Рішення № 74515263, 05.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Житомир справа № 296/7222/17

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування п. 21 рішення №50 від 19.05.2017 року, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 21 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 17.02.2017 р. інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2018 року №50;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті йому вищевказаної одноразової грошової допомоги всупереч нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 у зв'язку з тим, що законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Вважаючи своє право на соціальний захист порушеним звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 прийнято до провадження дану справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року призначену справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених в письмових запереченнях.

В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач проходив службу в Збройних силах Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги, відповідно, інвалідність особи, яка проходила військову службу у Збройних Силах інших країн, не дає право на отримання допомоги, в порядку встановленому законодавством України.

Представник третьої особи через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-ХІІ), та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), Угодою між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей підписаної 14.02.1992 та протоколом до вказаної Угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 27.04.1983р. по 26.02.1985р. проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, що підтверджується копією довідки Житомирського об'єднаного військового комісаріату №235 від 14.03.2017 (а.с. 15).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №610 від 15.02.2016 встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 16).

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10.02.2016 № 295/ж наявні у позивача рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році. (а.с.18)

З довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 14.03.2017 (серії 12 ААА) видно, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 17.02.2017, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.19).

Позивач з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні останнім до Міністерства оборони України.

19.05.2017 відповідно до п.21 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги прапорщику в запасі ОСОБА_1 (Житомирський ОВК), який звільнений зі Збройних сил Російської Федерації 29.09.1994, а 17.02.2017 визнаний в Україні інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №782169 від 17.02.2017, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року.

Відповідно до ст.41 вищевказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі- Закон № 2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених ч.2 ст.16 Закону №2011-XII

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення зі служби.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до абз. 2 п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (далі- Порядок №975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

В письмових запереченнях на позов, відповідач зазначив, що нормами Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від14.02.1992 та протоколом до вказаної Угоди не передбачено право позивача на отримання грошової допомоги (компенсації) у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (чи в період проходження військової служби) у Збройних Силах Держав Співдружності, після звільнення з такої військової служби, за нормами встановленими законодавством для військовослужбовців іншої Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, та вказує, що відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

З наведеного вбачається, що міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

Аналогічний правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14, від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15 та від 27.02.2018 №816/978/16.

Частинами 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Проаналізувавши матеріали справи, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, відповідно позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, передбаченої Порядком № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 17.02.2017 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову в призначенні позивачу такої допомоги, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 17.02.2017 вищевказану грошову допомогу у розмірі визначеному законодавством.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 262-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10009, і.н. НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова,4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування п. 21 рішення №50 від 19.05.2017 року, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 21 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 17.02.2017 р. інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2018 року №50.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням з 17.02.2017 р. інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа