Окрема думка судді № 74511621, 07.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3627/16

ОКРЕМА ДУМКА

07 червня 2018 року м. Київ

Судді Київського апеляційного адміністративного суду Беспалова Олександра Олександровича щодо постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, винесеної за результатами розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

07 червня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США № 012-26516-280115 від 28 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США № 012-26516-280115 від 28 січня 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаю, що у даній справі Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків в частині перегляду судового рішення суду першої інстанції, а суд першої інстанції прийняв протиправне рішення, зважаючи на наступне.

Предметом даного спору є невключення позивача до переліку вкладників через висновок про нікчемність договору № 012-26516-280115.

Вкладом у розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Так як вбачається з Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція), Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Згідно п. 1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

У відповідності до п. 10.12 кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку.

З вказаної норми випливає висновок, що розпоряджатися певною сумою коштів шляхом здійснення вкладу від свого імені може лише безпосередній власник таких коштів.

Однак, абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються.

Так судді Київського апеляційного адміністративного суду по-різному тлумачать положення абз. 2 п. 10.12 Інструкції.

Моя позиція сформована виходячи з того, що депозитні рахунки існують у кількох видах: накопичувальні, ощадні та універсальні, перший та останній з яких передбачають можливість поповнення протягом дії договору банківського вкладу понад основну суму вкладу, визначену безпосередньо у договорі.

Відтак, абзац 2 п. 10.12 Інструкції, на моє переконання, стосується виключно рахунків, які дозволяють зараховувати на вкладні рахунки кошти, що перевищують «тіло» вкладу, передбачене договором, шляхом додаткового поповнення.

У відповідності до ст. 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

В розумінні вказаної норми, додаткові угоди, які суперечать вказаній Інструкції, та дозволяють зарахування на депозит вкладника коштів, що є власністю третіх осіб, є безумовною перевагою перед іншими особами, що вносять власні кошти на депозит зі своїх рахунків або готівкою в касу банку.

Саме для уникнення таких випадків, приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як результат, вважаю, що з метою дотримання принципу законності слід визначати належність спірної суми на праві власності саме позивачу, а не іншим стороннім особам.

Це зумовлено тим, що гарантована державою сума є способом захисту особи від повної втрати власності у вигляді вкладу.

Відтак, належність спірної суми на праві власності іншій особі виключає право позивача на повернення вкладу.

В той же час, в розумінні засад справедливості можливість отримання однією особою в результаті вчинення неправомірних дій коштів у більшому розмірі в порівнянні з іншими вкладниками є безперечно неприпустимою.

За таких обставин, переконаний, що зарахування коштів на рахунок позивача від третіх осіб можливе, проте, предмет договору банківського вкладу (10000,00 доларів США) повинен бути внесений на вкладний рахунок виключно позивачем.

Всупереч цьому, кошти у розмірі 10000,00 доларів США на депозитний рахунок позивача надійшли з рахунку ОСОБА_4 в якості початкового внеску на вкладний рахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Користуючись таким правом, не погоджуюся з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у зв'язку з недотриманням при її постановленні принципів законності та рівності вкладників банку перед законом.

Суддя

Київського апеляційного адміністративного суду О.О. Беспалов