Вирок № 74512398, 07.06.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2892/17

1-кп/264/100/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням суді Мирошниченка Ю.М. за участю секретарів Костіна Р.О., Родіної Н.В., Ткачук Г.В., Ковальової О.О., Родак Н.А., прокурорів Стьобіна Д.В., Новацького В.Б., захисника Оснач Л.О., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_13 в с. Гришине Запорізької області, є громадянином України, працює завідуючим відділом експертизи трупів комунального закладу охорони здоров'я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», не судимий, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2,

В С Т А Н О В И В:

І. Формування пред'явленого обвинувачення.

1. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 займає посаду завідуючого відділу експертизи трупів комунального закладу охорони здоров'я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (далі - КЗОЗ «ДОБСМЕ»), наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, тобто є службовою особою відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України.

Відповідно до договору № 29/2 оренди нежитлового приміщення від 17.02.2016 року частина нежитлового приміщення загальною площею 939кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, яке належить ПП «Соціальна похоронна служба» (колишня назва - ПП «Служба ритуальних послуг «Скорбота») надане в оренду для здійснення діяльності КЗОЗ «ДОБСМЕ» (колишня назва - Маріупольське відділення бюро судово-медичної експертизи).

Згідно з п. п. 1.6, 1.7 додатку № 2 до «Правил проведення судово-медичної експертизи», затвердженого наказом № 6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року, видача трупів з моргу родичам та іншим особам, які уповноваженні на поховання, здійснюється за наявності в них свідоцтва про смерть з районного відділу реєстрації актів громадського стану. Трупи з моргу видаються тільки в труні, обмитими та одягненими. Всі дії, що пов'язані з видачею трупа, крім попередньої доставки труни, належать до посадових обов'язків санітарів моргу і виконуються ними безкоштовно.

Зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди приватними підприємцями, надав усні розпорядження підлеглим йому працівникам КЗОЗ «ДОБСМЕ» не здійснювати самостійно прийом одягу для трупів від родичів померлих, а направляти їх з цими речами відразу до приватних підприємців для оплати косметологічних та інших послуг. Будучі у прямому підпорядкуванні ОСОБА_3, санітари моргу виконували його розпорядження та доводили до відома родичів померлих незаконні умови видачі трупів.

Сприймаючи дану вимогу як обов'язкову умову для видачі трупа, громадяни вимушено звертались безпосередньо до приватних підприємств, розташованих на території орендованого КЗОЗ «ДОБСМЕ» приміщення та лише після оплати відповідних послуг отримували тіла померлих родичів.

Протягом періоду з 02 січня по 06 лютого 2017 року незаконними діями ОСОБА_3 спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян на загальну суму 345124 грн., що складається із заподіяної 398 особам шкоди, розмір якої становить від 85 грн. до 1569 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному з метою одержання неправомірної вигоди іншими особами використанні свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян.

ІІ. Позиція захисту.

2. ОСОБА_3 не визнав себе винуватим. Пояснив, що раніше СМЕ розташовувалась на території третьої лікарні, умови праці в старому приміщенні були жахливі. У 2010 році «Скорбота» за посередництвом міськвиконкому надала приміщення для роботи СМЕ в оренду за одну грн. на рік. Відділення СМЕ ніколи не займалося платними послугами з підготовки трупів до поховання, хоча така можливість передбачалася постановою Кабінету Міністрів. Одягання, омивання та видача трупів здійснюється безкоштовно, про що свідчить вивіска на вході до СМЕ. На території «Скорботи» ведеться відеоспостереження для виявлення правопорушень. За погодженням з поліцією «Скорбота» виділила автомобіль з водієм для виїзду експерта на місце події. Наказу про направлення більшої кількості трупів на експертизу не надавав. Лише 30 відсотків трупів направляється на експертизу. Ніяких розпоряджень про затримку видачі трупів, про заборону приймати одяг від родичів померлих, направлення їх до приватних підприємців також не було.

ІІІ. Обставини кримінального провадження та надані сторонами докази.

3. Обвинувачений ОСОБА_3 є співробітником КЗОЗ «ДОБСМЕ» з 1987 року, 06.05.2003 року переведений на посаду завідувача Маріупольським відділенням, з 01.09.2016 року працює на посаді завідувача відділу судово-медичної експертизи трупів, має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «лікар судово-медичний експерт» (т. 2 а. с. 90, 92, 94, 96).

4. Відділ судово-медичної експертизи трупів займає частину приміщень у АДРЕСА_3 на підставі договору оренди, укладеного між приватним підприємством «Служба ритуальних послуг «Скорбота» в особі директора ОСОБА_5 (орендодавець) та комунальним підприємством охорони здоров'я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» в особі в. о. начальника ОСОБА_6 (орендатор). Розмір узгодженої сторонами орендної плати становить 1 грн. (т. 1 а. с. 204-215).

5. 23.02.2016 року старший оперуповноважений управління СБУ в Донецькій області склав рапорт, яким повідомив керівника оперативного підрозділу, що під час здійснення заходів з виявлення та припинення діяльності організованих злочинних груп, пов'язаної з корупційними правопорушеннями, отримана інформація щодо розробленої стійкої корупційної схеми, впровадженої завідуючим маріупольського відділення КЗОЗ ОДА «ДОБСМЕ» ОСОБА_3 з метою власного збагачення. З метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3 дозволив в очолюваному ним закладі діяльність безпосередньо підконтрольних йому приватних підприємств (ТОВ «Лівенг», служба похоронних послуг «Скорбота», ПП «Скорбь», СПД «ОСОБА_7», СПД «ОСОБА_4») під прикриттям невстановлених осіб з числа особового складу поліції міста. Шляхом зловживання довірою ОСОБА_3 та його підлеглі змушують родичів померлих звертатися до вказаних приватних підприємств з метою надання ними послуг пов'язаних з видачею трупів. За вказані послуги приватні підприємства отримують оплату в розмірі 1-2,5 тис. грн. Місячний обіг коштів складає 300-500 тис. грн., з яких усі учасники групи пропорційно отримують корупційну вигоду (т. 1 а. с. 131).

6. Рапорт направлено до прокуратури Донецької області, посадовою особою якої 01.03.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42016050000000142 внесено відомості про те, що співробітники правоохоронного органу за попередньою змовою з представниками підприємницьких структур та державних органів вимагають та систематично одержують неправомірну вигоду від громадян за надання послуг, передбачених законом як безкоштовних. Правова кваліфікація - ч. 3 ст. 368 КК (т. 1 а. с. 118, 120).

09.01.2017 року до прокуратури Донецької області звернувся ОСОБА_8 із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих йому осіб, що працюють в будівлі Маріупольського СМЕ та вимагають у нього грошові кошти за послуги які передбачені законом як безкоштовні (т. 1 а. с. 119).

На виконання доручення слідчого начальник оперативного підрозділу управління СБУ в Донецькій області 29 листопада, 18 березня та 19 квітня 2016 року повідомляє про можливу причетність до цього злочину групи осіб (т. 1 а. с. 151-154, 156-157), функції яких в корупційній схемі, як стверджується в рапорті оперуповноваженого від 20.01.2017 року, полягали в наступному:

завідувач відділу експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» ОСОБА_3 - організатор та керівник протиправної діяльності. Безпосередньо розробив схему отримання неправомірної винагороди. Здійснив вплив на експертів, щоб вони їздили на службові виклики на приватному автотранспорті, наданому ОСОБА_20. На постійній основі здійснював вплив на підлеглих з метою невиконання ними службових обов'язків, створюючи умови для поборів з людей через ФОП «ІНФОРМАЦІЯ_11». Перешкоджає законній видачі трупів у встановлений термін в разі не сплати грошових коштів ФОП «ІНФОРМАЦІЯ_11». Не допускає на територію моргу інших СПД;

директор КП «Комбінат комунальних підприємств» ОСОБА_9 - організатор та керівник протиправної діяльності. Безпосередньо розробив разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_20 схему отримання неправомірної винагороди. Всупереч інтересам державної установи КП «ККП», надав незаконну перевагу у здійсненні підприємницької діяльності «Скорботі», здійснюючи поховання безпосередньо через можливості «Скорботи». Наразі чинить вплив на не укладання договорів поховання з іншими СПД;

власники «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_5, ОСОБА_10 - організатори та керівники протиправної діяльності, безпосередньо розробили та впровадили схему отримання неправомірної винагороди разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_9, підписавши договір між КП «ККП» та афілійованими «Скорботі» фірмами, зареєстрованими на родичів та співробітників. Надали територію для здійснення діяльності відділу експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» з метою контролю трупів, які досліджуються. З родичів померлих під контролем ОСОБА_5 (співробітник «Скорботи») через ФОП «ІНФОРМАЦІЯ_11» неправомірно стягується плата за безкоштовні послуги. Втрутилися в оперативно-службову діяльність ГУ НП в Донецькій області, зобов'язавши оперативно-слідчі групи, які виїжджають на трупи, користуватися приватним авто «Ланос» (зареєстрований на головного інженера «Скорботи») з метою встановлення адреси мешкання, установчих даних померлих та в подальшому отримання з родичів коштів за поховання;

СПД ОСОБА_11 - пособник протиправної діяльності. Безпосередньо отримує неправомірну винагороду, яка потім передається в «Скорботу»;

медичний реєстратор відділу експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» ОСОБА_12 - пособник протиправної діяльності. Згідно вказівок ОСОБА_3 відмовляє родичам померлих у безкоштовних послугах та направляє їх до СПД «ІНФОРМАЦІЯ_11» для прийому речей та надання платних послуг з метою отримання неправомірної оплати;

санітари відділу експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» ОСОБА_13, ОСОБА_14 - пособники протиправної діяльності. Згідно вказівок ОСОБА_3 та наказу ОСОБА_6 були відповідальними за прийом речей від родичів померлих та видачу трупів після досліджень. Відмовляли родичам померлих у безкоштовних послугах, які належали до їх посадових обов'язків, та направляли їх до СПД «ІНФОРМАЦІЯ_11» для прийому речей та надання платних послуг з метою отримання неправомірної оплати послуг. На постійній основі передавали інформацію ОСОБА_11 стосовно трупів, для максимізації сум за безкоштовні послуги та перешкоджали видачі трупів іншим СПД окрім «Скорботи»;

начальник служби безпеки «Скорботи» ОСОБА_15 - пособник протиправної діяльності. Допомагає контролювати незаконну діяльність та вирішує проблеми з правоохоронними органами;

ОСОБА_16 - пособник протиправної діяльності. Згідно вказівок ОСОБА_9 відправляє родичів померлих в «Скорботу», забороняє проїзд на територію кладовища «Старий Крим» транспорту окрім того, який належить «Скорботі»;

співробітник КП «ККП» ОСОБА_17 - пособник протиправної діяльності. Згідно вказівок ОСОБА_9 створює перешкоди для поховання всім, хто не замовив послуги в «Скорботі»;

співробітник «Скорботи» ОСОБА_18 - пособник протиправної діяльності. Безпосередньо отримує неправомірну винагороду для СПД «ІНФОРМАЦІЯ_11». Кошти потім передаються в «Скорботу»;

співробітник «Скорботи» ОСОБА_5 - пособник протиправної діяльності. Виконує функції «бригадира» по Маріупольському СМЕ, водія та кур'єра;

головний інженер «Скорботи» ОСОБА_19 - пособник протиправної діяльності. За вказівкою ОСОБА_5 на їхні гроші придбала «Ланос», на якому возять експертів по адресах померлих;

власник «Скорботи» ОСОБА_20 - пособник протиправної діяльності. Приймала участь в розробці та впровадженні схеми отримання неправомірної винагороди (т. 1 а.с. 170-179).

7. 07.02.2017 р. у відділі експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» проведено обшук, в результаті якого вилучено, зокрема, журнал № 4122 реєстрації носильних речей, речових доказів, коштовностей і документів в судово-медичному морзі за період з 30.12.2016 року (т. 2 а. с. 158-162).

8. Того ж дня проведено обшук в ПП «Соціальна похоронна служба» за адресою: АДРЕСА_1. Серед іншого вилучено фінансово-господарська документація ФОП «ІНФОРМАЦІЯ_11» (пакет №37) (т. 2 а. с. 174-184).

9. 20.02.2017 року під час проведення огляду слідчим пакету № 12, в якому містяться речі та документи, вилучені у відділенні експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ», долучено таблиці щодо надання послуг громадянам в період з 01.12.2016 року по 04.02.2017 року, встановлено, що сума грошових коштів, якими заволоділи за період з 01.12.2016 року по 04.02.2017 року у громадян за надання послуг, передбачених законом як безкоштовних, складає 671844 грн.(т. 1 а. с. 184, 185-187).

10. Наступного дня слідчий знову оглянув той самий пакет та долучив до матеріалів кримінального провадження квитанції про оплату послуг щодо підготовки тіл покійних за 17, 23, 24 та 28 грудня 2016 року на загальну суму 2693 грн., 69 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг щодо підготовки тіл покійних за лютий 2017 року на 69 арк., 69 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг щодо підготовки тіл покійних із сумами заказів за лютий 2017 року на загальну суму 63669 грн. на 69 арк.

11. 21.02.2017 року оглянуто пакет № 37, в якому містяться 337 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг щодо підготовки тіл покійних за січень 2017 року на 337 арк., 337 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг щодо підготовки тіл покійних із сумами заказів за січень 2017 року на загальну суму 280900 грн. (т. 1 а.с. 182).

12. 21.02.2017 року в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_22 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК (т. 1 а. с. 230-233 )

13. 15.05.2017 року слідчим оглянуто документи на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг щодо підготовки тіл покійних за період з 02.01.2017 року по 06.02.2017 року, вилучені під час обшуку в приватному підприємстві «Соціальна похоронна служба» за адресою: м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 9 та у відділі експертизи трупів КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» за адресою: АДРЕСА_3. Як зазначено в протоколі огляду, слідчим встановлено, що протягом періоду з 02.01.2017 року по 06.02.2017 року незаконними діями ОСОБА_3 спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян на загальну суму 345124 грн. (т. 1 а. с. 188-201).

14. Під час огляду 15.05.2017 року слідчим журналу № 4122 реєстрації носильних речей, речових доказів, коштовностей і документів в судово-медичному морзі за період з 30.12.2016 року по 07.02.2017 року, вилученого в ході обшуку в відділенні експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» встановлено, що протягом періоду з 30.12.2016 р. по 07.02.2017 р. серед інших судово-медичного моргу надходили трупи 398 осіб, зазначених у обвинувальному акті як таких, родичам котрих завдано шкоди неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_23 (т. 1 а. с. 222-223).

15. 16.05.2017 року з кримінального провадження за № 42016050000000142 від 01.03.2016 року щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК виділені матеріали досудового розслідування, що внесені до ЄРДР за № 42016050000000504 за фактом шахрайських дій ОСОБА_5 та невстановлених осіб, провадження за яким закрите 19.06.2017 року у зв'язку з відсутністю події злочину (т. 7 а. с. 127-129)

16. 17.05.2017 року до ЄРДР внесено відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_22 у тому, що він, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди іншими особами використав службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам громадян (т. 1 а. с. 123).

17. Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 28.04.2016 № 2429т. надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні за № 42016050000000142 від 01.03.2016 року щодо злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічних місцях, знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу абонентського номеру НОМЕР_1 у відношенні ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 194).

18. Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 25.05.2017 року результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні за № 42016050000000142 від 01.03.2016 року щодо злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК дозволено використовувати в цьому кримінальному провадженні (т. 2 а. с. 85-87).

19. За клопотанням сторони обвинувачення судом допитано низку свідків, які повідомили про наступне.

ОСОБА_8 пояснив, що в 2016 році поховав дядька, тіло якого довго не видавали з моргу, чинили перепони, нав'язували платні послуги. Похорони «Скорбота» оцінила у велику суму, а коли у СМЕ дізналися, що ховати дядька він буде через іншу фірму, відмовились видавати лікарське свідоцтво про смерть. ІНФОРМАЦІЯ_12 померла його мати. Знаючи, що тіло матері йому просто так не видадуть, звернувся до прокуратури, де одержав відеоапаратуру, за допомогою якої фіксував усе, що відбувалося з ним у морзі. ОСОБА_22 особисто йому сказав, що труп видадуть о 16 годині 30 хвилин, однак тіло видали лише після скандалу наступного дня. Речі для поховання прийняв працівник «Скорботи», проте назвався працівником моргу, сказав, що труп матері в поганому стані й потребує ретельної підготовки - бальзамування, маски на обличчя. Декілька раз звертався до ОСОБА_22, який сказав, що на територію «Скорботи» інший автомобіль не пустить. Виніс матір на руках за територію моргу, а потім повіз ховати.

20. Заступник начальника з експертної роботи КЗОЗ «ДОСМЕ» ОСОБА_21 характеризує ОСОБА_22 як людину багатослівну, недисципліновану, агресивно налаштовану до керівництва, на зауваження якого не реагує. Стверджує про наявність випадків необґрунтованого розтину трупів, 86 % померлих по Маріуполю направлялися до моргу, про що було повідомлено обласну прокуратуру та органи поліції. Не зважаючи на те, що експертам встановлено 5-денний робочий тиждень, багато з них виходили на роботу для розтину трупів у суботу, у зв'язку з чим працівники Маріупольського відділення СМЕ, з урахуванням надбавки за неробочий час, одержували заробітну плату вищу за керівництво області. В Маріупольському СМЕ безлад та хаос, від неугодних санітарів позбавляються шляхом оголошення доган.

21. Судово-медичний експерт ОСОБА_24 характеризує ОСОБА_22 як грамотного експерта, але як людину підлу, жадібну, лицемірну, хитру. Стверджує, що обвинувачений вимагав якомога більше трупів направляти на розтин. Вважає, що він робив це з корисливих мотивів через змову зі «Скорботою», працівники якої мали доступ до журналу обліку трупів, звідки черпали необхідну інформацію. На виклики експерти доставлялись автомобілем, що належить «Скорботі». Водій записував адресу померлого, підіймався до родича, який розписувався в журналі про виїзд експерта. Фіксувалося скільки викликів надійшло, який експерт виїздив, та яка кількість трупів потрапила до «Скорботи». Люди, які не оплатили послуги «Скорботі», отримували трупи після 16 години. Речі для одягання померлих за розпорядженням ОСОБА_22 передавались ФОП ОСОБА_11, яка є тещею ОСОБА_5. ОСОБА_11 говорила родичам померлих, що в разі обмивання трупа в морзі він буде в крові, окрім того переконувала клієнтів у необхідності бальзамування бо священик відмовиться відспівувати покійного. Брала гроші за зберігання трупу в холодильній камері, підготовку тіла до погребіння, підгонку одягу, взуття, бальзамування тощо.

22. Судово-медичний експерт ОСОБА_25 пояснив, що експерти виїжджали на трупи на автомобілі «Скорботи», водій мав журнал куди записував адресу, де померла людина, з метою контролю кількості осіб направлених до моргу. ОСОБА_22 на нарадах підіймав питання про збільшення кількості трупів для проведення експертизи. Наказ начальника обласного бюро щодо виїзду на трупи на цивільних автомобілях не виконувався. Деякі санітари СМЕ також працювали в ритуальній фірмі «Скорбота». У приміщенні СМЕ цією фірмою велась відеозйомка для тотального контролю робітників та людей які звертаються до моргу. Родичі померлих не мали вибору, реєстратор направляв їх до «Скорботи». ОСОБА_22 створював умови для того, щоб люди були змушені звертатися до ритуальної компанії «Скорбота».

23. ОСОБА_12, яка виконує функції реєстратора відділу судово-медичної експертизи трупів, пояснила, що експерти користувались автомобілем, який надавала «Скорбота». Водії вели журнал маршрутів. В 2016 році начальником обласного бюро був видано наказ про заборону виїжджати на трупи на цивільному транспорті, який почали виконувати через декілька днів. ОСОБА_22 направляв родичів померлих в ритуальний зал для здачі одягу. Підготовкою до видачі трупів займаються санітари, трупи видавалися тільки через ритуальний зал. Коли переїхали в нову будівлю, на вході до СМЕ висіла табличка, на якій зазначалося, що вдягання, бальзамування платне, про що знав ОСОБА_22, але в кінці 2016 після численних скарг табличку поміняли, вдягання стало безкоштовним.

24. ОСОБА_26, який працює на посаді молодшої медичної сестри, пояснив, що з 2010 року ОСОБА_22 заборонив санітарам моргу приймати одяг для одягнення трупів, це повинні були робити працівники «Скорботи». Родичам померлих, які замовляли ритуальні послуги не в «Скорботі», видача трупів затримувалась, тіла померлих видавались після 16 години. Підготовка трупа до поховання проходить в кімнаті, яка належить «Скорботі». Автомобілі, які не відносяться до «Скорботи», не можуть заїжджати на територію моргу. Водій автомобіля «Скорботи», який возив експертів на трупи, роздавав родичам листівки-реклами «Скорботи». Стверджує, що відсотків 75-80 трупів проходило через «Скорботу».

25. Медична сестра ОСОБА_27 характеризує ОСОБА_22 як поганого керівника, який звільняв санітарів та набирав санітарів зі «Скорботи», вони посеред експертизи могли залишити труп та їхати виконувати послуги для «Скорботи». Пояснила про затримку видачі трупів родичам померлих, які замовляли ритуальні послуги не в «Скорботі», про перешкоди в'їзду на територію СМЕ автомобілів, що не належать «Скорботі», про виїзди експертів на трупи автомобілем «Скорботи». Після експертизи санітар безкоштовно миє труп, після чого тіло везуть до кімнати, яка відноситься до приміщення «Скорботи» для одягання.

26. Свідок ОСОБА_28, який працює на посаді молодшої медичної сестри, пояснив, що за розпорядженням ОСОБА_22, одяг від родичів померлих приймала співробітниця «Скорботи». Трупи миють санітари після проведення експертизи. Деякі санітари працюють на двох роботах, з 8 до 14 години в СМЕ, а з 14 до 18 години в «Скорботі». При цьому в робочий час в СМЕ виконуються послуги замовлені «Скорботі». Транспорту інших ритуальних фірм заборонялося заїжджати на територію СМЕ, деяким ритуальним фірмам не видавались трупи. «Скорбота» впровадила відеоспостереження. Експерти виїжджали на трупи на автомобілі, який надала «Скорбота». Сам він працював у «Скорботі» в 2003-2005 рр. офіційно не працевлаштованим, але не примушував родичів померлих звертатися за ритуальними послугами до «Скорботи». ОСОБА_22 знав, що санітари використовують робочий час в СМЕ для виконання додаткових послуг для «Скорботи» за винагороду. Стверджує, що родичам померлих не надавався вибір, яку ритуальну фірму обрати для поховання.

27. Судово-медичний експерт ОСОБА_29 пояснив, що наприкінці 2013 року в кабінеті ОСОБА_22 у нього відбулася розмова з братами ОСОБА_20, які звинуватили його у співпраці з іншими ритуальними фірмами. ОСОБА_22 у розмові участі не брав. На думку свідка, ОСОБА_22 став заручником ситуації, яку створили ОСОБА_5, оскільки СМЕ знаходиться в будівлі приватної організації «Скорбота». Експерти СМЕ їздили на трупи на автомобілі, який надала «Скорбота», але після листа начальника обласного бюро було заборонено користуватися даним автомобілем. Водій автомобіля заходив до житла померлого та роздавав листівки з рекламою «Скорботи». Родичі померлих здавали одяг для одягнення трупів до «Скорботи». В приміщенні «Скорботи» велось відеоспостереження, деякі санітари СМЕ працювали за сумісництвом у «Скорботі».

28. Судово-медичний експерт ОСОБА_30 пояснив, що в 2013 року «Скорбота» виділила автомобіль з водіями для виїзду на трупи. Після проведення експертизи тіло вивозили в хол, а далі труп безкоштовно помитим, але неодягненим перевозили до приміщення, яке належало «Скорботі», для проведення процедур, замовлених родичами для підготовки до поховання. Деякі санітари СМЕ за сумісництвом працювали в «Скорботі» і під час роботи в СМЕ виконували послуги, які замовлялись у «Скорботі». Причиною затримки видачі трупів було те, що ритуальні послуги замовлялись не в «Скорботі», а в інших ритуальних фірмах.

29. Медична сестра ОСОБА_31 відзивається про ОСОБА_23 як про дуже грамотного експерта, нормальну людину. Суду пояснила, що працівники «Скорботи» та інших ритуальних компаній не мають доступу до приміщень, де проводяться розтини. Лише санітари, які за сумісництвом працювали в «Скорботі» іноді могли заходити. На стендах висіла інформація про те, що послуги з омивання й одягання померлих надаються безкоштовно. «Скоробота» інформувала про свої послуги. Випадки видачі трупів відділом СМЕ лише після оплати послуг приватним похоронним фірмам та факти відмови видавати речі померлих їх родичам через несплату послуг цим фірмам їй не відомі. Про стосунки ОСОБА_22 із ОСОБА_5 не знає.

30. Судово-медичний експерт ОСОБА_32 пояснив, що після проведення експертного дослідження санітари зашивають тіло померлого, одягають і видають родичам. Йому не відомі випадки, коли б санітари не видавали труп за наявності всіх дозвільних документів. Випадки відмов у прийнятті речей від родичів померлого за відсутності домовленості з ритуальними службами йому також не відомі. Видача трупів родичам з моргу проводиться цілий день. Рішення про направлення трупу до моргу для проведення експертизи приймає слідчий, який є керівником слідчо-оперативної групи. Випадків безпідставного направлення трупів для дослідження не було.

31. Судово-медичний експерт ОСОБА_33 характеризує ОСОБА_22, як кваліфікованого керівника. Стверджує, що вказівок від ОСОБА_22 про збільшення кількості трупів не було, трупи без підозри на насильницьку смерть на експертизу не направлялись. Після проведення експертизи родичам померлих видається лікарське свідоцтво про смерть з підписом експерта, яке потім надається до прокуратури для одержання дозволу на поховання, за наявності якого морг видає труп, котрий до цього миють та одягають санітари безкоштовно, про що міститься інформація на стенді при вході до відділення. На території СМЕ ніякі оплачувані процедури не здійснюється. Свідку не відомі факти не видачі трупів родичам за вказівкою ОСОБА_22. Третину будівлі в якій знаходиться СМЕ займає фірма ритуальних послуг, яка має окремий вхід, деякі санітари працюють у ній за сумісництвом.

32. Судово-медичний експерт ОСОБА_34 підтвердив, що протягом 2016-2017 рр. виїзди на місце пригоди здійснювалися на автомобілі «Ланос», наданому «Скорботою», що знаходиться в одній будівлі з відділом СМЕ. Родичі померлих передають одяг санітарам, підготовка тіл до видачі проходить в холі та у кімнаті для одягання. Йому не відомі випадки, коли б санітари не видавали трупи родичам.

33. Судово-медичний експерт ОСОБА_35 дав аналогічні показання й додатково пояснив, що йому не відомо, що б ОСОБА_22 наказував своїм підлеглим не приймати одяг у родичів померлих і направляти їх до «Скорботи». У нього не було із ОСОБА_22 конфліктів з приводу малої кількості направлених на розтин трупів. Журнал реєстрації трупів, що надходили до моргу знаходиться у санітарів, вони його заповнюють, родичі там розписується, коли забирають померлого. Журнал знаходиться на столі, він не бачив, щоб його гортали працівники «Скорботи». Деякі санітари моргу працювали і в «Скорботі», але протягом робочого часу знаходилися в приміщенні СМЕ, коли працювали в приватному підприємстві перебували в їхніх приміщеннях.

34. Старша медична сестра ОСОБА_36 пояснила, що не стикалася з тим, щоб безкоштовні послуги надавалися за плату. За її словами, видача трупів родичам в СМЕ здійснюється після проведення експертизи, померлих одягають санітари моргу безкоштовно. Випадки передачі ОСОБА_5 грошових коштів ОСОБА_22 їй не відомі. Факти свідомого затягування видачі тіл покійних родичам з тим, щоб ті зверталися за послугою з одягання до «Сорботи», також не відомі.

35. Медична сестра ОСОБА_37 пояснила, що в морзі приймають речі для померлих, санітарами надаються безкоштовні послуги миття та одягання трупів. Не знає випадків направлення медичним реєстратором людей в приватні організації, що належать «Скарботі». Конфлікти з приводу пізньої видачі трупів через те, що родичі померлих не звернулися до «Скорботи», їй також не відомі.

36. Молодша медична сестра ОСОБА_38 пояснила, що приймає та реєструє трупи у вечірній і нічний час, в день цим займаються санітари моргу, деякі з них офіційно влаштовані в похоронних службах.

37. Молодша медична сестра ОСОБА_39 пояснила, що одяганням і підготовкою видачі тіла родичам займаються санітари. Не бачила, що б хтось інший цим займався.

38. Свідок ОСОБА_40 пояснив, що працює з середини 2016 року на посаді молодшої медсестри, займається підготовкою тіл до поховання та одягає трупи. За сумісництвом працює в «Скорботі». Стверджує, що косметологічні процедури здійснюються на території «Скорботи», а не в морзі. Йому не відомі випадки затягування видачі трупів.

39. Приватний підприємець ОСОБА_10 пояснив, що земельна ділянка разом з будівлею по АДРЕСА_3 належить братам ОСОБА_10, частину будівлі вони здають в оренду СМЕ. Родичам, які приїхали з інших населених пунктів, трупи видаються позачергово, а всім місцевим в порядку черги. Заїзд на територію СМЕ автомобілям був заборонений, оскільки неодноразово траплялися випадки, коли проїзд загороджувався автотранспортом.

40. ОСОБА_5 суду пояснив, що з 15.03.2011 р. по 19.04.2018 р. був директором ПП «Скорбота», яке є власником будівлі по АДРЕСА_3, частину приміщень якої орендує «ДОБСМЕ». Крім того в цій же будівлі здійснюють діяльність ПП «Скорбь», а також приватні підприємці ОСОБА_4, ОСОБА_47, ОСОБА_11. В штаті «Скорботи» було дві людини, які надавали похоронні послуги у своїх приміщеннях після видачі трупа моргом, в приміщенні СМЕ ними послуги не надавались. Відділом СМЕ надавалися безоплатні послуги, якщо людину не влаштовує якість цих послуг, вона має право замовити такі послуги у приватного підприємця. За час його роботи на адресу «Скорботи» скарги від громадян щодо якості отриманих послуг не надходили. На початку 2017 року, ПП «Скорбота» на прохання керівництва обласної поліції безоплатно надавало автомобіль для виїзду на місце події.

41. ОСОБА_41 працює на підприємця ОСОБА_42, котрий здійснює діяльність у приміщенні, яке належить ПП «Скорбота». Пояснила суду, що надавала весь спектр ритуальних послуг (підготовка тіла, бальзамування, стрижка нігтів, миття волосся). Які послуги надає СМЕ їй не відомо. Ніяких стосунків із ОСОБА_22 не має. Жодних спонукальних дій щодо нав'язування клієнтам додаткових послуг не здійснювалось. Ніколи СМЕ не направляла до неї клієнтів для одягання трупів.

42. Аналогічні за змістом показання надала ФОП ОСОБА_43, додавши, що родичі померлих самі обирали пакет послуг. Скарг громадян щодо нав'язування послуг ніколи не чула.

43. Підприємець ОСОБА_11 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3, консультує клієнтів, надає послуги з підготовки тіл померлих на замовлення громадян. ОСОБА_44 щодо своєї діяльності не спілкується. Про направлення співробітниками СМЕ громадян до ритуальних служб не знає, сама людей до замовлення послуг не примушує, лише перелічує рекомендовані послуги, з числа яких клієнти обирають необхідні. Гроші за миття та одягнення померлих ніколи не брала. В «Скорботі» є працівниця, яка телефонує клієнтам після похорон та з'ясовує чи все їх влаштувало. Скарг не пам'ятає. Людей до «Скорботи» не заганяють, кожна людина має право вибору до кого звертатись. ОСОБА_44 жодного відношення до поховання не має.

44. ОСОБА_45 продає товари для поховання у приміщенні по вул. Миколаївський, 9, власником якого є ПП «Скорбота». ОСОБА_44 особисто не знайома, послуг відділенню СМЕ не надає.

ІV. Право.

45. Статтею 364 КК встановлена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, яке згідно з диспозицією частини першої цієї статті визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння службовою особою з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; 3) заподіяння внаслідок цього діяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК.

Частиною другою ст. 364 КК передбачено відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до п. п. 3, 4 примітки до ст. 364 КК істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками є такі, що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби потрібно розуміти як учинення службовою особою таких порушень своїх службових обов'язків, які заподіюють істотну шкоду (тяжкі наслідки) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. За змістом наведених норм істотною шкодою й тяжкими наслідками є матеріальна шкода, яка досягла визначеного законом кримінально караного розміру, та будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці й відповідно до такої оцінки досягла відповідного розміру.

Суб'єктивна сторона складу цього злочину характеризується наявністю прямого умислу і спеціальної мети - одержання особою будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, а щодо наслідків, передбачених ч. 1 або 2 ст. 364 КК, - умисел або необережність.

46. За офіційним визначенням (ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», примітки до ст. ст. 354, 364-1 КК) неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

47. Статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За приписами частини третьої статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. ст. 85, 86 КПК).

За змістом ст. ст. 91, 92 КПК на сторону обвинувачення покладено обов'язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру завданої ним шкоди.

V. Оцінка суду.

48. Щодо доведеності об'єктивної сторони складу інкримінованого обвинуваченому злочину суд зазначає, що факт одержання внаслідок службового зловживання неправомірної вигоди, якщо такий факт констатується стороною обвинувачення, має бути доведено належними та допустимими доказами, так само як і обсяг, характер та неправомірність самої вигоди.

При цьому суд виходить з усвідомлення того, що стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення неправомірність вигоди можна довести за умови, що одержання вигоди перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з використанням службовою особою влади чи службового становища. Проте, стосовно третіх осіб факт неправомірності має бути встановлено відносно саме цих осіб, адже для бенефіціара будь-яка вигода, незалежно від законності чи незаконності процедури її передачі може бути визнана правомірною, якщо він не був співучасником злочину, або якщо одержана ним вигода не була вочевидь протизаконною, не викликала розумних сумнівів щодо її правомірності. Тобто для притягнення до кримінальної відповідальності службової особи за зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи необхідно встановити, що вигода була отримана останньою неправомірно.

У справі, що розглядається, відсутні відомості про те, хто є набувачем вигоди, яка начебто стала наслідком зловживання обвинуваченим своїм службовим становищем, що позбавляє суд можливості визначитися з наявністю чи відсутністю законних підстав її одержання і означає недоведеність однієї з обов'язковим ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК.

У цьому зв'язку суд зважає не тільки на відсутність зазначених відомостей в обвинувальному акті, але й на висновки досудового розслідування, пов'язаного з цією справою, кримінального провадження щодо заволодіння ОСОБА_5 та невстановленими особами грошовими коштами громадян під час надання послуг з підготовки тіл покійних до погребіння, за результатами якого встановлено, що ритуальні послуги надавалися підприємцями згідно прийнятих від громадян замовлень. ОСОБА_5 та інші невстановлені особи не мали ніякого відношення до діяльності Маріупольського відділення СМЕ, а здійснювали діяльність з надання громадянам ритуальних послуг, пов'язаних із готування тіл до погребіння та похованням померлих (т. 7 а. с. 127-129).

Водночас слідчий, який розслідував справу за обвинуваченням ОСОБА_23, повідомив, що в ході досудового розслідуванням не встановлені особи, в інтересах яких він зловживав службовим становищем (т. 7 а. с. 130).

49. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_44 у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди приватними підприємцями, надав усні розпорядження підлеглим йому працівникам КЗОЗ «ДОБСМЕ» не здійснювати самостійно прийом одягу для трупів від родичів померлих, а направляти їх з цими речами відразу до приватних підприємців для оплати косметологічних та інших послуг.

З наведеного випливає, що стороною обвинувачення не встановлені ані особи, яким обвинувачений нібито надавав протиправні накази, ані час вчинення дій, що утворюють об'єктивну сторону службового зловживання.

50. Суд також зауважує, що вигода і шкода - дві діаметрально протилежні юридичні категорії, які навіть в межах одного правовідношення не завжди кореспондуються за змістом та формою. Відтак наведення в обвинувальному акті лише обсягу заподіяної шкоди не може вважатися достатнім для висновку про характер і розмір неправомірної вигоди.

51. Суд звертає увагу на матеріальний характер складу інкримінованого обвинуваченому злочину. Це означає, що кримінальна відповідальність за зловживання службовим становищем настає за умови, що внаслідок винного діяння службової особи охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб завдано істотної шкоди. При цьому словосполучення «окремих громадян», «юридичних осіб» вказують на те, що шкода може бути завдана одній або декільком фізичним чи/та юридичним особам, але за будь-яких обставин оцінка істотності шкоди (тяжкості наслідків) не може бути сумарною і визначається окремо стосовно кожної конкретної особи .

Логіко-граматичний аналіз показує, що якісний прикметник «істотний» у синтаксичній конструкції диспозиції ч. 1 ст. 364 КК стосується суті шкоди і не є ознакою неправомірної вигоди. На відміну від розміру неправомірної вигоди або вартості викраденого майна, які в теорії кримінального права та правозастосовній практиці за певних обставин визначаються відповідно до загальної суми неправомірно одержаного (викраденого) і утворюють кваліфіковані склади деяких злочинів, істотність шкоди, як злочинного результату вчинення злочинів у сфері службової діяльності, оцінюється окремо щодо кожної конкретної особи (фізичної, юридичної), постраждалої внаслідок службового зловживання. Це означає, що в разі заподіяння шкоди декільком окремим особам кримінальна відповідальність за ст. 364 КК настає за умови, що хоча б одній із них завдано істотної шкоди, яка при досягненні розміру, встановленого пунктом четвертим примітки до цієї статті, кваліфікується як тяжкі наслідки .

Згідно з обвинувальним актом у цьому провадженні жодному громадянину не завдано шкоди, яка за законом може вважатися істотною. Натомість стороною обвинувачення використано хибний підхід до кваліфікації дій обвинуваченого, за яким розмір заподіяної шкоди встановлено за підсумком збитків начебто завданих 398 окремим громадянам.

52. Суд ще раз наголошує, що настання суспільно небезпечних наслідків є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 364 КК. Злочинні результати службового зловживання, які позначаються термінами «істотна шкода» і «тяжкі наслідки», передусім можуть полягати в конкретних матеріальних (майнових) збитках, зокрема у втраті власності на грошові кошти, яких особа позбавляється поза її волею. Відповідність волі та волевиявлення власника майна, спрямованих на його відчуження свідчить про правомірність переходу права власності до іншої особи та виключає наявність шкоди для його відчужувача. Це означає, що стороною обвинувачення має бути чітко встановлено і в судовому засіданні беззаперечно доведено, що саме вчинення злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належно підтверджено (зокрема обґрунтованим цивільним позовом, як свідченням факту та обсягу реальних збитків) та не викликати сумніву.

У даному кримінальному провадження жодна особа, якій, за версією органів досудового розслідування, злочинними діями обвинуваченого завдана шкода, не визнана потерпілою, жоден цивільний позов не заявлено. Навіть у якості свідків зазначені особи (за виключенням єдиного заявника) до участі в судовому провадженні стороною обвинувачення не залучені. За таких обставин відсутні достатні підстави для висновку про те, що кожному з них завдана майнова шкода, як наслідок нав'язаних службовою особою платних послуг, що надаються суб'єктами підприємницької діяльності, за наявності права на їх безкоштовне отримання.

В контексті висунутого обвинувачення сторона обвинувачення повинна була довести, що укладаючи з набувачами неправомірної вигоди угоди щодо надання ритуальних послу, замовники змушені були діяти всупереч власним інтересам, поза своєю волею, внаслідок штучно створених обвинуваченим умов, що позбавляли їх права вибору, але цього не сталося. За відсутності про це свідчень осіб, які, на думку прокурора, постраждали від зловживання обвинуваченим службовим становищем, ця теза обвинувачення залишається припущенням, що не може бути покладено в основу обвинувального вироку.

53. Суб'єктивна сторона злочину розкривається через такі юридичні категорій як вина, мотив і мета кримінального правопорушення. Мотив злочину - це внутрішні спонукання до досягнення конкретного суспільно небезпечного результату, які викликають у особи рішучість вчинити злочин. Мотив відповідає на питання, чому особа вчиняє ту чи іншу дію; мета визначає, до чого вона прагне при скоєнні злочину.

У кримінально-правовому аспекті мотив злочину має значення для: а) визначення характеру суспільної небезпечності вчине¬ного діяння і ступеня суспільної небезпечності особи; б) вирішення питання про звіль¬нення особи від кримінальної відповідальності та покарання; в) кваліфікації злочинів; г) призначення особі виду та розміру покарання; ґ) врахування в якості обставини, що пом'якшує або обтяжує покарання тощо.

Не менш важливе є доказове значення мотиву, оскільки саме він є тим вагомим аргументом, на підставі якого робиться висновок про наявність у особи певного злочинного умислу. Неможливо встановити вину особи без аналізу того, чого бажав злочинець, які цілі перед собою ставив, якими мотивами керувався.

Мотив безпосередньо пов'язаний з метою злочину. Мета не виникає без мотиву; мотив, формує мету. Без відповіді на питання про наявність мотиву не можна говорити про доведеність мети, якої обвинувачений прагнув досягти в результаті суспільно небезпечного діяння.

Мотив є елементом суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину. Кримінальне правопорушення - це форма вираження і об'єктивізація мотивів злочину. З'ясування мотиву дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок дій особи в окремо взятому злочині, дізнатись про зміст і сенс кримінального правопорушення.

Як зазначалося, відповідно до кримінального процесуального законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК) мотив і мета злочину входять до предмету доказування і повинні бути встановлені у кожному кримінальному провадженні, оскільки згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку має бути викладено, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Водночас доведення мотиву не може ґрунтуватися на припущеннях. Процесуальний закон вимагає в якості доказів не умовиводів (логічних міркувань на тему можливого мотиву злочину, що виводяться з інших доведених обставин), а, отриманих з передбачених законом процесуальних джерел, фактичних даних про обставини, що передували події кримінального правопорушення, призвели до формування мотиву і, як наслідок, до вчинення злочину. При цьому в обвинувальному акті необхідно не тільки назвати мотив, але й зазначити механізми, що породили злочинну поведінку обвинуваченого з наведенням конкретних обставин.

Повертаючись до справи, яка розглядається, суд нагадує, що згідно з обвинувальною тезою метою обвинувачуваного було одержання невизначеної автором обвинувального акту вигоди особами, які стороною обвинувачення не персоніфіковані. При цьому суд виходить із усвідомлення того, що прагнення службової особи одержати в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння майнову вигоду для самої себе в принципі може свідчити про прагнення особистого збагачення, тобто про наявність корисливого мотиву. Однак, коли така особа обвинувачується у зловживанні службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди іншими особами, питання встановлення й доведення мотиву таких дій набуває надзвичайної важливості з точки зору пояснення поза розумним сумнівом спонукальних причин та сенсу злочинної поведінки, оцінки її відповідності здоровому глузду.

У підсумку суд констатує, що за обставин, коли стороною обвинувачення не встановлено хто і яку вигоду одержав внаслідок інкримінованого обвинуваченому діяння та не доведено наявність між ним і набувачами неправомірної вигоди зв'язків, які могли б пояснити мотивацію відповідних вчинків, слід визнати, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо доказування мотиву злочину та зазначення його у обвинувальному акті, що в свою чергу ставить під неспростовний сумнів висновки обвинувачення стосовно мети, як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу даного злочину.

54. Отже для кваліфікації діяння за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК необхідно повно та всебічно дослідити всі обставини справи, з'ясувавши службове становище особи, місце її роботи, коло повноважень, поведінку до вчинення злочину, мотиви, мету, характер учинених дій, наявність причинного зв'язку між службовим становищем особи, протиправним використанням службових повноважень та наслідками, що настали в результаті використання цих повноважень чи можливостей службового становища.

В цьому зв'язку суд нагадує, що суб'єктом цього злочину можуть бути службові особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом (п. 1 примітки до ст. 364 КК).

Таким чином, законодавець розрізняє декілька категорій службових осіб залежно від змісту виконуваних функцій, характеру наданих прав та покладених обов'язків. У зв'язку з цим суд вважає, що посилання в обвинувальному акті лише на те, що обвинувачений за посадою наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями є недостатнім для з'ясування його службового становища, змісту та обсягу повноважень, характеру відношень між ним та іншими співробітниками установи. При цьому суд наголошує, що вимога щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження органами досудового розслідування всіх обставини кримінального провадження покладає саме на сторону обвинувачення обов'язок зі встановлення та доказування у справах даної категорії кола й характеру повноважень службової особи, нормативних актів, що їх регламентують і наведення відповідних відомостей в обвинувальному акті, чого у цьому провадженні не сталося.

Водночас суд зауважує, що його процесуальна функція, розглядувана у взаємозв'язку з принципами змагальності та диспозитивності кримінального процесу, виключає право самостійно встановлювати фактичні обставин справи й обмежується дослідженням, перевіркою та оцінкою наданих сторонами на підтвердження (спростування) наведених у висунутому обвинуваченні обставин, а також створенням необхідних умов для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. З цього випливає, що відсутності в обвинувальному акті відомостей про той чи інший елемент предмета доказування має розцінюватися як недоведеність певної обставини.

55. Ці та інші прогалини досудового розслідування у доказовій базі призвели до неконкретності висунутого обвинувачення. У цьому зв'язку суд зазначає, що до завдань кримінального провадження закон відносить, зокрема, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб до кожного з них була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Першочерговою гарантією права на захист є закріплення законодавцем права обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують (п. 1 ч. 2 ст. 42 КПК).

Згідно із законодавчим визначенням обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ст. 3 КПК).

Процесуальною формою пред'явлення обвинувачення є обвинувальний акт, який серед іншого має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК).

При цьому формулювання обвинувачення має бути конкретним, в ньому повинно бути детально описано місце, час, спосіб вчинення злочину, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, та які відповідно до положень ст. 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ці положення випливають з підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

За визначенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обвинуваченням є офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення ЄСПЛ у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. У цьому рішенні Суд зокрема зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

В рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі "Абрамян проти Росії" ЄСПЛ зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Доктриною та практикою кримінального процесу неконкретність обвинувачення визнається таким істотним порушенням вимог кримінального процесу, яке перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Це положення знайшло своє закріплення у частині 1 статті 412 КПК, згідно з якою істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Водночас нормами ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. При цьому законом передбачено право прокурора під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи, яким у цьому кримінальному провадженні він не скористався. Суд же має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Повернення судом обвинувального акту прокурору з підстав неконкретності викладених у ньому фактичних обставин кримінального правопорушення не передбачено законом і як таке поставило би під сумнів неупередженість суду та суперечило б загальним засадам кримінального провадження, серед яких право на справедливий суд, законність, презумпція невинуватості, змагальність сторін, диспозитивність.

Таким чином, пред'явлення неконкретного обвинувачення є істотним порушенням наведених норм кримінального процесуального права та вимог міжнародно-правових актів, що унеможливлює здійснення обвинуваченим ефективного захисту і позбавляє його права на справедливий суд. Не менш важливим наслідком неконкретності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення є породження сумнівів щодо спроможність висунутого обвинувачення з точки зору встановлення обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а ці сумніви, як зазначалось, завжди тлумачаться на користь обвинуваченого.

56. Щодо оцінки конкретних доказів суд насамперед зауважує, що відомості, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), на які посилається прокурор, не можуть вважатися належними доказами, як такі, що одержані до настання інкримінованих обвинуваченому подій.

Окрім цього й за змістом зафіксовані телефонні перемовини між ОСОБА_44 і ОСОБА_11, які продемонстрував прокурор в судовому засіданні, не підтверджують висунутого обвинувачення. Прохання завідуючого відділом експертизи трупів прискорити підготовку до поховання родича знайомого судді або вимога щодо першочерговості обслуговування громадян, які мешкають в інших населених пунктах, жодним чином не підтверджує сформульованого органами досудового слідства обвинувачення.

57. Таким же є доказове значення показань судово-медичного експерта ОСОБА_29 про його розмову з ОСОБА_20, яка, за словами свідка, відбулася в кабінеті ОСОБА_23 в 2013 році і в якій останній, як відзначив ОСОБА_29, участі не брав.

58. Оцінюючи достовірність показань заступника начальника ДОБСМЕ ОСОБА_21, експертів ОСОБА_41, ОСОБА_29, санітарів ОСОБА_26, ОСОБА_48, медсестри ОСОБА_49, суд звертає увагу на їх відверто неприязне ставлення до обвинуваченого, яке не приховувалося ними в судовому засіданні.

Як пояснив судово-медичний експерт ОСОБА_29, обвинувачений конфліктував з ОСОБА_28 і ОСОБА_26, оскільки вони не виконували свої професійні обов'язки, а за словами ОСОБА_12, мав місце інцидент, коли ОСОБА_28 і ОСОБА_26 продали труни російських військовослужбовців іншим особам.

Дорікаючи обвинуваченому за позбавлення від неугодних санітарів шляхом оголошення їм необґрунтованих доган, свідок ОСОБА_21 не взяв до уваги, що притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників ДОБСМЕ не відноситься до компетенції завідуючого відділом судово-медичної експертизи трупів, а його відгук про ОСОБА_23 як недолугого керівника, суперечить наданій керівництвом закладу характеристиці, за якою обвинувачений проявив себе як кваліфікований фахівець, що сумлінно виконує свої обов'язки, користується авторитетом серед співробітників.

Як з'ясувалося, свідок ОСОБА_24 обвинувачується у вчиненні службового злочину, який, на її думку був спровокований ОСОБА_44. ОСОБА_27 також стверджувала, що звинувачена в корупційному правопорушенні, оскільки порекомендувала знайомим для здійснення ритуальних послуг не «Скорботу», а іншу службу. Повідомлення сторони захисту про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в сфері службової діяльності ОСОБА_29 прокурором також не заперечувалося.

В свою чергу судово-медичний експерт ОСОБА_33 повідомив суду про тиск, здійснюваний на нього представниками слідчих органів та експертом ОСОБА_29, який, зокрема, й перед початком судового засідання погрожував йому переслідуванням СБУ в разі надання свідчень, що не узгоджуються з позицією обвинувачення.

Свідок ОСОБА_35 також зазначив, що ОСОБА_29 постійно був чимось незадоволений, на нарадах увесь час скаржився, що йому розподіляється занадто багато трупів, до того ж з незаможними родичами, що було для нього важливо, оскільки він направляв людей до свого колишнього колеги ОСОБА_50, який очолює «Ритуальний дім», на цьому заробляв, чим більше у людей грошей тим більше він заробляв.

Примітним є той факт, що єдина особа, яка звернулась до правоохоронних органів із заявою про службові зловживання ОСОБА_23, а саме ОСОБА_8 також є одним із засновників та менеджерів ритуальної служби поховань і, за його словами, підтримує дружні стосунки з експертами ОСОБА_29, ОСОБА_41, ОСОБА_30 та санітарами моргу. Стосовно його показань суд звертає увагу на те, що через два дні після смерті матері ОСОБА_8 не звернувся до моргу за тілом померлої, а відразу попрямував до прокуратури, де одержав відеоапаратуру для фіксації подій, що будуть з ним відбуватись у відділі судово-медичної експертизи трупів. При цьому, не відвідавши морг, в заяві вказав, що з нього вимагають гроші. Але головним в оцінці показань цього свідка є те, що вони не підтверджуються жодними об'єктивними даними, оскільки будь-які відомості про негласні (розшукові) слідчі дії з його участю в справі відсутні.

Судово-медичний експерт ОСОБА_41 свідчила про розпорядження ОСОБА_44 не приймати одяг померлих зі слів ОСОБА_12, а про корупційний зв'язок обвинуваченого зі «Скорботою» зі слів санітара ОСОБА_13. Повідомила про родича, якому нібито чинили перешкоди у видачі трупа з моргу. Заступник начальника ДОБСМЕ ОСОБА_21 особисто не бачив як видаються тіла з відділення, однак чув від сусіда про механізм видачі трупів. В ході розмови із головним лікарем однієї з медичних установ міста той повідомив, що ОСОБА_44 начебто відмовив йому в безкоштовній видачі трупа родича. При цьому показання першоджерел наведених Седюком та ОСОБА_24 обставин сторону обвинувачення не зацікавили, названі особи не встановлені, їх явка до суду не забезпечена. За таких обставин суд з огляду на приписи ст. 97 КПК не може прийняти показання з чужих слів допустимими доказами.

Наведе дає підстави для розумних сумнівів у неупередженості зазначених свідків і, як наслідок, у правдивості наданих ними показань. Водночас стороною обвинувачення не беруться до уваги свідчення експертів ОСОБА_35, ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_34, медичних сестер ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_38, санітара ОСОБА_40, суб'єктів підприємницької діяльності в сфері ритуальних послуг ОСОБА_5, ОСОБА_45, ОСОБА_41, ОСОБА_11, що спростовують як показання ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_12 так і тези висунутого в цьому провадженні обвинувачення. При цьому будь-які компрометуючі з точки зору упередженості, необ'єктивності, зацікавленості у вирішенні цієї справи дані щодо названих свідків в кримінальному провадження відсутні. Посилання прокурора на те, що ОСОБА_33 знаходиться в службовій залежності від обвинуваченого є неспроможним. Таке ставлення до його свідчень є, щонайменше, непослідовним з огляду на те, що службова залежність від ОСОБА_44 свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25 та інших на оцінку стороною обвинувачення їх показань не впливає.

59. Покладаючись на показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_25, прокурор стверджує, що експерти за наказом ОСОБА_44 направляли якомога більше трупів до моргу, але залишає поза увагою, що рішення про направлення тіла померлого для судово-медичного дослідження приймає слідчий, який є керівником слідчо-оперативної групи.

60. Крім того, стороною обвинувачення загострюється увага на тому, що експерти виїздили на місце події на автомобілі, наданому ПП «Скорбота». Водночас твердження обвинуваченого, свідка ОСОБА_5 про те, що такою була спільна домовленість керівництва ДОБСМЕ, органів прокуратурі й поліції, прокурором не спростовано. До того ж користування експертами очолюваного ОСОБА_44 відділу автомобілем ПП «Скорбота», як і наявність в будівлі камер відеоспостереження, яким стороною обвинувачення надається особливого значення, знаходиться поза межами сформульованого слідчим обвинувачення і жодним чином його не доводить.

61. Показання судово-медичного експерта ОСОБА_30 про те, що після проведення експертизи тіло померлого неодягненим перевозили до приміщення, яке належить «Скорботі», для проведення процедур замовлених родичами для підготовки до поховання, самі по собі, за відсутності нарікань з боку осіб, які одержували трупи і свідчень того, що це не відповідало їх бажанням, не доводять висунутого обвинувачення.

62. Стосовно оцінки долучених до кримінального провадження документів суд зазначає, що вилучена у суб'єктів підприємницької діяльності фінансово-господарська документація підтверджує лише характер, обсяг і вартість наданих ними за певний період часу послуг. При цьому незрозумілим залишається зв'язок відповідних документів з обставинами інкримінованого обвинуваченому злочину, яким чином вони підтверджують незаконні розпорядження ОСОБА_44 та їх мотиви, характер і розмір одержаної від цього кимось вигоди, факт заподіяння шкоди окремим громадянам тощо.

Співставлення судом протоколів обшуку і огляду слідчим вилучених документів не дозволяє з'ясувати питання щодо походження зазначених у протоколах огляду документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг та відповідних таблиць. Водночас не відомо куди поділися 10 посадових інструкцій, вилучених під час обшуку в пакет № 12, який двічі оглянутий слідчим.

Крім того суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді (т. 2 а. с. 154-157) надано дозвіл на обшук у відділенні експертизи трупів КЗОЗ «ДОБСМЕ» за адресою: АДРЕСА_3, тоді як фактично обшук проводився і документи вилучалися у відокремлених приміщеннях, де здійснює господарську діяльність ПП «Скорбота», про що прямо зазначено в протоколі обшуку. Іншою ухвалою слідчого судді (т. 2 а. с. 170-173) надано дозвіл на обшук у приватному підприємстві «Соціальна похоронна служба» (колишня назва - ПП «Скорбота»), під час якого вилучаються документи ФОП ОСОБА_11, що в контексті ч. 7 ст. 234 КПК вважаються тимчасово вилученими речами як такі, що не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку. Питання щодо їх залучення до кримінального провадження у встановленому законом порядку слідчим не вирішено.

За таких обставин докази, одержані в результаті проведення даних слідчих дій не можуть вважатися допустимим з огляду на вимоги п. 1 ч. 2. ст. 87 КПК.

63. Суд не може обійти увагою й деякі інші недоліки досудового провадження, які в сукупності з вищенаведеними, підривають довіру до об'єктивності досудового розслідування загалом.

Передусім суд звертає увагу, що кримінальне провадження, яке почалося з досудового розслідування злочинної діяльності організованої групи співробітників правоохоронного органу, представників підприємницьких структур та державних органів з вимагання та систематичного одержання неправомірної вигоди за стійкою корупційною схемою, впровадженою завідуючим маріупольським відділенням КЗОЗ «ДОБСМЕ» ОСОБА_3 з метою власного збагачення, закінчилось його обвинуваченням у зловживанні службовим становищем з метою збагачення інших осіб.

Про поверховість слідства свідчить, зокрема, те, що згідно з обвинувальним актом колишньою назвою КЗОЗ «ДОБСМЕ» є Маріупольське відділення бюро судово-медичної експертизи. Насправді ж Маріупольське відділення було перетворено у відділ судово-медичної експертизи трупів і залишається структурним підрозділом Донецького обласного буро СМЕ і саме воно є орендатором приміщення, в якому розміщується, очолюваний ОСОБА_3 відділ. Тому намагання сторони обвинувачення створити враження корисної зацікавленості обвинуваченого в укладенні договору оренди, як одного з етапів злочинної діяльності, виявилося неспроможним, оскільки він не є службовою особою уповноваженою на вчинення цього правочину.

Положення обвинувачення про те, що громадяни вимушено звертались до приватних підприємств, розташованих на території орендованого КЗОЗ «ДОБСМЕ» приміщення, також є викривленим, оскільки насправді це відділ судово-медичної експертизи трупів розташований у приміщеннях, що належить приватному підприємству, яке здійснюють свою діяльність у власних відокремлених приміщеннях.

Прокурор відмовився від допиту санітарів моргу ОСОБА_13, ОСОБА_34, ОСОБА_41, на яких посилалися свідки обвинувачення, як на осіб, що виконували протиправні розпорядження обвинуваченого, уникнув допиту осіб, яким, за його твердженням, незаконними діями обвинуваченого завдані тяжкі наслідки, не долучив до справи матеріали негласної слідчої (розшукової) дії за участю свідка ОСОБА_8, що робить обґрунтованими сумніви сторони захисту стосовно підтвердження цими джерелами пред'явленого ОСОБА_23 обвинувачення.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження розпочато 01.03.2016 року за ч. 3 ст. 368 КК за фактом одержання співробітниками правоохоронних органів за попередньою змовою з представниками підприємницьких структур та державних установ неправомірної вигоди за надання послуг, передбачених законом як безкоштовних (т. 1 а. с. 123), про що до ЄРДР внесені відомості за № 42016050000000142. У цьому ж кримінальному провадженні 17.02.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, а 17.05.2017р. - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, про що внесені дані до ЄРДР лише 23.05.2017р. без реєстрації кримінального провадження за цим правопорушенням і присвоєння йому нового номера, що суперечить вимогам пункту 9 розділу 2 та пункту 1 розділу 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за № 680/28810.

При цьому прокурор 23.05.2017 року звертається до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на використання результатів негласних слідчих дій, проведених у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 368 КК, в іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України, дані про внесення відомостей до ЄРДР про яке в матеріалах справи відсутні. Тобто стороною обвинувачення розслідувано злочин у кримінальному провадженні, відкритому ще до його вчинення за фактом іншого правопорушення.

Доручення про проведення досудового розслідування датоване 01.03.2016 року має реєстраційний номер від 29.02.2016 року (т.1 а. с. 124).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у цій справі проводилося СУ ГУНП в Донецькій області (т. 1 а. с. 136), відомості про що в матеріалах кримінального провадження відсутні, тоді як відповідно до пункту 1 розділу 3 Положення про ведення ЄРДР ці відомості мали бути відображені в Реєстрі, а рух провадження повинен бути відкритим для сторін кримінального провадження і суду.

IV. Висновок суду.

64. Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує недоведеність правових та фактичних підстав висунутого проти ОСОБА_23 обвинувачення. Стороною обвинувачення не встановлено час вчиненні інкримінованого обвинуваченому діяння та його мотиви. Не з'ясовано його службове становище та коло конкретних повноважень. Не встановлені особи, які нібито виконували злочинні накази ОСОБА_3, а також набувачі вигоди, що начебто стала результатом службового зловживання, так само як і характер, розмір та неправомірність одержаної ними вигоди. Не підтверджено належними та допустимими доказами факт заподіяння тяжких наслідків або бодай істотної шкоди охоронюваним законом правам хоча б однієї особи. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність події злочину й на цій підставі ухвалює рішення про невинуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_46 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та виправдати його за відсутністю події злочину.

Журнал реєстрації насильних речей, речових доказів, коштовностей і документів в судово-медичному морзі № 4122 повернути до відділу судово-медичних експертизи трупів КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи»; 25 товарних чеків ПП «Скорбь» за січень 2017 року на 25 арк., 337 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг за січень 2017 року на 337 арк., 337 документів на видачу тіл покійних з переліком наданих послуг із сумами заказів за січень 2017 року на 337 арк. залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Мирошниченко Ю. М.