Постанова № 74516743, 07.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 310/1515/17 Головуючий у 1 інстанції: Вірченко О.М.

№ 22-ц/778/1685/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 22 квітня 2014 року від імені позивачки ОСОБА_4 спільно з працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено вказаний кредитний договір. В Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області до ЄРДР № 12015080130000541 були внесені відомості за фактом шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами, належними вкладникам ПАТ КБ «ПриватБанк» за ч. 1 ст. 190 КК України. Позивачку по даному кримінальному провадженню було визнано потерпілою особою. Під час досудового розслідування встановлено, що в липні 2013 року кредитною картою ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачки з метою заволодіння чужими майном, шляхом зловживання довірою та ввівши позивачку в оману, заволоділа ОСОБА_5, яка спільно з працівником банку шляхом укладення кредитного договору від 22 квітня 2014 року на ім’я ОСОБА_3, збільшила кредитний ліміт по кредитній картці банку ПАТ КБ «ПриватБанк» та заволоділа вказаним кредитним лімітом в сумі 48 000 грн. Під час укладення даного кредитного договору вона не була присутня у відділенні банку, підпис в договорі належить не ОСОБА_3

Посилаючись на зазначені обставини просила суд,визнати недійсним кредитний договір № SAMDN03000153788600 від 22 квітня 2014 року, укладений між нею та відповідачем.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № SAMDN03000153788600 від 22 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3, на відшкодування понесених нею судових витрат: витрати на сплату судового збору в розмірі 640 грн., витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 2250 грн., а всього – 2 890 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором № SAMDN03000153788600 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти від 22 квітня 2014 року, укладеним як зазначено у договорі, між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», на ім’я позивачки було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт в сумі 18 000 грн.

Досліджуючи заперечення відповідача про те, що вона не укладала зазначений договір, судом першої інстанції була призначена почеркознавча експертиза.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2017 року № 4-436, проведеної Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, підпис від імені ОСОБА_3 в кредитному договорі № SAMDN03000153788600 від 22 квітня 2014 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; ознак навмисного змінення підпису на оригіналі вказаного кредитного договору ОСОБА_3 не виявлено.

Відтак судом встановлено, що кредитний договір № SAMDN03000153788600 від 22 квітня 2014 року ОСОБА_3 не підписувала, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення цього договору.

Крім зазначеного, судова колегія звертає увагу на те, що правовідносини сторін були предметом дослідження у кримінальній справі.

Так, на час розгляду даної справи в кримінальному проваджені розглядалася справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 190 ч.2 КК.

Вироком Бердянського міськрайсуду Запорізької обл. від 12 квітня 2018 року встановлено, що у липні 2013 року, точну дату слідством не встановлено, знаходячись на території м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_4 спільно з іншою особою, (у абз 1 вироку зазначено, що з невстановленим працівником банку ПАТ КБ "ПриватБанк", який далі за текстом вироку йменується як інша особа), з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомила ОСОБА_3 про можливість отримання банківських послуг та бонусів на кредитну картку банку ПАТ КБ "ПриватБанк". Після чого ОСОБА_3, розуміючи можливість отримання додаткових послуг від банку, самостійно, будучи введеною в оману, передала їй свою кредитну картку банку ПАТ КБ "ПриватБанк" та повідомила її пін код. Далі в період часу з 2013 року по січень місяць 2016 рік ОСОБА_4 та інша особа, маючи доступ до кредитних коштів на зазначеній картці, за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зняття готівки з картки потерпілої, перерахування з рахунку на інші банківські рахунки та поповнення мобільних номерів, повторно заволоділи кредитним лімітом по кредитній картці банку ПАТ КБ "ПриватБанк" в загальній сумі 48 000 гривень, розпорядились ними на власний розсуд.

При цьому за матеріалами кримінальної справи ОСОБА_4 діяла спільно з невстановленим працівником ПАТ КБ "ПриватБанк".

Крім того, тим же вироком встановлено, що шахрайськими діями обвинуваченої ОСОБА_4 матеріальна шкода завдана саме ПАТ "КБ "ПриватБанк", а не потерпілим, якими зазначені вище грошові кошти Банку не відшкодовані. Тільки після фактичного розрахунку потерпілих з позичальником (банком) майнова шкода буде вважатися завданою саме їм, і тільки після цього вони матимуть право пред’явлення позовних вимог.

Оцінюючи зазначені обставини у їх сукупності, судова колегія, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, виходить з того, що доказів на те, що кредитний договір був укладений та підписаний саме відповідачкою ОСОБА_3 не надано, підпис її у заяві про отримання кредитних коштів відсутній, за вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 діяла у змові з працівником банку ПАТ КБ "ПриватБанк".

За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_3 передала кредитну картку злочинцям та повідомила їм відповідний ПІН, працівник банку не переконався у тому, що кредитний договір № SAMDN 03000153788600 від 22/04/2014 року укладала саме ОСОБА_3, не встановив особу, яка звернулася до банку за укладенням договору та допустив, що підпис у договорі вчинила інша особа, а не особа, зазначена як позичальник у договорі.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" на те, що обставини отримання кредиту саме ОСОБА_3 були встановлені іншим судовим рішенням та задоволений їх позов про стягнення грошових сум з відповідачки, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Так, за положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

При розгляді справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини підписання договору та законності дій працівників банку щодо укладення оспорюваного кредитного договору не досліджувалися.

Тому послання ПАТ КБ "ПриватБанк" на те, що суд має враховувати висновки зроблені у рішенні суду про стягнення заборгованості – безпідставні.

Крім того, судова колегія враховує, що факт отримання кредиту був безпосереднім предметом дослідження у кримінальній справі.

Відповідно до вироку Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 12 квітня 2018 року, який набув чинності, ( справа 310/6896/16-к 1-кп/310/47/18) встановлено, що з 2011 року ОСОБА_4 вчиняла злочини щодо незаконного заволодіння чужим майном спільно з невстановленим в ході досудового розслідування працівником банку ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 1 вироку суду, з зазначенням про те, що далі по тексту ця особа йменується «інша особа»).

За таких обставин немає підстав вважати, що укладений від імені позивачки ОСОБА_3 у банку ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір відповідає закону.

Суд першої інстанції правильно послався на те, що за ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу,а відсутність підпису позивачки у договорі свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення договору.

З огляду на викладене. судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної карги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 7.06.2018р.

Головуючий:

Судді: