Рішення № 74518655, 29.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р. Справа № 818/1291/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 (далі по тексту позивач - ОСОБА_3С.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА805180/2018/000008/1 від 26.02.2018;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2018/00018 виписану Сумською митницею ДФС.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним в Федеративній Республіці Німеччина, був придбаний у власність легковий автомобіль марки Рено, 2015 року виготовлення за ціною 3200,00 євро, однак при розмитненні зазначеного автомобіля за вказаною ціною, відповідач застосував другорядний метод розмитнення, у зв’язку із чим збільшилась вартість автомобіля до 8814,00 євро.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно застосував другорядний метод, оскільки позивачем були надані усі визначені законодавством документи для розмитнення автомобіля за першим методом відповідно до ціни 3200,00 євро.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надав відзив, у якому зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При здійсненні роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, відповідно до пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, посадовою особою митного органу було проведене порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Позивачем на вимогу відповідача не було надано належних доказів для підтвердження митної вартості автомобіля, окрім того в договорі існували розбіжності по датам та країні походження автомобіля.

Ухвалою суду від 29.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що на час розгляду справи позивачем надано до суду документ про сплату вартості розмінюваного автомобіля, окрім того усунуто описку в договорі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з вищевказаних підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм правову оцінку, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач 12.02.2018 перебуваючи у Федеративній Республіці Німеччина, придбав у власність легковий автомобіль марки Рено, модель Megane Scenic, 2015 року виготовлення (далі за текстом - «автомобіль») за ціною 3200,00 (три тисячі двісті) євро, який був у використанні, але без пошкоджень.

Факт придбання автомобіля підтверджується: рахунком-фактурою (інвойс) № 001/873-18 від 12.02.2018 та митною декларацією країни походження товару № 9000 від 12.02.2018.

17.02.2018 автомобіль було ввезено на територію України, про що свідчить акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором «Львівської митниці ДФС».

26.02.2018 за допомогою ФОП ОСОБА_4 (декларант/представник), позивач звернувся до Сумської митниці ДФС з метою розмитнення ввезеного автомобіля та отримання згоди на його державну реєстрацію в Україні.

До Сумської митниці ДФС було представлено зазначений автомобіль, а також надано перелік документів, а саме: митну декларацію (форма МД-2) № UA805180/2018/003563 (довідковий № 6189) від 26.02.2018, митну декларацію країни походження товару № 9000 від 12.02.2018, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором «Львівської митниці ДФС» №UA209030/2018/05880 від 17.02.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EN 650953 від 22.10.2015, договір про надання послуг митного брокера Б\Н від 05.10.2017, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 1984580 від 17.02.2018, розшифровку VIN від 26.02.2018, копію митної декларації відправлення MRN 18DE510277404683E6, митну декларацію (форма МД-2) №UA805180/2018/003563 (довідковий № 6189) від 26.02.2018.

При цьому, в заповненій та поданій відповідачу митній декларації було зазначено, що розрахунок оцінки митної вартості було здійснено за основним методом оцінки митної вартості (за ціною рахунку-фактури). Розрахунок було проведено виходячи із ціни автомобіля в 3200,00 євро.

Відповідач, не погодившись з наданим розрахунком митної вартості товару за основним методом, направив позивачу вимогу про надання додаткових документів. На виконання зазначеної вище вимоги позивачем були надані скан-копії інформації щодо вартості аналогічних автомобілів на ринку України та повідомлення № 2 від 26.02.2018 про неможливість надати інші додаткові документи.

26.02.2018 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2018/000008/1, яким застосував другорядний метод, передбачений ст.57 Митного Кодексу України, а саме: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. При визначенні митної вартості відповідач застосував Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затверджену наказом Державної митної служби України від 04.11.2010 за №1341, якою було встановлено, що вартість автомобіля на момент підписання відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, складає суму у розмірі 8814,00 євро.

Розмитнивши вказаний автомобіль, позивач фактично сплатив 114282,22 грн., замість 54730,77 грн.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України (далі-Кодекс) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1. упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2. у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3. у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4. проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5. застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 та частиною 21 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

При здійсненні роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, відповідно до пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Наказ), посадовою особою митного органу було проведене порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідно до частини п’ятої Наказу, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, посадовими особами митних органів, що здійснюють контроль правильності визначення митної вартості, використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

В постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15) ВСУ зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені: неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Крім того, при здійсненні перевірки поданих документів на наявність розбіжностей, наявності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, посадовою особою митниці було встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-рахунку № 001/878-18 від 12.02.2018, датою підписання даного рахунку є 12.02.2018, а в самому рахунку зазначено, що дата виставлення рахунку відповідає даті поставки 12.08.2018, що суперечить даті складання самого рахунку 12.02.2018.

Таким чином, з метою перевірки достовірності заявлених відомостей про визначення митної вартості та документального підтвердження даних, що піддаються обчисленню, декларанту було надіслано електронне повідомлення, із проханням надати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу, а саме:

1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) договір купівлі-продажу;

3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

4) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

6) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) переклад українською мовою документів, які подавалися до митного оформлення.

Позивачем надано до МП «Центральний» експортну декларацію №MRN18DE510277404683E6 від 12.02.2018, а також надано інформацію щодо вартості аналогічних автомобілів на ринку України (роздруківки оголошень з сайту olx.ua), окрім того, позивач зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.

Відповідно до інформації щодо вартості аналогічних автомобілів на ринку України, яку надав ОСОБА_3, вартість аналогічних нерозмитнених автомобілів значно перевищує вартість задекларованого автомобіля та становить від 5200,00 євро.

Тобто, запитуваних документів, які б підтверджували митну вартість задекларованого автомобіля або коштів сплачених за нього не надано.

З урахуванням того, що використані декларантом відомості не є об’єктивними та достатньо підтвердженими документально, а надані документи не підтвердили всі відомості необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а навпаки підтвердили обґрунтовані сумніви митниці щодо вартості автомобіля, посадовими особами МП «Центральний» Сумської митниці ДФС було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2018/000008/1 від 26.02.2018 за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Згідно статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.

Частинами 2, 3, 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України за МД № UA205090/17/54919 від 24.11.2017, відповідно до якої здійснювалось оформлення ідентичного товару (а.с.66).

Під час розгляду даної справи представником позивача надано до суду квитанцію з перекладом на підтвердження придбання вищевказаного автомобіля 12.02.2018 в м. Ганновер, за ціною 3200,00 євро. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, вказану квитанцію позивач не надав при поданні митної декларації, оскільки надання вказаної квитанцій не є обов’язком відповідно до Митного кодексу України.

Однак, суд не може враховувати вказану квитанцію при наданні оцінки правомірності оскаржуваного рішення та картки відмови, оскільки вказана квитанція не враховувалась відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки своєчасно (до моменту прийняття оскаржуваних рішень) не надавалась позивачем.

Щодо посилання позивача на протиправність застосування відповідачем даних ЄАІС у зв’язку з тим, що відповідне положення не пройшло державної реєстрації в Міністерстві Юстиції України, суд зазначає, що воно є безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 04.11.2010 №1341, Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи "Центр", автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронна пошта" та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Держмитслужба є власником ЄАІС Держмитслужби та інформації, яка створена Держмитслужбою. Держмитслужба є розпорядником інформації, яка обробляється в ЄАІС.

Користувачами ЄАІС Держмитслужби є посадові особи структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій, інших державних та недержавних органів, яким у встановленому порядку надані відповідні права доступу до інформації в цій системі.

Відтак, посилання позивача на те, що дані ЄАІС носять міжвідомчий характер та поширений на необмежене коло осіб є безпідставним.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39420037) про визнання протиправними та скасування рішення та картки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06 червня 2018 року.

Суддя С.М. Глазько