Постанова № 74518153, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2113/17 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/6355/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Ухвалу суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи ухвалу, суд не врахував вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, а також роз'яснень наданих у п.7 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати», де зазначено, що ст.5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством. Таким чином позивач скористався своїм законним правом споживача про звільнення від сплати судового і подав позов про захист порушених прав. Просить скасувати ухвалу і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд за захистом свого права та у позовній заяві про визнання правочину недійсним та застосування реституції посилається на ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді від 29 серпня 2017 року матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання правочину недійсним та застосування реституції залишено без руху, надано позивачу строк для оплати судового збору.

У відповідь на ухвалу судді від 29.08.2017 року позивач ОСОБА_2 написав клопотання про відкриття провадження у справі, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від судового збору.

Оскаржуваною ухвалою суду від 11 вересня 2017 року вирішено позовну заяву вважати неподаною з поверненням позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, судом не взято до уваги ч.2 ст.79 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) в редакції чинній на дату постановлення ухвали.

Частиною другою ст. 79 ЦПК в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваної ухвали, було встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. У такій же редакції викладено зміст ч. 2 ст. 133 чинної з 15.12.2017 р редакції нового ЦПК.

При цьому назви конкретного закону у вищенаведеній процесуальній нормі не було зазначено.

Питання щодо розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати врегульовано Законом України «Про судовий збір», та, зокрема питання про звільнення окремої категорії осіб – споживачів від сплати судового збору при реалізації ними права на судовий захист врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав.

Тобто, спеціальним законом «Про захист прав споживачів» гарантовано право споживачів на звільнення від сплати судового збору за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав.

Про наявність у споживачів права на пільги щодо сплати судового збору при зверненні за судовим захистом зазначено у пункті 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати», а саме: оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Колегія суддів вважає, що постановивши помилкову ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві , суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до порушення права позивача на звернення за судовим захистом без сплати судового збору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням положень ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачів», перешкоджає провадженню у справі, відтак, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 383, 384, 391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст. 389, 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 червня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_3