
Справа № 128/752/17
Провадження № 22-ц/772/1072/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2018 рокуСправа № 128/752/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
Головуючого судді: Голоти Л.О.,
суддів: Міхасішина І.В., Рибчинського В.П.,
учасники справи:
позивач : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач : ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.І., дата складання повного тексту рішення відсутня, -
в с т а н о в и в :
У березня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 20.05.2011 року відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «ОСОБА_5 користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість в сумі 13926 грн. 45 коп., яка складається з наступного: 165 грн. 46 коп. – заборгованість за кредитом; 9321 грн. 64 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3300 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 500 грн. - штраф (фіксована частина); 639 грн. 36 коп. - штраф (процентна складова).
Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598 ч. 1, 599, 610, 615 ч.2, 629, 1050, 1054 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором від 20.05.2011 року в сумі 13926 грн. 45 коп.
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20.05.2011 року в сумі 13926 грн. 45 коп. та судовий збір в розмірі 1600 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення умов договору, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача.
11.05.2017 року ОСОБА_4 звернулася у суд із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19.02.2018 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року залишено без задоволення.
ОСОБА_4, не погоджуючись із заочним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір є необґрунтованим, оскільки у справі такий договір відсутній.
Вказує, що договір банківського рахунку не відноситься до публічних договорів, оскільки не містить усіх необхідних ознак такого договору, а тому, на думку заявниці, за правовою природою укладений між нею та позивачем договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Посилається на те, що документи, які позивач додав до позовної заяви не містять істотних умов кредитного договору, зокрема не вказано розміру, типу відсоткової ставки та порядку сплати процентів. Не зазначено на який термін видається кредит та строків його повернення, типу кредитної картки та кредитного ліміту. В свою чергу, анкета-заява, яку підписала заявниця, не містить вказаної інформації.
ОСОБА_7 та ОСОБА_5 надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами договору, так як вони не містять підпису відповідача, що узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 11.03.2015 року.
Також посилається на те, що споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які платежі, що вказані у кредитному договорі.
Рішенням суду першої інстанції стягнуто заборгованість за кредитним договором по процентам, розмір яких був збільшений позивачем в односторонньому порядку всупереч ст. 1056-1 ЦК України. Крім цього, зазначає, що за своєю правовою природою штраф не може бути виражений у сталій сумі. Оскільки ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання. Також посилається на те, що стягнення комісії не передбачено, ні анкетою-заявою, ні Умовами та ОСОБА_5, ні Тарифами, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача також комісію та пеню.
Відзив відповідачем на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» не подано.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване заочне рішення суду повністю не відповідає вимогам законності та обґрунтованості з огляду на наступне.
У справі встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.05.2011 року відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «ОСОБА_5 користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість в сумі 13926 грн. 45 коп., яка складається з наступного: 165 грн. 46 коп. – заборгованість за кредитом; 9321 грн. 64 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3300 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 500 грн. - штраф (фіксована частина); 639 грн. 36 коп. - штраф (процентна складова).
Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що між сторонами було укладено кредитний договір б/н від 20.05.2011 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, так як відповідачем не заперечується факт підписання анкети-заяви від 20.05.2011 року.
Посилання ОСОБА_4 на те, що надані позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про надання банківських послуг нею не підписувалися, а тому вони не є складовою укладеного кредитного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
ОСОБА_4, підписуючи анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг, приєдналася до договору приєднання та погодився з його умовами.
При цьому ОСОБА_7 та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці ОСОБА_7 та правила були чинними під час укладення договору.
Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.
ОСОБА_7 публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У справі встановлено, що відповідачем не оспорюється факт підписання анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг, а з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими аргументи апеляційної скарги про те, що між сторонами не укладався кредитний договір.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованість по тілу кредиту в розмірі 165,46 грн.
Водночас, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем безпідставно було збільшено в односторонньому порядку відсоткову ставку за договором б/н від 20.05.2011 року (період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року до 34,80 %, та з 01.04.2015 року по 31.01.2017 року до 43,20 %), оскільки таке збільшення відбулося в односторонньому порядку відповідно до п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг, який не відповідає ст. 1056-1 ЦК України.
Зокрема, відповідно до п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), банк зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.
Інших положень, які надають право банку збільшувати процентну ставку за договором, регламентують умови та порядок такого збільшення, вказані ОСОБА_7 та правила надання банківських послуг не містять.
Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача, що п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг є двосторонньою домовленістю сторін кредитного договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку на свій розсуд.
Зокрема, відповідно до п. 3.5 ОСОБА_5 надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за N 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).
Згідно з ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_7 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Колегія суддів зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Як убачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Сама по собі вказівка в ОСОБА_7 та правилах надання банківських послуг на право банку змінювати тарифи, з огляду на вимоги закону, є недостатньою.
Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Однак, позивачем не надано суду доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому таке збільшення є незаконним також і з цих підстав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами за період з 23.05.2011 року по 31.08.2014 року, виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки, тобто 30 % річних, що становить 85 грн.
А також заборгованість по процентам за період з 01.09.2014 року по 31.01.2017 року згідно процентної ставки 30 % річних, що становить 115,92 грн. (розрахунок 165,46 (сума боргу по кредиту) х 30 % = 49,64 : 12 міс. = 4,14 х 28 місяців (з 09.2014 по 01.2017) = 115,92 грн.).
Таким чином, розмір заборгованості по процентам за кредитним договором станом на 31.01.2017 року становить 200,92 грн. (розрахунок 85 + 115,92 = 200,92).
Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача пеню, колегія суддів вважає такими, що також заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Умовами договору, а саме п.2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн., включаючи прострочення зобов’язань, передбачених п.2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1 ОСОБА_7 та правил.
Даним пунктом визначено, що пеня це базова процентна ставка по договору / 30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
У той же час, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.05.2011 року станом на 31.01.2017 року, відповідачу нараховувалася пеня щомісячно в твердій грошовій сумі (30, 50 та 100 гривень), а не у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання, як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Як вбачається з ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг, пеня складається з двох частин: відсоткової, що нараховується за кожний день порушення зобов’язання та твердої суми. Відсоткова частина позивачем не нараховувалась, а лише пред’явлено до стягнення тверду частину, по 50 та 100 гривень щомісячно.
Колегія суддів вважає, що завчасне визначення пені у твердій сумі не є пенею у розумінні закону, оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України), а тому вказані щомісячні нарахування не можуть бути стягнуті як пеня.
Не може бути задоволена також позовна вимога в частині стягнення штрафу (фіксована складова), оскільки фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. (п. 2.1.1.7.6. ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг) не відповідає суті і змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов’язання.
Крім того, зі змісту ст. 549 ЦК України випливає, що поняття штрафу визначений у цій статті та порядок його обрахунку, є обов’язковими для всіх учасників цивільних правовідносин і не може бути змінений та викладений на власний розсуд, оскільки в такому разі втрачається його суть, тобто він перестає бути видом забезпечення виконання зобов’язання – неустойкою в розумінні закону.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6. ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг, при порушенні позивальником строків платежів по кожному із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, заочне рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 20.05.2011 року станом на 31.01.2017 року в розмірі 384,70 грн, з них : 165,46 грн. заборгованість за кредитом; 200,92 грн. заборгованість за процентами; 18,32 грн. - штраф (процентна складова) (366,38 х 5 % = 18,32 грн.).
Беручи до уваги положення ч. 13 ст. 141, п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 44,16 грн. (Розрахунок 1600 х 2,76 % (задоволена частина позову 384,70 х 100 : 13926,45 (ціна позову) = 2,76 %) = 44,16 грн) та з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2333,76 грн. (Розрахунок 2400 х 97,24 (задоволена частина апеляційної скарги) = 2333,76 грн).
Аргументи апеляційної скарги про призначення справи до розгляду в загальному порядку в суді першої інстанції задоволенню не підлягають, оскільки апеляційний суд процесуально відповідно до ст. 374 ЦПК України не наділений такими повноваженнями.
Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 7, 258 ч.4, 259 ч.1, 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.05.2011 року станом на 31.01.2017 року в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 70 копійок, з них : 165,46 грн. заборгованість за кредитом; 200,92 грн. заборгованість за процентами; 18,32 грн. - штраф (процентна складова).
В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 44 (сорок чотири) гривні 16 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2333 (дві тисячі триста тридцять три) гривні 76 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Підпис Л. О. Голота
Судді: Підпис І. В. Міхасішин
ОСОБА_8 Рибчинський
Згідно з оригіналом
Головуючий Л. О. Голота
Судове рішення № 74510993, Апеляційний суд Вінницької області було прийнято 06.06.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 128/752/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: