Постанова № 74518406, 21.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/2237/17 Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 22-ц/783/780/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и л а:

в серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства (надалі – ВУВКГ, Відповідач) про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 80 479 грн. 92 коп.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликався на те, що 14.05.1998 року був прийнятий на посаду тракториста VI- го розряду Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, наказ № 20 від 25.05.1998 року.

Згідно наказу № 61 від 30.06.2005 року Самбірського ВУВКГ переведений машиністом - бульдозеристом VI- го розряду.

06 червня 2014 року звільнений з роботи по п.1 ст. 36 КЗпП України ( наказ № 66 від 06.06.2014 року).

Відповідач з квітня 2010 року по день звільнення з роботи проводив йому нарахування та виплату заробітної плати в порушення чинного в Україні законодавства про оплату праці, які були виявлені Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області.

Посилаючись на зазначені обставини, просить стягнути з відповідача в його користь вказану заборгованість по заробітній платі згідно представленого ним розрахунку за період з квітня 2010 року по червень 2014 року.

Заочним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати – задоволено.

Стягнуто із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місцезнаходження: 81400, м. Самбір Львівської області, вул. Шевченка, 59А, в користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 80 479 ( вісімдесят тисяч чотириста сімдесят дев’ять ) гривень 92 копійки (сума вказана без відрахування податку та обов'язкових платежів).

Стягнуто із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір в розмірі 805 грн.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року відкрито провадження у справі №452/2237/17. Відповідно до п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України в редакцій, чинній на момент відкриття провадження у справі, судовий наказ може бути видано, у разі якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Згідно ч.3 ст. 118 ЦПК України в редакцій, чинній на момент відкриття провадження у справі, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. В матеріалах справи не містять доказів звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати в розмірі 80479 грн. 92 коп., відсутня ухвала суду про відмову у прийнятті такої заяви та/або ухвала про скасування судового наказу. Крім того, зазначає, що відповідно до розрахунку невиплаченої зарплати ОСОБА_3 ОСОБА_4 за період липня 2010 року по червень 2014 року, розмір невиплаченої йому заробітної плати становить 38119 грн. 50 коп., що суттєво відрізняється від суми, розрахованої самим позивачем та взятої до уваги судом при ухваленні рішення. Враховуючи наведене просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 «Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу».

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду, що випливає із трудових відносин, а саме зміна формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак є підстави для розгляду апеляційним судом апеляційної скарги без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено при нарахуванні заробітної плати позивачу в період з квітня 2010 року по червень 2014 року вимоги ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 95 – 97 КЗпП України, ст. ст. 5,6 Закону України «Про оплату праці».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 з 14.05.1998 року по 31.10.2016 року працював у Самбірському ВУВКГ, з 30.06.2005 року по 06.06.2014 на посаді машиніста бульдозериста Самбірського ВУВКГ; 15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства колективний договір на 2010-2012рр. П.1 розділу «Оплата праці» колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012рр. встановлено здійснювати оплату праці робітників на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок згідно з Додатком 1 Тарифної частини Регіональної угоди; місячних посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, техніків усіх спеціальностей згідно Додатку 6 Тарифної частини Регіональної угоди.

Згідно Додатку 6 Тарифної частини Територіальної угоди на 2010-2012 рр., місячні посадові оклади керівників, професіоналів, фахівців, розраховуються за наступною формулою: «мінімальна зарплата*1.2*Z (коефіцієнт співвідношення по галузях за видами робіт)*Х(коефіцієнт співвідношення по професії, посаді)».

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об’єднаннями роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області укладена територіальна угода на 2012-2014 роки.

Даними угодами визначені умови оплати праці працівників Самбірського ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки.

Також судом встановлено, що відповідачем із квітня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника проведено оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо-встановленої мінімальної заробітної плати, що вбачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України «Про державний бюджет» на 2010-2014 рр. Крім того, позивачу не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника коефіцієнтної ставки визначеної територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, об’єднаннями роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012-2014 рр..

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції пришов до вірного висновку, що з відповідача згідно умов оплати праці визначених колективним договором Самбірського ВУВКГ на 2010-2012рр. та територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, об’єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованою в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за №30, слід стягнути в користь позивача невиплачену заробітну плату, яка згідно розрахунку, наданого позивачем та на спростування якого відповідачем не надано жодних доказів, за період з квітня 2010 року по червень 2014 року становить 80 479 грн. 92 коп..

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; а згідно частини четвертої цієї норми Закону, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз’яснив Верховний суд України у п.9 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду на підставі п.1ч.1 ст.374 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства – залишити без задоволення, а заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_5