Ухвала суду № 74511323, 06.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/41913/17

УХВАЛА

06 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, апелянтом подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу залишено без руху та роз'яснено апелянту, що він вправі протягом десяти днів з моменту вручення цієї ухвали надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, та надати обґрунтовану заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, або зазначивши поважні обставини такого пропуску.

На виконання вищевказаної ухвали суду апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване відсутністю коштів, передбачених для сплати судового збору.

Між тим, однією з підстав залишення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві без руху, був пропуск строку апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Так, апеляційна скарга подана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 26.04.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 26.02.2018 (повний текст складено 07.03.2018).

Згідно супровідного листа суду першої інстанції, апелянту оскаржуване рішення направлено 07.03.2018. Апелянт зазначив про отримання оскаржуваного рішення 26.03.2018, проте доказів отримання рішення та подання апеляційної скарги в межах встановленого законом строку матеріали справи не містять. А тому, суд дійшов висновку про порушення апелянтом встановленого строку на оскарження зазначеного рішення суду

Водночас, апелянтом в клопотанні про звільнення від сплати судового збору не зазначено поважні обставини пропуску строку апеляційного оскарження, не надано жодних доказів дотримання такого строку, та не надано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, може бути лише наявність інших поважних причин такого пропуску.

Так, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Всупереч вказаному, відповідач не зазначив поважних причин, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, чи його дотримання останнім.

Стосовно клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З викладеного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11.01.2018 по справі №809/1045/16 (суддя-доповідач Смокович М.І.), від 10.01.2018 по справі № 242/3169/17 (суддя-доповідач Мороз Л.Л.) та ін.

Імперативними приписами частин 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору.

Отже, недоліки апеляційної скарги у встановленому порядку дотепер не усунуті.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід відмовити.

Керуючись ст. 299, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Ісаєнко Ю.А.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Мельничук В.П.