Ухвала суду № 74516799, 05.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6122/18 1-кс/335/4098/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2018 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Хрущ П.В., слідчого Прус Є.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, подане у кримінальному провадженні за № 12017080000000348 від 24 листопада 2017 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, в порушення вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори», діючи умисно, придбав при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах полімерну пляшку з прозорою рідиною коричневого кольору об’ємом 820 мл, та каламутною рідиною коричневого кольору об’ємом 1,2 мл, згідно висновку експерта № 7-1015 від 01.06.2018 року є особливо небезпечним наркотичним засобом «Концентрат з макової соломи», загальна маса якого в перерахунку на суху речовину складає 13,9604 г., який в подальшому переніс до місця свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту до моменту вилучення працівниками поліції в ході санкціонованого обшуку 31.05.2018 року.

01.07.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Враховуючи дані про особу підозрюваного та обсяг пред’явленої підозри, посилаючись на наявність встановлених під час досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, які викладене в ньому.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні проти клопотання слідчого про застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з підстав недоведеності органом досудового розслідування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважав за можливе застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою, зокрема, домашній арешт. Просив також врахувати наявність у підозрюваного на утриманні батьків пенсіонерів, які хворіють та потребують його допомоги.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя встановив наступне.

СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017080000000348 від 24.11.2017 року,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується відповідним витягом з кримінального провадження.

31.05.2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Як випливає з повідомлення про підозру, слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, 01.06.2018 року повідомлено ОСОБА_1про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджуються наступними доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_6, протоколом допиту свідка ОСОБА_7, протоколом обшуку від 31.05.2018 року, висновком експерта № 7-1015 від 01.06.2018 року, іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно вимог ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді прийти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Окрім того, взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ від 02 жовтня 2014 року у справі «Воляник проти України», в якому зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Крім цього, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії») та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність міцність соціальних зв’язків та існування ризиків кримінального провадження.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, вчинене у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Також, слідчий суддя враховує суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_1 злочину, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Перевіркою доводів клопотання слідчого про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені в клопотанні ризики на даний час існують.

Докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, щодо того, що підозрюваний не працює, не має постійного джерела доходів, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може продовжити злочинну діяльність з метою особистого збагачення.

Також слідчий суддя враховує, що не виключена можливість того, що підозрюваний, знаходячись на свободі, зможе незаконно впливати на свідків, які добровільно погодилися викрити його злочинну діяльність, загрожуючи їх життю та здоров’ю.

На підставі зазначеного слідчий суддя вважає, що більш м’які запобіжні заходи не будуть дієвими і не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України (можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, вчинити інше правопорушення), а також ураховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України (тяжкість покарання, наявність судимості, відсутність постійного місця роботи, відсутність на день розгляду клопотання слідчого документів, які би підтверджували наявність у підозрюваної стійких соціальних зв’язків, його стан здоров’я, який не виключає тримання під вартою, інвалідом не являється, не є особою похилого віку), доходжу висновку про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистою свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно підозрюваної більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання підвартою в судовому засіданні не встановлено.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту щодо характеристики підозрюваного ОСОБА_1, однак з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, приходить до висновку про не достатність такої характеристики для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Згідно вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особу підозрюваного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, а саме: наявності батьків пенсіонерів (батька – інваліда ІІ групи, матері, яка страждає гіпертонією), слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу ОСОБА_1відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 50 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі на думку слідчого судді зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного певні обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість вимог клопотання, з огляду на що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192 – 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 29 липня 2018 року включно з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк тримання під вартою підозрюваного, рахувати з 31 травня 2018 року, з моменту затримання підозрюваного.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу 50 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп., яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу – ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава за ОСОБА_1 по справі № 335/6122/18, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана свідком чи підозрюваним у кримінальному провадженню № 12017080000000348;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваного ОСОБА_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 29липня 2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 червня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 05 червня 2018 року о 15:00 год.

Слідчий суддя В.О. Макаров