Постанова № 74512035, 06.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1925/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Бегунц А.О.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року про відкриття провадження по справі № 820/1925/18 (головуючий І інстанції: Зінченко А.В.,) за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія" про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія"в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області ОСОБА_3, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №38134334 від 15.11.2017 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код СДРПОУ 38750239).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №820/1925/18 та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія", не погодившись із ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про відкриття спрощеного провадження та закрити провадження у справі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на порушенні судом першої інстанції при відкритті провадження у справі правил юрисдикційної визначеності, що мало вплив на підсудність. Зазначений спір, з огляду на правові висновки Верховного Суду України від 14.06.2016 року не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, посилається на те, що позивач вже звертався із схожими вимогами, в той же час ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. по справі 820/2201/18 відмовлено було у відкритті провадження, з огляду на не підсудність розгляду справи в порядку адмінсудочинства.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Неявка в судове засідання сторін, явка яких обов’язковою не визнавалась, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у справі матеріалами та надання належної правової оцінки із спірного процесуального питання, що виникло та що є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкриваючи спрощене провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції висновувався на відповідності позову вимогам ст..ст.160, 161 КАС України та виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку спірному питанню, що полягає у правильності визначення судом першої інстанції при відкритті провадженні у справі, предметної підсудності, колегія вважає, що суд припустився помилки та безпідставно відкрив провадження у справі.

З огляду на те, спірним питанням відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги є порушення допущені судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, що є одним з різновидів підсудності, тому відповідно до п.5 ч.1 ст.294 КАС України, ухвала про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі є самостійним предметом оскарження в апеляційному порядку.

Основні критерії відповідності та приналежності позовних вимог до розгляду за правилами адміністративного судочинства, визначені положеннями ч.1 ст.2, п.2 ст.4, ч.1 ст..19 КАС України.

При чому відповідно до правого змісту ч.3 ст.19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які мають похідну складову вимог, що виникає з приватноправового спору, та може підлягати розгляду в порядку іншого судочинства.

Однією з вимог встановлених статтею 171 КАС України після одержання суддею позовної заяви, окрім інших, є з’ясування суддею щодо належності позовної заяви до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, такий суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Судовим розглядом встановлено, що предметом позовних вимог, є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області ОСОБА_3, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №38134334 від 15.11.2017 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код СДРПОУ 38750239).

При чому характер спірних правовідносин та підстави, що спонукали позивача звернутися з таким позовом до адміністративного суду, виникли з цивільно-правових відносин пов’язаних з укладанням у жовтні 2007 році між позивачем ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого був ПАТ «Правекс-Банк» Договору іпотеки, зареєстрований в реєстрі за ;4108 та посвідчений нотаріально. Договір іпотеки укладався для забезпечення виконання зобов’язання за Кредитним договором від 17.10.2007 р.

В подальшому ПАТ «Правекс-Банк» за Договором купівлі-продажу прав від 10.08.2017 року відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги за кревним договором від 2007 року з усіма додатковими договорами та угодами до нього.

Позивач в позовній заяві посилається на протиправні події щодо захоплення його житла за адресою: АДРЕСА_2, а також проведення, державним реєстратором за зверненням ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» державну реєстрацію прав та їх обтяжень власності на квартиру (з відкриттям розділу), індексний №38134334 від 15.11.2017 р..

Свою не згоду з прийнятим оскаржуваним позивачем рішення держреєстратора про реєстрацію права власності, обумовлює порушенням з боку відповідача вимог ОСОБА_4 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на не врахування вимог ОСОБА_4 України «Про іпотеку» та пунктів Договору іпотеки, щодо порушення з боку ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» порядку надіслання письмової вимоги про усунення порушень в межах виконання умов кредитного договору та попередження стягнення на предмет іпотеки за не виконання такої вимоги.

З огляду на характер спірних правовідносин, фактично має місце незгода позивача з діями та можливими допущеними порушеннями з боку ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо належного виконання та дотримання останнім певних правил та вимог повідомлення про вищенаведені обставини, що стосуються відносин, що витікають з цивільно-правових відносин. Такі спірні відносини є пріоритетними між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а вимоги сформовані до державного реєстратора Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_3 з приводу прийнятого ним рішення про державну реєстрацію, слід вважати похідними від спору між учасниками кредитних відносин. Відповідач перебуває за межами цих цивільно-правових відносин, не є їх учасником та не вчиняв владних управлінських функцій в межах цих відносин.

Тобто, в межах справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності за третьою особою на квартиру, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таку правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, від 26 січня 2016 року у справі № 2а-10699/11/2670 (21-3367а15).

При вирішенні спірного питання, колегія суддів також враховую правові висновки сформовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі №804/1001/16 (провадження № 11-289апп18).

Не обговорюючи питання правильності застосування відповідачем ОСОБА_4 України «Про іпотеку», колегія суддів зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?к;…&?»; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?ж;». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, під час відкриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції припустився порушень щодо правильності визначення приналежності до розгляду заявлених вимог в порядку та за правилами адміністративного судочинства. Зазначений спір не можна вважати публічно-правовим та він не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначений спір, з огляду на суб’єктний склад правовідносин, повинен розглядатися за правилами цивільно-процесуального судочинства.

Надання неналежної правової оцінки фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права призвело суд першої інстанції до неправильного вирішення питання, що стосується розповсюдження на заявлений позов юрисдикції адміністративних судів. Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.317 КАС України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції із прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 19, 23, 31, 33, 90, 292, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія"– задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року про відкриття провадження – скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі № 820/1925/18 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Довіра та Гарантія" про скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У повному обсязі складена 07 червня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7