Рішення № 74516204, 24.05.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12219/14-ц 2/335/902/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору, звернення стягнення на майно.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 19.09.2013 року між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 500010602. Відповідно до вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 199 545,60 грн., строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою. Цільове призначення кредиту - купівля автомобіля марки VW, модель GOLF VІІ, рік випуску 2013, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі згідно графіку платежів, який є частиною договору. Починаючи з листопада 2013 року в порушення умов договору відповідач перестав виконувати свої зобов’язання за договором, взагалі не сплативши кредитні платежі за листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року. В результаті порушення відповідачем свого зобов’язання за договором, станом на 10.09.2014 року виникла заборгованість за несплаченими платежами на загальну суму 22 764,51 грн. На час подання позову сума кредиту за договором, за виключенням заборгованості за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, становить 310 866,00 грн. Загальна сума основної заборгованості за договором на дату складання позову складає 348 762,08 грн. Крім того, позивач зазначив, що в зв’язку з порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачу завдано збитки на загальну суму 16 231,20 грн. Нараховані штрафні санкції становлять 42 302,54 грн., пеня - 1 563,64 грн., 3 % річних - 4 557,20 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість. Також, позивач просив звернути стягнення на предмет застави за договором - автомобіль марки VW, модель GOLF VІІ, рік випуску 2013, та стягнути судові витрати включно із витратами на правову допомогу.

29.03.2018 року у судовому засіданні представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» подав суду заяву про збільшення позовних вимог у справі, в якій просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, відповідно до кредитного договору № 500010602 від 19.09.2013 р. у загальному розмірі 665215,88 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 429909,34 грн., процентів за його користування за період з 01.03.2015 року по 23.03.2018 року у розмірі 132293,85 грн. та збитків у розмірі 103012,69 грн., звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель GOLF VІІ, рік випуску 2013, та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити заяву про збільшення позовних вимог від 29.03.2018 року.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що раніше за виконавчим написом нотаріуса у позасудовому порядку достроково було стягнено заборгованість по всіх її складових (тіло кредиту з відсотками та ін.), яку було повністю погашено в рамках виконавчого провадження, а тому підстав для стягнення заборгованості немає. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд прийшов до висновку, що відносини, які виникли між сторонами виникли із кредитного договору, забезпеченого заставою, та підлягають врегулюванню відповідно до норм глав 47-49 ЦК України і спеціальними нормами глави 71 ЦК України, а також Закону України «Про заставу».

Стаття 1054 ЦК України, визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитом (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, відповідно до ст. 591 ЦК України провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,- неустойку), необхідні втрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, якщо інше не передбачено договором застави.

Стаття 19 Закону України «Про заставу» прописує, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зміст ст. 20 Закону України «Про заставу» зазначає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Судом встановлено, що 19.09.2013 року між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 500010602.

Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 199 545,60 гривень, строком на 60 місяців. Цільове призначення кредиту - купівля автомобіля марки VW, модель GOLF VІІ, рік випуску 2013, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі згідно графіка платежів, який є частиною договору.

ТОВ «Порше мобіліті» виконало свої зобов’язання за договором, надавши кредит на придбання автомобіля.

Відповідач ОСОБА_3 став власником зазначеного автомобіля, який згідно договору застави від 24.09.2013 року передав в заставу, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Порше мобіліті» за кредитним договором № 500010602 від 19.09.2013 року, згідно п. 3.3 Договору змінив строк виконання зобов’язання, надіславши вимогу щодо дострокового погашення кредиту від 17.03.2014 року, на підставі чого строком повернення кредиту визначено 19.04.2014 року.

У зв’язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач ТОВ «Порше мобіліті» реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Отже, ТОВ «Порше мобіліті» ще до пред’явлення цього позову реалізував своє право на стягнення заборгованості, та разом з направленням вимоги про зміну строку виконання зобов’язання, та про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відсотків та штрафних санкцій, відповідно після направлення відповідачу вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Відповідне узгоджується з Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 564/2199/15-ц.

05.05.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис № 787, за яким звернуто стягнення на автомобіль марки VW, модель GOLF VІІ, рік випуску 2013, за рахунок коштів від реалізації якого необхідно задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 241576,13 грн., яка складається з: суми кредиту - 192781,13 грн., відсотків - 8479,18 грн., штрафу за порушення терміну повернення кредиту – 40128 грн., штрафних санкцій – 186,99 грн.

Таким чином, звертаючись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ТОВ «Порше Мобіліті» визначило загальну суму заборгованості відповідача ОСОБА_3 у розмірі 241576,13 грн.

23.05.2014 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження № 43384143 з примусового виконання виконавчого напису № 787 від 05.05.2014 року.

26.12.2014 року згідно квитанції № 22 ОСОБА_3 було перераховано до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ за виконавчим провадженням № 43384143 грошові кошти в сумі 266008,74 гривні, в рахунок повного погашення заборгованості, та Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ, згідно платіжного доручення № 500 було перераховано на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» суму стягненого боргу в розмірі 241576,13 гривень.

Як випливає із заяви про збільшення позовних вимог, ТОВ «Порше Мобіліті» отримані грошові кошти в рахунок кредитної заборгованості у повному обсязі, в тому числі по тілу кредиту та відсоткам достроково, в рамках виконавчого провадження, але грошові кошти були розподілені не у відповідності до виконавчого напису № 787 від 05.05.2014 року, а на власний розсуд, що стало наслідком неправомірного нарахування заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та іншим складовим заборгованості.

Так, відповідно до долученої до справи зведеної облікової виписки, отримані від ОСОБА_3 грошові кошти були спрямовані як на дострокове повернення тіла кредиту так і процентів, а також майбутніх страхових платежів та на інші витрати.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачем виконано свій обовязок по сплаті заборгованості за кредитним договором, яка була визначена безпосередньо позивачем з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та відображена у виконавчому написі №787 від 05.05.2014 року, а відтак останній, у зв’язку з фактичним припиненням зобов’язання, належним його виконанням, не має правових підстав для донарахування визначеної на власний розсуд заборгованості за кредитним договором та, відповідно, й нарахування інших платежів, трьох відсотків річних і інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року.

Суддя

Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя В.О. ОСОБА_1