Постанова № 74511064, 07.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/478/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тихоненко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Прокуратури Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 22 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Чернігівської області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача надати позивачу довідку про розмір заробітної плати працівника прокуратури Чернігівської області на посаді, з якої позивачу призначено пенсію, за вересень 2017 року, за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, після змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а саме: розмір посадового окладу; класний чин; надбавки за вислугу років; надбавки за виконання особливо важливої роботи; матеріальної допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; щомісячної премії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 «Про прокуратуру» з 26.11.1997 в розмірі 90% суми середнього заробітку прокурора Чернігівської області. Внаслідок підвищення посадових окладів робітників прокуратури та з метою подання до органів Пенсійного фонду України заяви про перерахунок пенсії, позивач у вересні 2017 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання довідки про заробітну плату за посадою, з якої позивач вийшов на пенсію з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017.

В задоволенні вказаної заяви Прокуратурою Чернігівської області відмовлено та зазначено, що підстав для надання довідки немає.

Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки останній має законне право отримати запитувану довідку від відповідача.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні довідки про заробітну плату працівника прокуратури Чернігівської області на посаді, з якої ОСОБА_2 призначено пенсію.

Зобов'язано прокуратуру Чернігівської області надати ОСОБА_2 довідку про розмір заробітної плати працівника прокуратури Чернігівської області на посаді, з якої ОСОБА_2 призначено пенсію, за вересень 2017 року за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, після змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-XII від 05.11.1991 «Про прокуратуру» з 26.11.1997 в розмірі 90% суми середнього заробітку прокурора Чернігівської області.

25.09.2017 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про надання довідки про заробітну плату за посадою, з якої позивач вийшов на пенсію з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017.

Листом № 18-395 вих.17 від 18.10.2017, за підписом заступника прокурора Чернігівської області Івашко С., позивачу відмовлено у наданні довідки про заробітну плату, мотивуючи відсутністю підстав для перерахунку пенсії.

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, на який посилається позивач, втратив чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. ч. З, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. З ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи викладене, оскільки ОСОБА_2 звернувся із заявами про видачу довідки для перерахунку пенсії після втрати чинності Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, а тому він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, вирішуючи справи щодо перерахунку пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (зокрема, постанови від 06.03.2018 у справах № № 755/13156/16-а, № 753/8209/17, постанова від 16.03.2018 у справі № 377/809/16-а, постанова від 20.03.2018 у справі № 677/537/16-а, постанова від 22.03.2018 у справі № 752/17977/16-а).

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на вказані приписи Закону, наразі такого порядку Урядом не прийнято.

Водночас до Міністерства соціальної політики України, що є головним розробником відповідного проекту постанови, Генеральною прокуратурою України надано пропозиції, у тому числі з питань прирівняння посад в органах прокуратури, які ліквідовано, до посад, які передбачені чинним штатним розписом.

Крім того, Кабінетом Міністрів України до цього часу не визначено методику, тобто умови та порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, а також наразі відсутня законодавчо визначена форма довідки та складові, які повинні в ній бути відображені.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 1789-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) втратила чинність.

Відповідно до розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, серед іншого, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Отже, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України, в т. ч. і Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, прокуратура України становить єдину систему.

Генеральною прокуратурою України висловлено свою офіційну правову позицію з даного питання у відповіді на колективне звернення Президії Всеукраїнської Спілки ветеранів війни та праці органів прокуратури від 08.12.2017 № 18-1833-вих-17, що надійшов електронною поштою до прокуратури області. У вказаному листі з посиланням на ст. 86 діючого Закону України «Про прокуратуру» та п.13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148, надано роз'яснення, що у разі призначення особі пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується.

Аналогічну позицію виразила Генеральна прокуратура України у листі від 20.03.2018 №12/2-96вих18 щодо надання роз'яснення з приводу проблемних питань, пов'язаних з видачею довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій.

В свою чергу на листи Генеральної прокуратури України у своїх відповідях від 19.03.2018 № 9642/02-12 Пенсійний фонд України та від 28.03.2018 Міністерство соціальної політики від 28.03.2018 № 588410/2-18/21 підтвердили правильність правової позиції відповідача.

Колегія суддів зазначає, що заробітна плата прокурорам і слідчим органів прокуратури нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» з подальшими змінами, у тому числі внесеними постановою КМУ від 30.08.2017 № 657 (далі - постанова № 505).

Щодо посилання позивача на постанову КМУ від 30.08.2017 № 657, як на підставу отримання довідки, колегія суддів зазначає наступне

Так, зазначене вище посилання є необґрунтованим, оскільки вказаною постановою вносяться зміни до постанов КМУ щодо оплати праці працюючих працівників прокуратури і жодним чином не визначають форму довідки та порядок перерахунку пенсії прокурорським працівникам, а Постанова ПФУ «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» від 04.09.2013 № 15-1 згідно Постанови ПФУ від 17.01.2017 № 1-3 взагалі втратила чинність.

Також, колегія суддів враховує, що Верховний Суд 16 квітня 2018 року виніс рішення у зразковій справі №825/506/18 (№Пз/9901/16/118)щодо відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними дій прокуратури щодо відмови видати довідку про заробітну плату та зобовязати видати довідку про заробітну плату у відповідності до постанови КМУ від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівникам прокуратури» станом на 01.09.2017 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Чернігівської області - задоволити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Прокуратури Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 07 червня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

НМ. Троян