Ухвала суду № 74517199, 22.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 316/1868/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №316/1868/16-к Головуючий в 1 інст. Капустинський М.В.

Провадження №11-кп/778/230/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

під час розгляду в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінального провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, не працевлаштованого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого:

- 21 лютого 2005 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 17 грудня 2007 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

- 26 травня 2008 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

- 24 червня 2010 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнився 23 травня 2014 року по відбуттю покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

захисника-адвоката ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

захисник-адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2017 року, яким

ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення вол та на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 2 роки, та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 10000 гривень. Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_4 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що викладені у вироку показання потерпілого ОСОБА_6 не відповідають дійсності та суперечать показанням, які ним надані під час досудового розслідування та розгляду справи в суді. Також зазначає, що судом не надано у сукупності оцінки показанням обвинувачених та потерпілого, при тому, що вказана обставина суттєво впливає на ухвалення законного рішення по справі. На думку апелянта, пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним, оскільки точно не встановлена сума заподіяної потерпілому шкоди, а пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення взагалі не підтверджено жодними доказами у справі. Крім цього, апелянт вказує на те, що судом допущено порушення вимог ст.367 КПК України щодо таємниці нарадчої кімнати, оскільки у проміжок часу між видаленням суду до нарадчої кімнати та проголошенням вироку, головуючий суддя розглядав інші справи. Також зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинувачених, а стягнута з обвинувачених моральна шкода є занадто завищеною.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення ними злочинів проти власності, за наступними обставинами.

Так, 07 жовтня 2016 року, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_3, згідно з раніше розробленим планом та досягнутої злочинної домовленості, на автомобілі марки ВАЗ 211440, у кузові сірого кольору, д/н НОМЕР_1, прибули до м.Енергодара та під’їхали до будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, пр.Будівельників, буд.31.

У подальшому, 07 жовтня 2016 року, приблизно об 11-00 годині, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою із ОСОБА_3, шляхом підбору ключа, проникли до приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить потерпілій ОСОБА_5, звідки таємно викрали її майно на загальну суму 18 015 грн, після чого з місця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 07 жовтня 2016 року, приблизно о 12 годині 35 хвилин, ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою із ОСОБА_3, шляхом підбору ключа, проникли до приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_2 залишився на сходинковій клітці, а ОСОБА_3, перебуваючи у вказаній квартирі, таємно викрав металевий ліхтарик вартістю 300 гривень, поклавши його до своєї кишені, та намагався викрасти інше майно, однак, під час реалізації злочинного умислу, дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були викриті потерпілим ОСОБА_6, який у цей час перебував вдома та спробував зупинити злочинців шляхом проведення пострілів в їх бік з пістолету системи «Флобер». Між тим, ОСОБА_3, усвідомлюючи те, що його незаконні дії викриті потерпілим ОСОБА_6, змінив свій злочинний умисел, спрямувавши його на відкрите викрадення чужого майна, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з ОСОБА_2 та з викраденим ліхтариком, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши своїми діями матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 300 грн.

Заслухавши доповідь судді; захисника-адвоката ОСОБА_4 та обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги захисника; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити вирок суду без змін, а вказану апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказаним вимогам закону не відповідає, через наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд визнав доведеною вину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також вказав у вироку, що ОСОБА_2 самостійно вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, але суд послався на те, що вийти за межі висунутого обвинувачення неможливо, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, в тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим, якщо судом приймалися такі рішення.

Всупереч вказаним вимогам, суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що грабіж вчинив ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, в той же час у вироку обвинувачення, визнане доведеним, суд сформулював так само як і в обвинувальному акті, тобто зазначивши, що відкрите викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6 вчинив саме ОСОБА_3

При цьому дії ОСОБА_3 суд кваліфікував за ч.3 ст.185 КК України.

Викладене свідчить про істотні суперечності, допущені судом при ухваленні вироку, які в свою чергу, ставлять під сумнів висновки суду щодо фактичних обставин провадження.

Крім того, у вироку, в супереч вимогам ст.94 КПК України, суд не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного рішення. Також суд не навів у вироку переконливих мотивів, чому приймає одні докази та відкидає інші.

Письмові докази у вироку перелічені, але аналіз цих доказів відсутній.

Колегія суддів вважає, що вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, у зв’язку з чим, ухвалений щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок не може бути визнаний законним та обґрунтованим і на підставі ст.ст.409, 412 КПК України підлягає безумовному скасуванню.

Діючи у межах, визначених ст.404 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки, тому, скасовуючи оскаржуваний вирок, виходячи із загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані недоліки та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2017 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.185 КК України, та ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.185 КК України, скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8