Рішення № 74516108, 08.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.05.2018

Справа № 334/7759/16-ц

Провадження № 2/334/393/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ісакова Д.О., при секретарі судового засідання Адаменко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 18 квітня 2016 року помер ОСОБА_3, який є батьком позивачки ОСОБА_1 Після смерті батька позивачки відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на: ? частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Крім позивачки спадкоємцями є син померлого – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька позивачка звернулася до Першої Запорізької державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. Постановою державного нотаріуса Першої Запорізької державної нотаріальної контори від 18.11.2016 року винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку з 1/2 частки квартири, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно. Вищезазначена обставина перешкоджає позивачці реалізувати свої спадкові права, у зв’язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.04.2016 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НО №952146.

Позивачка ОСОБА_1 являється дочкою померлого ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 та свідоцтвом про укладення шлюбу VІ-HO №395162.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого увійшла 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 (раніше – Кремлівська) у м. Запоріжжі.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його донька – ОСОБА_1, та його син - ОСОБА_2 які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, звернувшись у встановлений законом строк до державного нотаріуса Першої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Першої Запорізької державної нотаріальної контори від 18.11.2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 (раніше – Кермлівська) у м. Запоріжжі з тих підстав, що правовстановлюючий документ на вищевказану частку квартири спадкоємцем не наданий у зв’язку з його відсутністю.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто майнові права можуть бути предметом спадкування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

За ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належність спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 (раніше – Кремлівська) у м. Запоріжжі підтверджується матеріалами справи.

Так, на підставі свідоцтва №219 про право власності на житло, виданого Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради від 17.01.2007 року, 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 (раніше – Кремлівська) у м. Запоріжжі належало ОСОБА_3

Також відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належала 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Кремлівська, будинок №65, кв.№65.

Вищезазначений факт також підтверджується копією технічного паспорту.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах інвентаризаційної справи вищезазначеними правовстановлюючими документами, відомостями ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», викладеними у листі від 17.11.2016р. №13039.

Таким чином, оскільки позивачка, як спадкоємець за законом, належним чином прийняла спадщину, спадкодавцеві на законних підставах належало на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 (раніше – Кермлівська) у м. Запоріжжі, однак у неї відсутній оригінал відповідного правовстановлюючого документу, що стало підставою для відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявні підстави для визнання права на спадщину у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 (раніше – Кремлівська) у м. Запоріжжі в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 18 квітня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ісаков Д. О.