболу, в тому числі, у суботу з 11.00 по 12.30 та неділю 11.00 по12.30, а також, займається фортепіано з 01.09.2017, в тому числі, суботу з 14.00 по 16.00 (а.с. 54, 55).

Відповідно до характеристик навчальних закладів КП «ДНЗ (ясла-садок) №145» ДМР та КЗО «СЗШ № 11» ДМР дитина характеризується позитивно, також, зазначена інформація, що дитиною в період навчання, відвідування дитячого садка опікувалась лише мати ОСОБА_5, а саме: спілкувалась з вихователями, відвідувала батьківські збори, святкові ранки, сплачувала кошти за харчування (а.с. 56, 57).

Відповідно до довідки № 13.5-47/260/12 від 01.12.2017 про розмір боргу зі сплати аліментів за виконавчим листом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 у розмірі 325,00 грн. на утримання дітей Євгенія та ОСОБА_4, щомісячно на кожну дитину до досягнення найстаршою дитиною повноліття, заборгованість станом на 01.12.2017 відсутня (а.с.83).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Самарської районної у місті Дніпрі ради про визначення способу у часті у вихованні та встановлення місця та часу спілкування батька № 2-17/606/1 від 13.04.2018 доцільним було визначено спосіб участі батька, ОСОБА_1, у вихованні сина ОСОБА_7 у перші та треті вихідні дні місяця з 15.00 суботи до 18.00 неділі, а також в канікулярні та святкові дні на паритетних умовах із матір’ю, тобто Відповідачем, та за попередньою домовленістю (а.с.107-108).

Окрім того, із показів свідка ОСОБА_10 цивільної дружини позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що у спілкуванні позивача з ОСОБА_7 відповідач чинить перешкоди, а саме не дає можливості спілкуватись та бачитись з дитиною, про що їй розповідав позивач.

Свідок ОСОБА_11, донька позивача та відповідача, суду показала, що коли батько з нею хотіли побачитись з ОСОБА_7, відповідач двері не відкривала на телефонні дзвінки не відповідала.

Свідок ОСОБА_12, яка є сусідкою відповідача, показала, що позивач приїжджає у вихідні дні та забирає ОСОБА_7, чула як матір з донькою Євгенією сварились із-за навчання. ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Стаття 142 СК України зазначає, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини

Відповідно до вимог ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

В статті 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється ст. 157 СК України. Відповідно до норми зазначеної статті, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право та особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Таким чином, питання виховання дитини батьки вирішують спільно, мати й батько зобов'язані брати участь у вихованні своєї дитини і мають право на особисте спілкування з сином.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Також, відповідно до ст.ст.11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 (ратифікована Україною 27.02.91, дата набуття чинності для України 27.09.91) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до абз. 2 принципу 7 Декларації прав дитини від 20.12.1959, затвердженої Резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН, найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кого покладається відповідальність за його освіту та навчання, ця відповідальність передусім покладається на її батьків.

У частині 2 ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: «предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав...».

ОСОБА_13 Європи у галузі прав людини виходять із того, що спілкування батька та дитини є ключовим моментом сімейного життя, що розуміється як зв'язок між близькими родичами. Батьківські права щодо дітей визнаються і захищаються ст. 8 Конвенції про права дитини. Сімейне життя, як розуміється в договірних країнах, охоплює широкий спектр прав батьків, пов’язаних з турботою і опікою над їх неповнолітніми дітьми. Взаємини батьків і дітей не припиняються в разі розлучення або роздільного проживання батьків. Батько, якому не надали право опіки, може бути позбавлений права доступу до дитини тільки в особливих обставинах, якщо така поведінка створює загрозу для моральності чи здоров’я дитини, включаючи його психічний стан, а також, якщо це необхідно для запобігання злочину. Як наголошується в коментарях до Конвенції про права дитини, тільки дуже серйозні обставини можуть виправдовувати повне припинення контактів дитини та її батьків.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Таким чином, позивач будучи батьком спільної з позивачем дитини, відповідно до моральних засад суспільства та у відповідності до чинного законодавства, має із відповідачем рівні права і обов’язки щодо сина.

В той же час, відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи зміст висновків органу опіки та піклування виконкому Самарської районної у місті Дніпрі ради про визначення способу у часті у вихованні та встановлення місця та часу спілкування батька, виходячи із зазначених судом вище норм та роз'яснень, а також, встановлених в ході розгляду обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач мають рівні права та обов’язки у спілкуванні та вихованні дитини, в тому числі, проводити разом світкові дні, канікули, вихідні, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя (підстав для обмеження у відповідних правах та обов’язках судом не встановлено), а тому, вважає за необхідне встановити такий порядок у спілкуванні та вихованні батька з сином, який забезпечить повноцінний розвиток дитини зі сторони не тільки матері а й батька, не буде обмежувати батьківські права та обов’язки сторін, а також, сприятиме всебічному розвитку дитини, а саме: фізичному, інтелектуальному, соціальному, емоційному, творчому та духовному, з метою формування в майбутньому здорової особистості.

Отже, з урахуванням віку та стану здоров’я дитини, яка не потребує постійної присутності матері поряд, ставлення батька до виконання своїх обов’язків, його здатності забезпечити розпорядок дня сина без допомоги матері дитини, суд вважає, що висновок третьої особи, яким визначено графік побачень з сином, встановлений без належної конкретизації, що може трактуватись сторонами за власним розсудом, як наслідок - буде обмежувати права позивача та не відповідатиме інтересам дитини.

При визначенні способу участі позивача у вихованні сина, суд враховує п’ятиденний графік навчання дитини, необхідність часу дитині для відпочинку, самостійних занять, відвідування гуртків, виконання домашніх завдань, спілкування з однолітками, та вважає можливим визначити позивачу спосіб участі у вихованні сина встановивши наступний графік їх побачень, без присутності матері/позивача, за місцем проживання батька/відповідача з можливістю відвідування громадських місць: перші та треті вихідні дні кожного місяця з 10.00 години суботи до 17.00 години неділі; половину зимових, осінніх, весняних та літніх канікул з урахуванням інтересів та бажання дитиниза попередньою домовленістю з відповідачем; спільне проведення святкових днів у державні свята позивача із сином кожного року, який закінчується непарним числом з 10.00 до 17.00 години; відвідування та спілкування позивача з сином ОСОБА_7 у будь-який день тижня за місцем навчання в шкільному навчальному закладі дитини. При цьому, кожна зустріч позивача із сином, що не відбулася з поважної причини, має бути перенесена на інший день, не визначений графіком.

На думку суду, такий спосіб участі позивача, буде достатнім для їх дійсного спілкування та виховання сина, можливості бути обізнаним про події, які відбуваються в житті один одного, повною мірою буде відповідатиме інтересам дитини, основне місце проживання якої з матір'ю.

Щодо тверджень відповідача про не можливість відвідування гуртків дитиною, у разі задоволення графіку запропонованим позивачем у даній цивільній справі, то суд, ставиться до таких доводів критично, оскільки батько дитини не позбавлений можливості відводити сина на такі гуртки та проводити там із ним час, що буде відповідати інтересам дитини, який як хлопчик у силу свого віку потребує більш різноманітних умов для зустрічей із батьком, у тому числі, з тією метою, щоб ці зустрічі не набрали для дитини небажаного для його розвитку та виховання одноманітного обридливого характеру.

Також, суд вважає такою, що підлягає задоволенню вимога про усунення позивачу, перешкод у спілкуванні та вихованні сина, оскільки як було встановлено безпосередньо у судовому засіданні з показів свідків, такі перешкоди мали місце, протилежного відповідач не довела.

Крім вищевикладеного, судом встановлено, що між сторонами, як колишнім подружжям, склались досить неприязні стосунки, однак, вказані обставини жодним чином не можуть впливати на спілкування та виховання спільної дитини про що сторони мають пам’ятати та, в свою чергу, мають першочерговий обов’язок здійснювати дії в інтересах дитини, при цьому відмежовувати відносини які вони створили між собою.

Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 р., статус рішення - остаточне).

Всі інші посилання щодо обставин, які виникли під час відвідування дитиною дитсадка та шкоди, а саме інформація, що батько дитини не приймав участь у вихованні дитини, приймаються судом, проте, суд вважає, що така інформація не компрометує позивача як батька, обставин для обмеження у батьківських правах ні позивача ні відповідача, як батьків, судом не встановлено.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 159, 161 СК України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Принципом 7 Декларації прав дитини Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, ст. ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п. п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1)не чинити позивачу ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2), перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визначити наступний порядок та спосіб участі позивача ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 встановивши наступний графік їх побачень, без присутності матері ОСОБА_5, за місцем проживання батька ОСОБА_1 з можливістю відвідування громадських місць:

- перші та треті вихідні дні кожного місяця з 10.00 години суботи до 17.00 години неділі;

- половину зимових, осінніх, весняних та літніх канікул з урахуванням інтересів та бажання дитиниза попередньою домовленістю з відповідачем;

- спільне проведення святкових днів у державні свята позивача із сином кожного року, який закінчується непарним числом з 10.00 до 17.00 години;

- відвідування та спілкування позивача з сином ОСОБА_7 у будь-який день тижня за місцем навчання в шкільному навчальному закладі дитини;

Зобов'язати відповідача надавати та забезпечити можливість позивачу спілкуватися зсином ОСОБА_7, згідно встановленого судом графіку в місцях визначених позивачем з урахуванням інтересів та бажання дитини, без участі будь-яких третіх осіб з боку відповідача, або самої відповідача.

Кожна зустріч позивача із сином ОСОБА_7, що не відбулася з поважної причини, має бути перенесена на інший день, не визначений графіком.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5на користь ОСОБА_1судовий збір у розмірі 640 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судового рішення складено 04.06.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак