Постанова № 74513661, 07.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/4591/17 Номер провадження 22-ц/775/804/2018

Головуючий у 1 інстанції Гонтар А.Л.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 55

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №229/4591/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 березня 2018 року (суддя Гонтар А.Л.), ухваленого в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що він з 13 жовтня 2005 року розпочав роботу стрілком у Ясинуватському загоні воєнізованої охорони Донецької залізниці, який з 09 червня 2009 року перейменовано у Ясинуватський загін воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі ДП «Донецька залізниця») на якому пропрацював до 04 квітня 2017 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року, № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі ПАТ «Укрзалізниця») відокремленим підрозділом якого є регіональна філія «Донецька залізниця», ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Починаючи з лютого 2016 року по час звільнення йому не виплачували заробітну плату. Опосередковано факт не проведення розрахунку підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, які не містять даних про сплату відповідачем страхових внесків з лютого по грудень 2016 року. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції за період з лютого по грудень 2016 року та за квітень 2017 року у розмірі 26769,82 грн., середній заробіток за весь час затримки належних сум з 04 квітня 2017 року по день ухвалення рішення.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 березня 2018 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати відмовлено.

З зазначеним рішенням суду позивач ОСОБА_1 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що згідно ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а у зв`язку з проведенням антитерористичної операції не було прийнято додаткових законів звільняючих роботодавця від відповідальності за невиплату заробітної плати; суд не врахував, що протягом 2016-2017 років він (позивач) отримував заробітну плату від правонаступника – ПАТ «Укрзалізниця», тому саме ПАТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції.

В обґрунтування відзиву відповідач послався на те, що ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окуповані території та території проведення антитерористичної операції в т.ч. й ДП «Донецька залізниця»; постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено, що проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємства, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця»; постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна підприємств залізничного транспорту, які розміщені на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивача ОСОБА_1 з 13 жовтня 2005 року прийнято стрілком Ясинуватської стрілецької команди Ясинуватського загону воєнізованої охорони Донецької залізниці (а.с. 8). 09 червня 2009 року Ясинуватський загін воєнізованої охорони Донецької залізниці перейменовано на Ясинуватський загін воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця», в якому з 26 листопада 2012 року позивач працював на посаді начальника відділення стрілецької команди з охорони вантажів та об`єктів 1 групи ст. Ясинувата.

З 04 квітня 2017 року позивача звільнено з займаної посади на підставі наказу № 219/НОР-ОС від 04.04.2017 за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укрзалізниця» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником підприємств залізничного транспорту в т.ч. ДП «Донецька залізниця», розташованого та території проведення антитерористичної операції через те, що процедура реорганізації цього підприємства та передача всіх його прав та обов'язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Проте погодитись з таким висновком суду не можливо з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).

Згідно п.6 ст.2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Отже, ПАТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не з`ясував обставини по справі та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через пред’явлення позову до неналежного відповідача.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, трудовою книжкою БТ-І № 9897346 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 13 жовтня 2005 року по 04 квітня 2017 року працював в Ясинуватському загоні воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» на посаді стрілка, а з 26 листопада 2012 року на посаді начальника відділення стрілецької команди з охорони вантажів та об`єктів 1 групи ст. Ясинувата, з якої наказом № 219/НОР-ОС від 04 квітня 2017 року позивача звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с. 8-10).

З розрахунків заробітної плати за період з лютого по грудень 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховане в лютому 2016 року до оподаткування 5430,16 грн., до виплати 2106 грн., в березні 2016 року до оподаткування 4822,47 грн, до виплати 1807,82 грн., в квітні 2016 року до оподаткування 5520,69 грн., до виплати 4481,41 грн., в травні 2016 року до оподаткування 5785,35 грн., до виплати 4696,29 грн., в червні 2016 року до оподаткування 3856,66 грн., до виплати 3130,25 грн., в липні 2016 року до оподаткування 2000,7 грн., до виплати 1624,34 грн., в серпні 2016 року до оподаткування 2976,87 грн., до виплати 2414,96 грн., в вересні 2016 року до оподаткування 781,54 грн., до виплати 635,26 грн., в жовтні 2016 року до оподаткування 30,97 грн., до виплати 25,15 грн., в листопада 2016 року до оподаткування 29,17 грн., до виплати 23,69 грн., в грудні 2016 року до оподаткування 29,12 грн., до виплати 23,65 грн. (а.с. 22-32).

Довідкою про заробітну плату від 09 серпня 2017 року, виданою Ясинуватським загоном воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» за підписом керівника та головного бухгалтера встановлено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з лютого по грудень 2016 року, квітень 2017 року складає 22442,5 грн., в т.ч заборгованість за квітень 2017 року складає 1473,68 грн (а.с. 21).

Відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів на спростування зазначеної довідки та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

З позовної заяви вбачається, що позивач помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходив з сум до виплати після утримання податків і обов'язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5 , яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від ПАТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з лютого по грудень 2016 року у сумі 31263,7 та за квітень 2017 року у сумі 1473,78 грн., а разом 32737,38 грн. і це не є виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) передбачено, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі – Порядок № 159) передбачено, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За результатом системного аналізу наведених норм, компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати.

Отже, виходячи з порядку обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, закріпленого Законом № 2050-III та Порядком № 159, сума відповідної компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, розрахована судом першої інстанції на дату ухвалення оскаржуваного рішення та становить: за лютий 2016 року –686,56 грн. (добуток - 2106 грн. х 32,6 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за березень 2016 року – 567,66 грн. (добуток – 1807,82 грн. х 31,4 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за квітень 2016 року –1208,19 грн. (добуток – 4481,41 грн. х 26,96 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за травень 2016 року – 1260,01 грн. (добуток – 4696,29 грн. х 26,83 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за червень 2016 року – 847,98 грн. (добуток – 3130,25 грн. х 27,09 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за липень 2016 року – 441,98 грн. (добуток – 1624,34 грн. х 27,21 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за серпень 2016 року – 666,53 грн. (добуток – 2414,96 грн. х 27,6 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за вересень 2016 року – 224,54 грн. (добуток – 635,36 грн. х 25,34 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за жовтень 2016 року – 5,52 грн. (добуток – 25,15 грн. х 21,93 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за листопад 2016 року – 4,68 грн. (добуток – 23,69 грн. х 19,77(величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за грудень 2016 року – 4,42 грн. (добуток – 23,65 грн. х 18,7 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); за квітень 2017 року – 193,64 грн. (добуток – 1473,68 грн. х 13,14 (величину приросту індексу споживчих цін, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100).

Загальна сума відповідної компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з лютого по грудень 2016 року, квітень 2017 року, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 6111,71 грн.

Присуджена колегією суддів сума компенсації з урахуванням ст.4 Закону № 2050-III (якою передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць) та дати ухвалення апеляційним судом рішення, не є виходом за межі позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 п.6 постанови від 24.12.1999, № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням викладеного заборгованість по заробітній платі у сумі 32737,38 грн. та компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 6111,71 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Крім того, до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі Порядок № 100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 3,4 пункту 2 розділу 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку № 100).

Крім того, положеннями розділу III Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

З трудової книжки позивача, вбачається, що він звільнений з займаної посад 04 квітня 2017 року.

Колегією суддів визначено період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», тобто з наступного дня після звільнення позивача та по день постановлення рішення - з 05 квітня 2017 року по 07 червня 2018 року.

Враховуючи, що позивач протягом двох календарних місяців роботи, що передують звільненню не працював, розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати належить проводити виходячи з заробітної плати, нарахованої йому за грудень 2016 та січень 2017 року, яка складає 29,12 грн. (29,12 грн. / 1 год.) (позивач за вказаний період працював тільки в грудні 2016 року).

Відповідачем не надано документів на підтвердження норми робочого часу позивача, тому колегія суддів для розрахунку норми тривалості робочого часу в годинах бере 40-годинний робочий тиждень.

На день ухвалення рішення у справі кількість годин затримки розрахунку складає 2296, а тому з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 29,12 х 2296 = 66859,52 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів .

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 66 859,52грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення по суті спору, яким задовольняє позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 32737,38 грн., компенсацію у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 6111,71 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 66859,52 грн.

Частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України визначено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI передбачено, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 2060 грн.: 1057,09 грн. (пропорційно до задоволеної частини позовних вимог), 1002,9 грн. за подання апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судом неповне з’ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 березня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого по грудень 2016 року та за квітень 2017 року у сумі 32 737 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять сім) гривень 38 копійок без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 суму компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 6111 (шість тисяч сто одинадцять) гривень 71 копійка, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05 квітня 2017 року по 07 червня 2018 року у сумі 66859,52 (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 52 копійки, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.О. Дундар

ОСОБА_2