Ухвала суду № 74516982, 22.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 337/1748/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/1748/17 Головуючий в 1 інст. Гнатик Г.Є.

Провадження №11-кп/778/928/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Гончара О.С., Гріпаса Ю.О.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат ОСОБА_3 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання поставлено рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченого.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Під час розгляду справи залишились недослідженими обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Будь-яких належних та допустимих доказів наявності в його діях складу злочинів, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, не встановлено, а тому кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю.

Незаконним вважає вирок і в частині засудження за ч.3 ст.185 КК України, так як надані стороною обвинувачення докази є неналежними та недопустимими відповідно до ст.ст.85-87 КПК України, та всупереч ст.89 КПК України, судом надана неналежна їх оцінка, що потягло винесення незаконного рішення. Під час судового розгляду жоден з потерпілих у судовому засіданні допитаний не був, будь-яких даних про дійсні обставини інкримінованих йому злочинів, обставин, за яких були виявлені вказані у вироку крадіжки, у порядку, передбаченому КПК, потерпілими підтверджено не було.

Зазначає, що існує вирок суду за тим самим обвинуваченням, постановлений Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 30 січня 2018 року відносно ОСОБА_4

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та застосувати ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що суд в повній мірі не врахував дані про особу обвинуваченого, який фактично визнав себе винним, має міцні соціальні зв’язки, за місцем проживання характеризується позитивно, вартість викраденого незначна, майно повернуто потерпілим, а тому є підстави застосувати ст.75 КК України.

Згідно з вироком суду, 30 березня 2017року, о 19 годині 09 хвилин, ОСОБА_2, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зайшли в торговий зал магазину ТОВ «Траш», який розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр. Ювілейний, 22-б, де ОСОБА_2, знаходячись у продуктовому відділі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодінням чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгового стелажу наступне майно: 1 палку ковбаси «Салями Фуршетная п/к Глобино», вагою 0,456 г, вартістю 37 грн 94 коп. (без урахування ПДВ); 2 сири «Баштанка Мацарела 50%», кожний вагою 0,586 г, загальною вартістю 70 грн. 79 коп/без ПДВ/; 1 ковбасу «ОСОБА_5 Докторская вектор в/с», вартістю 38 грн 39 коп. /без ПДВ/; 4 сири «ОСОБА_6 класичний 50%», кожний вартістю 30 грн 39 коп. /без ПДВ/; 4 сири «ОСОБА_7 брусковой 45%», кожний вартістю 30 грн 39 коп. /без ПДВ/. Після чого ОСОБА_2 переклав вказані продукти у сумку невстановленої особи.

Не зупиняючись на досягнутому ОСОБА_2 та невстановлена особа перейшли у поряд розташований винно-горілчаний відділ магазину, де ОСОБА_2, таємно викрав з торгового стелажу 1 пляшку – «Настойка Златогор Чистая слеза пшеничная», вартістю 50 грн 88 коп. /без ПДВ/ та сховав її за пояс штанів.

Після цього, ОСОБА_2 та не встановлена особа, досягнувши своєї мети, виконавши усі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, забравши викрадене майно, пройшли повз касову зону, не розплатившись за викрадений товар, та зникли з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення, у подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «Траш» матеріальну шкоду на загальну суму 441 грн 12 коп. /без ПДВ/.

Крім того, 30 березня 2017 року, ОСОБА_2, о 20 годині 27 хвилин, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зайшли в торговий зал магазину ТОВ «Траш», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр.Ювілейний, 22-б, де ОСОБА_2, знаходячись у винно-горілчаному відділі, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодінням чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгового стелажу 2 пляшки – «Настойка Златогор Чистая слеза пшеничная», вартістю 50 грн 88 коп. /без ПДВ/; «Настойка Дядьківські настоянки Петрушка», вартістю 55 грн 24 коп. /без ПДВ/.

Не зупиняючись на досягнутому ОСОБА_2 та не встановлена особа перейшли у поряд розташований відділ магазину, де діючи за попередньою змовою, останній переклав до сумки невстановленої особи 2 зазначені пляшки, та з поряд розташованого продуктового стелажу таємно викрав 4 упаковки кави «Elite Fort», вартістю 32 грн 79 коп. /без ПДВ/ кожна, які також поклав до сумки невстановленої особи.

Досягнувши своєї мети, виконавши усі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, забравши викрадене майно, пройшли повз касову зону не розплатившись за викрадений товар.

Після проходу касової зони, охоронець магазину, який увесь час спостерігав за ними по камерам відеоспостереження, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та не встановлена особа вчинили крадіжку продуктів, вжив заходів щодо їх зупинки та повернення викраденого майна.

Однак ОСОБА_2 та не встановлена досудовим розслідуванням особа, усвідомлюючи відкритість своїх дій і не відмовляючись від їх завершення, розуміючи, що їх дії викриті, не зупиняючись на досягнутому, вибігли з магазину та зникли з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення, не зважаючи на прохання охоронця магазину зупинитись та повернути викрадене, спричинивши ТОВ «Траш» матеріальну шкоду на загальну суму 237 грн 28 коп. /без ПДВ/.

Крім того, 24 серпня 2017 року, о 00-15 годині, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, зайшов на неогороджене подвір’я № 76 по вул. Айвазовській в с.Степанівка-1 Приазовського району Запорізької області, де через незачинені вхідні двері проник до кімнати відпочинку вказаного домоволодіння, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, викрав мобільний телефон марки «Fly IQ Quattro» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1) 861016020850669, 2) 861016020944660, вартістю 2000 грн, планшет марки «Dell» SL 3770125 чорного кольору із зарядним пристроєм, вартістю 5000 грн, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 7000 грн.

Також, 27 серпня 2017 року, близько 22-00 години, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, зайшов на неогороджене подвір’я будинку №89 по вул.Шевченка в с.Степанівка-1 Приазовського району Запорізької області, де за допомогою фізичної сили зняв москітну сітку з вікна та в подальшому, через незачинену хвіртку вищевказаного вікна, проник до приміщення кімнати вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав планшет «Леново ТАВ37» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1) 869432023823996, 2) 869432023824001, S/N HZC6R2DG, вартістю 4000 грн, грошові кошти у сумі 17600 грн. Після чого, продовжуючи свій злочинний намір, зайшов до приміщення кухні вказаного домоводіння, де з кухонної шафи, шляхом вільного доступу, таємно викрав золоті прикраси, а саме: золотий ланцюжок із кулоном, довжиною 50 см, вагою 2,54 г, вартістю 2540 грн., пару сережок, загальною вагою 1,5 г, вартістю 750 грн за одну, на суму 1500 грн, два золоті персні, вагою 1,5 г кожний, вартістю 1500 грн за один, на суму 3000 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 28640 грн, після чого зник з викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг і вважала вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати ним відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені вищевказаних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України визнав частково та зазначив, що 30 березня 2017 року він зайшов до супермаркету «Траш», де побачив свою знайому, яка попросила його покласти їй у сумку продукти. Він поклав у сумку: ковбасу, сир, кофе, спиртне. Потім знайома вийшла з магазину, побачив він її вже на вулиці, де вона повідомила, що все викрала. Через деякий час він знову зайшов до супермаркету за пивом, знайому знову побачив там, яка також попросила його покласти їй у сумку товар, він поклав: цукерки, кофе, та інше. Після цього знайома пішла, вийшла з магазину, не розрахувавшись за товар, він це бачив, а він розрахувався на касі за пиво та вийшов. До нього підійшов працівник охорони, попросив показати що у нього є, він показав пиво. Охоронник побіг за знайомою, вона зупинилася і він бачив, як охоронник її хватав за сумку. Йому було раніше відомо, що дівчина постійно скоює крадіжки і коли перший раз він клав їй у сумку продукти та спиртне, знав, що оплачувати товар вона не буде. Між ними не було жодної домовленості щодо скоєння крадіжки. Також він не намагався втекти з магазину і його ніхто не намагався зупинити з працівників магазину.

Вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив, що він відпочивав на морі у с.Степанівка, і 24 липня 2017 року, приблизно о 24-00 годині, йшов з моря через базу відпочинку, де побачив у будиночку відчинені двері та побачив, як у будиночку світиться мобільний телефон. У цей час у нього виник умисел викрасти мобільний телефон з метою отримати за нього грошові кошти, тому він зайшов у будинок через відчинені двері, а коли зайшов, побачив ще і планшет. Він забрав мобільний телефон і планшет, які потім залишив собі. Пізніше телефон і планшет були вилучені у нього працівниками поліції. Також, через кілька днів, знаходячись там же, на морі у с.Степанівка, він, приблизно о 22-00 годині, йшов через базу відпочинку, де побачив у будиночку відчинене вікно, на якому була встановлена москітна сітка. За сіткою лежав планшет. Він з вікна зняв сітку, витяг планшет, потім заліз у будинок через це ж вікно, на полиці побачив гроші у сумі 17600 грн, які забрав, а також у кухні, у чайнику знайшов золоті вироби - ланцюжок з кулоном, сережки, персні, які також забрав, покинув будиночок через вікно.

Вказані показання обвинувачений підтримав і при апеляційному розгляді.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень підтверджується дослідженими в установленому порядку доказами, які наведені в оскаржуваному вироку, а саме:

- відомостями з протоколу огляду предмету від 14 квітня 2017 року з фото таблицями, з яких вбачається, що ОСОБА_2 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою пройшли через касову зону, не розплатившись за товар (т.2 а.п.100-105);

- довідками ТОВ «Траш» про вартість викраденого майна (т.2 а.п.95-97);

- довідками про вартість викрадених ОСОБА_2 речей (т.2 а.п.138-139);

Крім цього, в матеріалах справи наявний оптичний диск з відеофайлами з камер спостереження магазину ТОВ «Траш», при перегляді якого було встановлено, що саме ОСОБА_2 з невстановленою органом досудового розслідування особою вчинили вищезазначені злочини. Після проходу касової зони охоронець магазину вжив заходів щодо їх зупинки та повернення викраденого майна, однак вони вибігли з магазину та зникли з викраденим майном, що спростовує доводи обвинуваченого в частині того, що його ніхто не намагався зупинити (т.2 а.п.106, 115).

Проаналізувавши досліджені докази, суд дав цим доказам правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими та достатніми і у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Тому доводи обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_2 на незаконність вироку, оскільки в матеріалах провадження є вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_4, яка була засуджена за ці самі злочини, є необґрунтованими, оскільки наявність вироку стосовно особи, яка разом з ОСОБА_2 вчиняла вищевказані злочини, ніяким чином не спростовують висновків суду про доведеність вини останнього.

Доводи обвинуваченого про те, що він не причетний до дій, які вчиняла дівчина, яка була з ним, є непереконливими і спростовуються доказами, наявними в матеріалах провадження, вказаними судом у вироку, зокрема відеозаписом з камер відео спостереження магазину ТОВ «Траш», з якого вбачається, що дії ОСОБА_2 та іншої особи були узгоджені, більш того, вони разом втекли з магазину, не зважаючи на те, що охоронець намагався їх зупинити.

Твердження обвинуваченого про істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, оскільки судовий розгляд здійснений без потерпілих, є безпідставними, оскільки згідно з матеріалами провадження, потерпілі були належним чином повідомлені про судовий розгляд та подали до суду заяви про розгляд провадження без їх участі, проти чого ніхто з учасників провадження не заперечував.

Більш того, епізоди викрадення майна у потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачений не заперечував як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді.

Доводи захисника та самого обвинуваченого про призначення останньому надто суворого покарання колегія суддів вважає також необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України – у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинені ним злочини. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, не має постійного джерела доходу. Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнав повне визнання провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей обвинувачення, але на мінімальний строк.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки обставини, на які посилається захисник, фактично вже були враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, відомості про особу обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та пом’якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12