Рішення № 74517838, 01.06.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/12204/14-а

пр.№ 2-а/464/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

секретар судового засідання Гаврилишин О.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_3

представників відповідача ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи Сихівської РА ЛМР ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська обласна державна адміністрація про визнання дій протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнювала, заявою від 18.10.2017 просить визнати протиправними дії Львівського міжміського бюро технчної інвентаризації, а саме невиконання п.п. «д», п.21 Розділу IV Інструкції про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 29(03).07.1959 №35-д, а саме нездійснення розрахунку ідеальних часток на підставі записів погосподарських книг Зубрянської сільської ради по селу Сихів.

Крім того, просить визнати протиправними дії Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, а саме невиконання Інструкції про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 29(03).07.1959 №35-д під час складання Висновку про реєстрацію домоволодіння від 26.09.1964 (Заключение о реєстрації домовладения) щодо вказання інформації в п.1 «1.Домоволодіння по вул.Зеленій під №391, яке роташоване на площі земельної ділянки розміром --- кв.метрів і складається з однієї будівлі, належить на праві власності гр.ОСОБА_7».

Крім того, просить визнати дії виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м.Львова протиправними щодо нездійснення реєстрації будинковолодіння по бувшому с.Сихів, що зараз рахується по вул.Зелена, 391 в м.Львові відповідно до Інструкції, скасувавши рішення виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м.Львова №907 від 22.10.1964 «Про оформлення права власності на будинковолодіня в бувшому селі Сихів» в частині оформлення права власності на будинковолодіння в цілому за громадянином ОСОБА_7.

Крім того, просить зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснити розрахунок ідеальних часток на підставі записів погосподарських книг Зубрянської сільської ради по селу Сихів.

Обґрунтовує позов тим, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була переселена з території Польщі із села Війське Саноцького повіту, де нею залишено господарське майно. Під час евакуації у 1946 році з території Польщі в село Сихів Винниківського району Львівської області прибула родина (Гець) переселенців, яка складалась з 8 чоловік і цій родині передано майно гр. ОСОБА_8, за адресою м.Львів, вул.Зелена, 391. Про наявність майна на території УРСР у польських громадян, евакуйованих в Польщу свідчить архівна довідка Державного архіву, в якій вказано, що ОСОБА_8 залишила в с.Сихів: житловий будинок, стодолу, стайню, пивницю, а також землі 2,9 га, огородови, сінокоси. Натомість, внаслідок неправомірних дій під час інвентаризації господарства у 1964 році Львівським міським бюро технічної інвентаризації порушено Інструкцію про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, здійснено обстеження, за наслідками якого в Акт внесені неправдиві відомості, а саме не внесено усіх надвірних споруд, зокрема, двох сараїв та погребу, здійснено процедуру оформлення права власності на домоволодіння, а не реєстрацію такого. Вважає, що Львівське міське бюро технічної інвентаризації повинно було провести реєстрацію права особистої власності на домоволодіння з врахуванням участі кожного із співвласників (переселенців) у 1964 році, тоді як відповідачем не враховані наявні первинні документи – Евакуаційний лист, постанова №27 від 18.11.1946, погосподарські книги 1947-1949 років. Внаслідок неправомірних дій в порушення Інструкції БТІ складено висновок про реєстрацію домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_7, тоді як примусово евакуйованими було 8 осіб. Вважає, що оскільки переселеними була вся родина, тому оформлення права власності повинно бути на всіх членів переселеної родини Гець, оскільки майно надане державою для переселенців є спільною сумісною власністю, а тому позивачу як члену переселеної сім'ї належить 1/8 частина майна, яке надане взамін залишеного приватного нерухомого майна в Польщі. Зазначає, що протиправні дії БТІ в частині не здійснення реєстрації відповідно до Інструкції, а також нездійснення БТІ розрахунку ідеальних часток між всіма членами родини призвели до прийняття виконкомом Ленінської міської ради депутатів трудящих м.Львова рішення №907 від 22.10.1964, яким оформлено право власності на будинковолодіння в цілому за громадянином ОСОБА_7 та видано свідоцтво про таке. Вважає, що цим рішенням виконкому порушено її права як співвласника будинковолодіння. Це порушене право призвело до негативних наслідків, вона жінка похилого віку, пенсіонер такими діями позбавлена свого житла, яким з 1968 року управляє, володіє з 1946 року з часу поселення в Україну. Просить позов задоволити для поновлення її прав та інтересів, визнати дії відповідачів протиправними і скасувати рішення виконкому.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог, просить уточнені вимоги задовольнити і врахувати, що БТІ не здійснило розрахунок ідеальних часток на підставі записів погосподарських книг, не вказало, що співвласників будинковолодіння є 8 осіб, в тому числі позивач. Наполягає, що записи в погосподарських книгах є актами органів влади, що підтверджують право власності. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача ОКП ЛОР «БТІтаЕО» ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючи згідно довіреностей, в судовому засіданні позов заперечили, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позов. Вважають позов безпідставним і просять відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_3, діючи згідно довіреності, в судовому засіданні у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Сихівсьої районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6, діючи згідно довіреності, у вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в 1946 році відповідно до Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення "Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР”, укладеної 09.09.1944, ОСОБА_7 (батько позивача) та члени його родини, серед яких і позивач ОСОБА_1, примусово переселені на територію УРСР у с. Сихів Винниківського району Львівської області. Позивач на час переселення була малолітньою.

Постановою №27 від 18.11.1946 виконкому Винниківської райради депутатів трудящих Львівської області ОСОБА_7 передано як переселенцю хату, стайню, стодолу, садибу у с. Сихів, евакуйованої до Польщі громадянки ОСОБА_8. Крім цього, зобов'язано райфінвідділ видати ОСОБА_7 кошти в рахунок різниці між зданим та одержаним майном в сумі 5790 крб. (Т.2 а.с.171 зв.)

Згідно з довідкою Державного архіву Львівської області від 03.02.2015 при переселенні ОСОБА_7 та членами його родини на території Польщі залишено майно, серед яких житловий будинок, стодола, земельна ділянка. Вартість залишеного майна становила 9270 крб. (Т.2 а.с.172).

Також встановлено, що рішенням виконкому Львівської обласної ОСОБА_3 депутатів трудящих №524 від 13.06.1962 включено в смугу міста Львова населений пункт Сихів та зобов'язано обласний відділ комунального господарства та бюро технічної інвентаризації після включення в смугу міста Львова населених пунктів серед іншого провести технічну інвентаризацію житлових будинків і обмірів земельних кварталів.

Реєстрація домоволодінь у містах і в селищах міського типу Української РСР здійснювалася відповідно до Інструкції про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 03.07.1959 №35-д, згідно з пунктом 6 якої реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності на домоволодіння (правовстановлюючі документи), якими можуть бути акти про передачу будинків у власність переселенцям при наявності рішень про це виконкомів районних ОСОБА_3. Вказана Інструкція втратила чинність у 1966 році, оскільки прийнята Інструкція від 31.01.1966.

На виконання вищевказаного рішенням виконкому від 13.06.1962 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації проведено інвентаризацію садиби за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 391, складено акт огляду від 24.09.1964 та складено висновок від 26.09.1964 про реєстрацію домоволодіння, в якому зазначено, що таке належить на праві власності ОСОБА_7 (Т.2 а.с.175).

Рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Львова №907 від 22.10.1964 оформлено право власності на будинковолодіння в колишньому с. Сихів, а в подальшому на вул. Зелена, 391 у м. Львові, в цілому за ОСОБА_7

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02.03.2016, в якому виправлено описки ухвалою від 09.03.2016 (Т.2 а.с. 168-170), які набрали законної сили, задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено наступні юридичні факти:

-факт того, що евакуаційний лист №41 від 04.04.1946 р. «Про евакуацію з території Польщі, села Війське, Саноцького повіту Жешівського воєводства » виданий на переселення родини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а не ОСОБА_7, у складі 8 осіб, в тому числі під №1 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та під №6 доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт приналежності ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Гец) ОСОБА_11 вказаного евакуаційного листа в частині її переселення у складі родини Гец;

-факт приналежності ОСОБА_1 постанови №27 від 18.11.1946, виданої Виконкомом Винниківської райради депутатів трудящих Львівської області «Про передачу будинків переселенцям з Польщі»;

-факт неправильності запису у погосподарській книзі за 1947-1949 рр. по селу Сихів під №116 у розділі 1 список членів сім»ї - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, в частині імені «Любомира» та року народження «1944» та встановити факт приналежності даного запису в цій частині ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Гец) ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1

Дослідивши вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що житловий будинок №391 на вул. Зелена у м. Львові не міг належати та бути оформленим лише за однією особою ОСОБА_7, що є підставою для визнання дій та актів відповідачів протиправними, не є достатньо обґрунтованими з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що після примусового переселення позивача та членів її родини на територію УРСР останнім надано взамін інше житло та господарську нерухомість. Крім цього, виплачено різницю між зданим та одержаним майном, яка відповідала вартості більше, ніж половини залишеного на території Польщі майна.

Крім цього, встановлено, що у складі родини позивача ОСОБА_1 було п'ятеро дітей, які, в тому числі і позивач, станом на 1946 рік всі діти були малолітніми.

Як встановлено з вищенаведених письмових доказів, підставою для інвентаризації та реєстрації власності на садибу на вул. Зелена, 391 у м. Львові слугувало виключно внесення в 1962 році населеного пункту Сихів в смугу міста Львова.

Разом з тим, виконкомом Винниківської райради депутатів трудящих Львівської області ще рішенням №27 від 18.11.1946 передано ОСОБА_7 нерухоме майно у с. Сихів Винниківського району Львівської області. Вказана постанова була правостановлюючим документом для БТІ при складанні Заключення про реєстрацію будинковолодіння від 26.09.1964, а також страхові свідоцтва за різні роки, видані на ім'я ОСОБА_7, виписка із погосподарської книги від 08.09.1964.

При цьому, Інструкція про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 03.07.1959 №35-д, на яку і покликається позивач як на підтвердження неправомірності дій Львівського МБТІ, серед іншого передбачала, що реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності на домоволодіння (правовстановлюючі документи), якими можуть бути акти про передачу будинків у власність переселенцям при наявності рішень про це виконкомів районних ОСОБА_3. Вищевказана Інструкція затверджена значно пізніше від передачі майна ОСОБА_7 та не може спростовувати правомірності такої передачі.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02.03.2016, в якому виправлено описки ухвалою від 09.03.2016, встановлено виключно юридичні факти належності ОСОБА_1 ряду документів через помилки в написанні імен, у датах народження тощо, що не свідчить про те, що постановою №27 від 18.11.1946 виконкому Винниківської райради депутатів трудящих Львівської області частина майна, наданого взамін залишеному на території Польщі, передавалася позивачеві особисто.

Правовими положеннями ст. 55 Конституції України, передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічна правова позиція закріплена і в Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, за змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що позивачем не надано належних доказів порушення її прав та законних інтересів, оскільки право власності на будинок №391 по вул.Зеленій у м.Львові було предметом спору в судах різних інстанції. Проте, обставини, на які посилається позивач, судами встановлені не були, а в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді даної справи відповідачами як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи, відповідно до норм чинного законодавства. Дії відповідачів за 1964 рік вчинені з дотриманням діючого на той час законодавства та з врахуванням рішень та правовстановлюючих документів, що вже існували на час затвердження Інструкціі про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 03.07.1959 №35-д, котра втратила чинність у 60 роках. Підстави для перегляду правомірності таких дій на даний час відсутні, що також усуне можливість в подальшому перегляду встановленого, починаючи з 1946 року, порядку володіння, користування та розпорядження цим майном, а відтак можливість непропорційного втручання у право власності.

Враховуючи наведене, суд в задоволенні позову про визнання дій протиправними, про скасування рішення відмовляє.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 90, 121, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська обласна державна адміністрація про визнання дій протиправними та скасування рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.Ю.Горбань