Постанова № 74517147, 05.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/1307/18

3/336/659/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2018 року

Суддя шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Юлія Андріївна,з участю особи,яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,адвоката ОСОБА_2,розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,який мешкає за адресою АДРЕСА_1, зі слів не працює РНОКПП НОМЕР_1

про скоєння адміністративного правопорушення,передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2018 року приблизно о 12 годині 21 хвилині ОСОБА_1по вул.І.Сікорського 462 в м.Запоріжжі керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками стану алкогольного сп’яніння,від проходження огляду на стан сп*яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу «ALKOTEST DRAGER 6810» та у медичному закладі відмовився,чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

При розгляді справи в суді ОСОБА_1не визнав винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення,яке ставиться йому за провину.

Пояснив,що 10.03.2018 року приблизно о 12.00 годині він по вул.І.Сікорського в м.Запоріжжі керував автомобілем НОМЕР_3,заїхав на АЗС,де зупинив автомобіль на заправку біля колонки.За ним прослідував автомобіль патрульної поліції,на місці зупинки до нього звернувся поліцейський та повідомив,що при повороті на АЗС ОСОБА_1,нібито,не ввімкнув сигнал повороту,а побачивши вантаж у виді металобрухту,поліцейські запідозрили його у крадіжці.В процесі спілкування працівник поліції запропонував ОСОБА_1продути «Драгер»,на що ОСОБА_1погоджувався лише за умови,що працівник поліції негайно почне складати відносно нього протокол.Певний час між ними тривала суперечка з цього питання,ОСОБА_1не погоджувався з тим,що протокол відносно нього складатимуть за результатами огляду,а не до цього,тому після 5-7 пропозицій з боку працівника поліції пройти тест приладом «Драгер» він від проходження огляду відмовився з принципових міркувань,оскільки жодного документа відносно нього так і не почали оформлювати. За фактом відмови від проходження огляду відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення,після чого вручили направлення на проходження огляду до медичного закладу по вул.Сєдова,який він пройшов протягом 2-х годин та отримав висновок про те,що ознак сп’яніння у нього не виявлено.Вважає,що дії працівників поліції відносно нього були незаконними,а в його діях склад адміністративного правопорушення відсутній.

Всебічно вивчивши матеріали справи,з урахуванням досліджених доказів, суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1О.у скоєнні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП,адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна,винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення по статті 130 ч.1 КпАП України становить керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол в даному випадку складений з підстав відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України(далі ПДР),водій зобов*язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп*яніння,впливу наркотичних або токсичних речовин.

Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції в процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи та Міністерства охорони здоров*я № 1452/735 від 09.11.2015 р.,зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.09.2015 р.за № 1413/27858 ,яка визначає процедуру огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та оформлення результатів такого огляду,огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп’яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів,дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

Свідок ОСОБА_3В.в судовому засіданні показав,що 10.03.2018 р.приблизно о 12.00 год.під час несення служби на патрульному автомобілі у складі екіпажу № 315 по вул.І.Сікорського в м.Запоріжжі звернув увагу на легковий автомобіль з вантажем металевих виробів(бочки,листи металу),виникла підозра щодо можливої причетності водія до крадіжки цих предметів з садових ділянок,про що надходить багато скарг від громадян.Відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію» було прийнято рішення зупинити автомобіль для перевірки,тому,коли цей автомобіль повернув на ділянку АЗС,екіпаж прослідував за ним.Після зупинки автомобіля ОСОБА_3почав опитувати водія ОСОБА_1про вантаж,походження якого було з’ясовано,при цьому у водія виявили зовнішні ознаки можливого алкогольного сп’яніння,про що його повідомили,та запропонували пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки приладом «Драгер» або прослідувати у медичний заклад.Водій ОСОБА_1почав суперечку та вимагав ще до проходження ним огляду скласти протокол,на що йому було роз’яснено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення та підстави для цього.Певний час водію кілька разів пропонували пройти огляд на стан сп’яніння ,у присутності свідків та під фіксацію відеозаписом боді-камер,встановлених на форменому одягу працівників поліції,ОСОБА_1відмовився,за цим фактом був складений протокол.У свідків відібрали письмові пояснення,автомобіль передали під керування тверезого водія,якого запросив ОСОБА_1Вся процедура зайняла тривалий час,оскільки на місце подій ОСОБА_1запросив своїх знайомих,які відволікали поліцейських від виконання безпосередніх обов’язків.

Свідок ОСОБА_4О.в суді показав,що в один з днів у 2018 р.,більш точно не пам’ятає дату подій за їх давністю,однак стверджує,що було холодно,він разом із знайомим ОСОБА_5заїхали на заправку по вул.І.Сікорського в м.Запоріжжі,де на той час знаходились працівники поліції та раніше не знайомий їм ОСОБА_1Працівники поліції запросили їх бути присутніми під час огляду водія ОСОБА_1на стан сп’яніння,у їхній присутності запропонували це ОСОБА_1,на що останній відповів відмовою проходити тест «Драгер» на місці,а після цього запропонували проїхати для проходження огляду на вул.Сєдова,від чого ОСОБА_1теж відмовився.Відмову від проходження огляду ОСОБА_1пояснив тим,що не вбачає у цьому сенсу,оскільки є тверезим.Після цього працівники поліції заповнили протокол,складали ще якісь документи,зачитали їх вголос.Погодившись з їх змістом,ОСОБА_4підписав запропоновані документи.

Свідок ОСОБА_5В.в суді показав,що приблизно у березні 2018 р.вони з ОСОБА_4на автомобілі останнього заїхали на АЗС,де вже стояв автомобіль патрульної поліції та знаходився раніше незнайомий ОСОБА_1,їх запросили бути присутніми під час огляду ОСОБА_1на стан сп’яніння.В їхній присутності працівник поліції дістав прилад і запропонував ОСОБА_1пройти тест на місці,від чого той відмовився,йому запропонували проїхати у медичний заклад,від чого ОСОБА_1теж відмовився,пояснивши,що не вбачає у цьому сенсу.Працівники поліції склали протокол та інші документи,чи читав їх особисто,свідок не пам’ятає,можливо,пробіг текст очима,після чого підписав.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів,10.03.2018 р.ОСОБА_1відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер Аклотест» в присутності свідків ОСОБА_4та ОСОБА_5

Згідно направлення на огляд водія до КУ ЗОНД,виданого ОСОБА_1 10.03.2018 р.о 12.35 год.,останній від проходження огляду відмовився.

Свідок ОСОБА_6В.в суді показав,що приблизно у березні 2018р.йому зателефонував ОСОБА_1та попросив приїхати на АЗС,де,зі слів останнього,працівники поліції вчиняли відносно нього незаконні дії.Прибувши на місце,ОСОБА_6від ОСОБА_1дізнався у загальних рисах про суть справи,яка полягала у тому,що йому працівники поліції пропонують йому пройти огляд на стан сп’яніння,він згоден,але лише після того,як працівники поліції складують відносно нього протокол.Поліцейський пояснив ОСОБА_6,що ОСОБА_1як водій зобов’язаний пройти огляд на стан сп’яніння ,або приладом «Драгер», або у медичному закладі,у присутності ОСОБА_6видали ОСОБА_1 ОСОБА_1відмовився від проходження огляду з певних принципових міркувань,вважаючи дії поліцейських незаконними,ними була викликана служба моніторінгу поліції,з результатами розгляду якої порушень закону у діях поліцейських щодо ОСОБА_1не встановлено.

При дослідженні відеозапису ,долученого до матеріалів справи на ДВД-диску з маркуванням БД 4055122 встановлено,що 10.03.2018 р.на територію АЗС заїхав автомобіль НОМЕР_4 ,за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1,який зупинив його біля колонки на заправку,вчинив інші пов’язані з цим дії.На даху автомобіля закріплений вантаж-діжка металева.Працівники патрульної поліції,які прослідували за автомобілем під керуванням ОСОБА_1,повідомили про невиконання ним вимог ПДР щодо ввімкнення сигналу показчика повороту при в’їзді на АЗС та запитали про походження вантажу.Встановивши під час спілкування у у ОСОБА_1явні ознаки алкогольного сп’яніння(запах алкоголю,бліде обличчя,тремтіння кінцівок),працівники поліції кілька разів у присутності свідків пропонували ОСОБА_1пройти огляд на стан сп’яніння на місці або у медичному закладі,від чого він відмовився.У свідків були відібрані письмові пояснення,керування автомобілем ОСОБА_1було передано ОСОБА_6

Оскільки показання свідків досліджені судом безпосередньо,їх присутність на місці подій зафіксована відеозаписом,при розгляді адміністративної справи в суді зміст їх показань нічим не спростований, суддя приймає їх до уваги як докази при винесені постанови.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з візуальної інформації з відеозапису під час оформлення адміністративного матеріалу, відеокамера була закріплена на форменому одязі працівника поліції, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином, відеофіксація правопорушення з відеокамери, закріпленої на форменому одязі працівника поліції,є належним доказом.

Адвокатом ОСОБА_2ставилося під сумнів доказове значення дослідженого відеозапису через те,що він не є безперервним,містить лише вибірково фрагменти подій,які встановлюються судом,в тому числі не містить запису про спілкування з працівниками поліції ОСОБА_7,який знаходився разом з ОСОБА_1під час звернення до останнього працівників поліції з питання проходження огляду на стан сп’яніння,проте заперечення адвоката щодо неприйнятності цього доказу суддя не приймає до уваги з таких підстав.

Як передбачено ст.6 КОНВЕНЦІЇ

про захист прав людини і основоположних свобод,кожен маж право на справедливий суд та встановлення обґрунтованності будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»ОСОБА_2 проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов*язана доводити свою невинуватість.

Як передбачено ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини,викладеною у рішенні «Хан проти Сполученого Королівства»,зазначено,що,хоча один із доказів і містить ознаки процесуального порушення,проте,сам судовий розгляд був справедливим і інші докази у своїй сукупності свідчать про винуватість особи,а сам факт вчинення діяння розумних сумнівів не викликає,суд не зобов’язаний визнавати цей доказ недопустимим.

Суддя не задовольнив клопотання ОСОБА_1про допит ОСОБА_7як свідка у даній справі,оскільки обставини спілкування свідка з працівниками поліції під час згадуваних подій не є предметом доказування у даній справі.

У клопотанні від 05.06.2018 р.про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав,передбачених ст.247 п.1 КУпАП,ОСОБА_1посилався на те,що в той час,коли до нього підійшли працівники поліції та пред’явили вимогу пройти огляд на стан сп’яніння,автомобіль стояв,не рухався,він за кермом не знаходився,у відповідній графі протоколу зазначив:»С правонарушением не согласен.Транспортнім средством не управлял».

За змістом клопотання ОСОБА_1стверджував,що у стані сп’яніння автомобілем не керував.

Водночас,з матеріалів дослідженого відеозапису встановлено,що після заїзду автомобіля НОМЕР_2 на територію АЗС та зупинки біля колонки,з місця водія вийшов саме ОСОБА_1,який тримав у руках ключі,на прохання працівників поліції передавав документи на перевірку,відкривав багажник,давав пояснення про вантаж,заправив автомобіль та оплатив пальне,тому розумних сумніві,що саме ОСОБА_1керував зазначеним автомобілем перед зупинкою на АЗС не виникає,а зміст його клопотання спрямований не на повідомлення фактичних обставин справи,а є намаганням їх спотворити з метою виправдатись та униктнути відповідальності.

Посилання ОСОБА_1на той факт ,що 10.03.2018 р.о 14.55 год.він на підстави особистої заяви пройшов огляд у лікаря та отримав висновок,що є тверезим,на висновки судді не впливає,оскільки ОСОБА_1не ставилося за провину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння,це не звільняє його від відповідальності за відмову від проходження такого огляду на вимогу працівників поліції,якими б власними принципами ОСОБА_1при цьому не керувався.

Аналізуючи досліджені докази суддя встановив,що фактичні обставини адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,викладені у протоколі щодо ОСОБА_1,при розгляді справи в суді знайшли підтвердження достатніми допустимими та належними доказами,які об’єктивно нічим не спростовані.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КпАП України ОСОБА_1призначається адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гр.з позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,тобто 352 грн.40 коп.,як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33-35,130 ч.1,251,283-285 КУпАП,суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200(десять тисяч двісті)гривень в дохід держави ((розрахунковий рахунок № 31113149700001, код класифікації доходів бюджету – 21081300, отримувач коштів – ГУК у Запорізькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, призначення платежу – адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху)з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок в дохід держави отримувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795, а також реквізит рахунка для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністарція України"): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; банк отримувача: Головне управління Державної казначейсської служби України у м. Києві; код банку отримувача : 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Роз’яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через п’ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчо ї служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015 року).

Суддя Ю.А.Галущенко