Ухвала суду № 74515209, 29.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-10744/2010

4с/201/67/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування арешту, особа, дії якої оскаржуються головний державний виконавець Амур – Нижньодніпровського відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначила, що у постановою державного виконавця АНД ВДВС накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми стягнення з боржника 12 695,30 доларів США та заборонено відчуження будь – якого майна, яке належить боржнику. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2010 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3 та інших про стягнення заборгованості за кредитними договорами Постановами державного виконавця від 18.11.2011 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно, належне боржнику. У 2017 році заявник зверталась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду. Ухвалою суду від 06.02.2018 року заходи забезпечення позову скасовані в частині накладення арешту на майно та кошти, що належать ОСОБА_1 Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 29936358, виконавчий лист повернутий постановою державного виконавця стягувачу 04 грудня 2015 року, проте, арешт, накладений державним виконавцем 18 листопада 2011 року не знятий. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, вважає бездіяльність державного виконавця неправомірною, оскільки після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець мав скасувати арешт, накладений на майно боржника. Тому просила суд визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_4 – Нижньодніпровського ВДВС, яка полягає у не скасуванні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 29969658 від 18.11.2011 року та зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Амур – Нижньодніпровського ВДВС на все майно, що належить ОСОБА_1

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила арешт скасувати.

Представник заявника ОСОБА_5 у судове засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги, викладені в скарзі підтримала, просила їх задовольнити.

Стягувач ПАТ КБ «Приватбанк» свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав суду пояснення, у яких зазначив про свою незгоду з вимогами скарги, просив відмовити.

Суб’єкт оскарження ОСОБА_4 – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі представника ОСОБА_2 у судове засідання надав заяву, у якій зазначила щодо ухвалення судом рішенні відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору у сумі 12695,30 доларів США, а також судовий збір у розмірі 1 700 грн. (а.с. 19-21).

На виконання рішення суду від 01.10.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист № 2 – 10744/2010 від 16.03.2011 року.

18 листопада 2011 року постановою головного державного виконавця Амур – Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 29936358 з примусового виконання виконавчого листа № 2 – 10744/2010 від 16.03.2011 року (а.с. 8).

Постановою головного державного виконавця Амур – Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 18 листопада 2011 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Амур – Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04 грудня 2015 року ОСОБА_4 виконавчий лист повернуто стягувачу через відсутність авансування на проведення виконавчих дій (а.с. 51).

Разом з цим, 04 грудня 2015 року виконавчі листи направлено на адресу стягувачу ПАТ «Приватбанк».

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані спеціальними нормами – Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року, який був чинний на час виникнення правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки разом з постановою про закінчення виконавчого провадження і поверненням виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець мав скасувати заходи, вжиті постановою від 18 листопада 2011 року про арешт та оголошення заборони відчуження майна боржника ОСОБА_1. Тому суд вбачає порушення прав ОСОБА_1 при бездіяльності державного виконавця Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, яка полягає у не скасуванні арешту з майна боржника.

Вирішуючи питання щодо задоволення, суд враховуючи, що майно, на яке державним виконавцем накладено арешт та заборонено відчуження майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Судом в судовому засіданні було встановлено, що вказане втручання є законним, на підставі діючої нормативно-правової бази (про що було зазначено вище).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог скаржником ОСОБА_1 та задоволення вимог заявника в повному обсязі.

Враховуючи результат розгляду скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 452 ЦПК України, суд вважає з необхідне стягнути з ОСОБА_4 - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984493, 49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 42) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року), ст.ст. 447, 448, 450, 451, 452,453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування арешту, особа, дії якої оскаржуються головний державний виконавець Амур – Нижньодніпровського відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Амур – Нижньодніпровського відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо не скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 29936358 від 18 листопада 2011 року.

Скасувати арешт, накладений постановою головного державного виконавця Амур – Нижньодніпровського відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 29936358 від 18 листопада 2011 року на майно, яке належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1).

Стягнути з ОСОБА_4 – Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984493, 49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 42) на користь держави.

Про виконання даної ухвали повідомити суд і ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев