Ухвала суду № 74517502, 06.06.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4135/18

Провадження № 1-кс/461/4277/18

УХВАЛА

Іменем України

06.06.2018 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова Радченко В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.,

за участі:

прокурора – Куманського О.П.

підозрюваного – ОСОБА_1

захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши клопотання прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42018140410000124 від 30.05.2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на посаді голови Сопошинської сільської ради Жовківського району Львівської області, раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2018 року до суду надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42018140410000124 від 30.05.2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Слідчий, зазначаючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, існують ризики, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення вищевказаного покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або підробити документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, просить слідчого суддю обрати щодо останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі не менше 100000,00 грн.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували. Зазначили, що у діях підозрюваного відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення; відсутні визначені слідчим ризики.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисників, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

В обґрунтування підозри ОСОБА_1 прокурор посилається на:

- заяву ОСОБА_5 від 30.05.2018 р. про вчинення стосовно нього неправомірних дій ОСОБА_1;

- показання свідка ОСОБА_5 від 30.05.2018 року щодо фактів вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1;

- показання свідка ОСОБА_6 від 30.05.2018 року щодо фактів вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1;

- протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів та імітаційних грошових коштів від 05.06.2018 р.;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.06.2018 року;

- протоколом огляду місця події від 05.06.2018 року;

Оцінюючи ці докази суд виходить з наступного.

Покликання прокурора на протокол огляду місця події від 05.06.2018 року є необґрунтованим, оскільки не доводить можливу причетність ОСОБА_1 до вказаного кримінального правопорушення Так, в такому протоколі зазначено, що «оперуповноваженим просвітлено за допомогою люмінесцентної лампи праву руку ОСОБА_1, при цьому на долоні явних слідів світло-зеленого кольору, який притаманний спецхімпрепарату «Прпомінь-1» не виявлено».

Показання свідка ОСОБА_6, дані ним 30.05.2018 року під час його допиту, не підтверджують факт вимагання ОСОБА_1 грошових коштів (неправомірну вигоду) у ОСОБА_5

Самі по собі показання свідка ОСОБА_5 про вимагання підозрюваним неправомірної вигоди за виділення у приватну власність земельної ділянки, без підтвердження їх іншими доказами – слідчий суддя не вважає достатнім обґрунтуванням підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.06.2018 року не вказано, що у нього під час його затримання було вилучено предмет неправомірної вигоди та інші речі або документи.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не містить обставин, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що прокурор у судовому засіданні не довів, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати розслідуванню даного кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно ч.7 ст.214 КПК України, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Частиною 3 ст.218 КПК України встановлено, що якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

Тобто, в даному кримінальному провадженні заступник військового прокурора Західного регіону ОСОБА_7 з метою дотримання правил підслідності правомірно вмотивованою постановою передав наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручив проведення досудового розслідування.

Однак, заступником військового прокурора Західного регіону ОСОБА_7 в порушення вимог статтей 37, 214, 218 КПК України винесено постанову від 04.06.2018 року про «визначення підслідності», яка виноситься лише у випадку, якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України. В даному кримінальному провадженні відоме місце вчинення кримінального правопорушення і воно вчинене не за межами України. Тому правові підстави для винесення прокурором такої постанови - відсутні.

У матеріалах клопотання відсутні докази того, що прокуратурою Львівської області, тобто відповідною регіональною прокуратурою згідно з ст.10 ЗУ «Про прокуратуру», у даному кримінальному провадженні визначено процесуального керівника з числа прокурорів військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону.

В межах Львівської області, як адміністративної територіальної одиниці, можуть здійснювати повноваження як військова прокурора Західного регіону України, так і прокуратура Львівської області. Даний злочин не є військовим, не вчинений військовослужбовцем, досудове розслідування здійснюється слідчим ГУНП у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Наказу Генерального прокурора України №12гн від 29.08.2014 року «Про особливості діяльності військових прокуратур» заступнику Генерального прокурора України – Головному військовому прокурору, військовим прокурорам регіонів та підпорядкованим їм прокурорам наказано забезпечити виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів, визначених Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» і галузевими наказами Генерального прокурора України, з урахуванням положень цього наказу щодо: Міністерства оборони України; Збройних Сил України; Державної прикордонної служби України (за виключенням питань, які стосуються забезпечення недоторканності державного кордону; здійснення нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами, окрім Управління інформації та Управління внутрішньої безпеки департаменту оперативної діяльності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності; законності провадження у справах про адміністративні правопорушення); Служби зовнішньої розвідки України; Служби безпеки України (за винятком повноважень з нагляду за додержанням законів під час оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, визначених галузевими наказами Генерального прокурора України); Управління державної охорони України; Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України; Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; Національної гвардії України та спеціальної міліції Міністерства внутрішніх справ України; Сектору з питань розвитку оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва департаменту розвитку реального сектору економіки Секретаріату Кабінету Міністрів України; департаменту економіки оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; Державної служби експортного контролю України (за виключенням питань, які стосуються законності провадження у справах про адміністративні правопорушення); Державного космічного агентства України, підприємств, установ, організацій, що йому підпорядковані, а також інших підприємств космічної галузі в частині здійснення діяльності у цій сфері; Державного концерну «Укроборонпром», підприємств, що йому підпорядковані; Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»; Державного спеціалізованого підприємства «Укрспецторг», інших підприємств оборонно-промислового комплексу, а також уповноважених підприємств на реалізацію військового майна, списаного військового майна та металобрухту, що утворився у військових частинах; Міністерства промислової політики України (з питань управління підприємствами оборонно-промислового комплексу та виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності підприємств, що належать до сфери його управління); Державного агентства резерву України (з питань державного мобілізаційного резерву); замовників, виконавців та співвиконавців державного оборонного замовлення (з виконання законодавства про державне оборонне замовлення); суб'єктів господарювання, яким видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, а також щодо підприємств, які включенні до реєстру виробників продукції та послуг оборонного призначення, закупівля яких становить державну таємницю; інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій (з питань створення та зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву; підготовки та призову громадян на військову службу); органів державного контролю при здійсненні повноважень на об’єктах, визначених у цьому пункті.

Згідно п.4 вказаного Наказу при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів діяльність військових прокурорів передусім наказано спрямовувати на: виконання військового обов’язку та проходження військової служби; додержання законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, обороноздатність і боєготовність військових частин Збройних Сил України та інших військових формувань; збереження державного (військового) майна, зокрема озброєння, військової техніки, військових містечок; додержання законодавства з питань безпеки арсеналів, баз і складів, а також збереження зброї та боєприпасів; соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; формування, розміщення та виконання державного оборонного замовлення; формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного мобілізаційного резерву; зовнішньоекономічну діяльність та питання військово-технічного співробітництва; додержання бюджетного законодавства; запобігання і протидію корупції та організованій злочинності; використання земель оборони; оплату та охорону праці.

Тому, на думку слідчого судді, саме до компетенції прокурора Львівської області відноситься визначення процесуального керівника в даній справі. Відповідно до ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. КПК України не передбачає можливість військового регіонального прокурора визначати процесуального керівника в цій справі, яка розслідується ГУНП у Львівській області.

Відтак, подання клопотання прокурором військової прокуратури в даному випадку не ґрунтується на вимогах КПК і не має бути задоволене.

За таких обставин суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.176, 183, 193, 194, 196, 197, 369, 376, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42018140410000124 від 30.05.2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: Радченко В.Є.