Постанова № 74517322, 07.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 335/2278/18 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

провадження № 22-ц/778/2324/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Дашковської А.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

позивача ОСОБА_2, його представника – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2018 року про застосування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», про визнання недійсним електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів від 23 листопада 2017 року № 298996, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, третя особа - ТОВ «ОТП Факторинг України», про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів від 23 листопада 2017 р. № 298996, про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

04 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом продажу на оскаржуваних торгах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що Вознесенівським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області неправомірно, з чисельними порушеннями, направлено комплект документів для проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належало позивачу. Незаконні торги з реалізації нерухомого майна були проведені відповідачем ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України. Оскільки ОСОБА_4 на торгах, які оскаржуються позивачем, придбав квартиру АДРЕСА_2, то на сьогоднішній день існує реальна загроза втрати зазначеного майна в результаті його подальшого продажу відповідачем ОСОБА_4, а тому позивач вважає за необхідне забезпечити свій позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру до вирішення судом справи, про що просив суд у заяві про забезпечення позову, поданій 04.04.2018р.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково: з метою забезпечення позову заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії щодо розпорядження квартирою № 79 в будинку № 149 по проспекту Соборному у м. Запоріжжі до ухвалення судом рішення у даній справ.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що внаслідок неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, суд не пересвідчився в тому, що квартира на час постановлення ухвали належить йому, в той час як вона була продана ним до накладеної судом заборони щодо її відчуження. В такий спосіб фактично було порушено права нового власника квартири, якого не було залучено стороною по справі. Таким чином, суд першої інстанції через свою необізнаність при постановленні оскаржуваної щодо переходу права власності на спірну квартиру від переможця торгів до нового власника постановив помилкову ухвалу.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши додані до апеляційної скарги додатки, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

З позовної заяви вбачається, що на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-988/10 від 06.08.2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України » заборгованості у розмірі 435 218,93 грн.

30.10.2013 року в межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки) – квартиру АДРЕСА_3 (Леніна) у м. Запоріжжі, що належала ОСОБА_2 на праві власності, а 23.11.2017р. квартиру було реалізовано з електронних торгів, переможцем яких став ОСОБА_4

Як вбачається з позову, у ньому ставиться питання про визнання недійсними вказаних електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2018 року з метою забезпечення позову заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії щодо розпорядження квартирою № 79 в будинку № 149 по проспекту Соборний (Леніна) у м. Запоріжжі – до ухвалення судом рішення у даній справ.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що з наданих заявником доводів вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в подальшому виконання рішення суду, але, обираючи захід забезпечення, суд вважав, що арешт буде неспівмірним способом забезпечення, оскільки виключає заборону користування, володіння та розпорядження майном. Тому визнав доцільним обрати такий захід як заборона ОСОБА_4 вчинення дій щодо розпорядження спірною квартирою.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Одним із видів забезпечення позову, у відповідності до ст.. 150 ЦПК України, є заборона розпорядження майна. Даний захід передбачав обмеження права продажу, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів.

За наданими виділеними матеріалами було з’ясовано, що 13.12.2017р. ОСОБА_4 на підставі протоколу про проведення торгів та акту державного виконавця про проведені електронні торги від 12.12.2017р. в порядку, передбаченому чинним законодавством, було отримано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (Леніна) у м. Запоріжжі.

З додатків до апеляційної скарги вбачається, що 15.03.2018р. між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (Леніна) у м. Запоріжжі, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 ( копія договору - а.с. 48-50).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 12150180 від 21.04.2018 року вбачається, що на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, квартира в будинку № 149 по проспекту Соборний (Леніна) у м. Запоріжжі ОСОБА_4 на праві власності не належала.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що об’єкт іпотеки, реалізація якого з електронних торгів оскаржується позивачем, був відчужений відповідачем 15.03.2018 року іншій особі, тобто ще до постановлення ухвали про забезпечення позову 06.04.2018 року, і його власником на час постановлення оскаржуваної ухвали був не відповідач у справі, а інша особа, яка взагалі не залучена до участі в справі - ОСОБА_5

Разом з тим, суд першої інстанції на досліджував факту приналежності цієї квартири ОСОБА_4 на час вирішення питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2, а тому обмежив відповідача у праві розпорядження спірною квартирою, незважаючи на те, що він вже не є її власником.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України розглянув заяву про забезпечення позову та дійшов помилкового висновку про задоволення даної заяви шляхом заборони вчиняти певні дії саме ОСОБА_4

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується, ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каїч та інші проти Хорватії» у рішенні від 17 липня 2008 року Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод". Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Вказані правові позиції, висловленні у рішеннях ЄСПЛ, на думку колегії, стосуються і обрання заходів забезпечення позову, які також мають бути ефективними та спрямованими на встановлення такого способу забезпечення, який надасть реальну можливість виконати ухвалене у справі позитивне рішення.

Суд першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали не пересвідчився, чи належала квартира в будинку № 149 по проспекту Соборний (Леніна) у м. Запоріжжі саме ОСОБА_4 на праві власності. У зв’язку із чим судом було обрано неефективний спосіб забезпечення позову ОСОБА_2, адже останній вже розпорядився майном, щодо якого суд обмежив його у праві розпорядження.

Між тим, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просив накласти арешт на спірну квартиру, а не обмежити відповідача у праві розпорядження нею.

Зважаючи на все вищенаведене, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України вона підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з передачею матеріалів за заявою ОСОБА_2 для продовження розгляду із її вирішення.

Керуючись ст.ст. 374, 379. 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2018 року у цій справі скасувати із направленням матеріалів за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову для продовження розгляду з її вирішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанову складено 07 червня 2018р.

Головуючий:

Судді: