Постанова № 74510853, 31.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2018 року

справа № 804/7274/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевська Н.А.

судді: Добродняк І.Ю. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 (суддя Єфанова Ольга Володимирівна, дата складання повного тексту 12.02.2018)

у справі № 804/7274/17

за адміністративним позовом Приватного підприємства "Павлоградська зернова Компанія"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.10.2017 № 109/4.5-4/746 про застосування до позивача штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством на виконання припису №109/4.5-4-103 від 06.10.2017 усунуто порушення законодавства про працю, однак відповідачем протиправно винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 416000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2018р. у справі № 804/7274/17 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Павлоградська зернова компанія» у строк встановлений у приписі усунуло виявлене перевіркою порушення, провівши індексацію заробітної плати працівникам Підприємства, про що своєчасно повідомило відповідача.

Водночас, судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про застосування у даному випадку пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, згідно з яким заходи до притягнення об’єкта відвідування до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Суд, за здійсненим аналізом чинного законодавства, дійшов висновку, що індексація заробітної плати не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки індексація не є основним джерелом існування, а тому і застосування штрафних санкцій до позивача за недотримання строків та порядку виплати індексації працівникам підприємства за абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України та застосування вказаного Порядку є безпідставним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2018 р. у справі №804/7274/17 та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скаржник, посилаючись на положення чинного законодавства про працю та лист Мінсоцполітики України від 03.10.2014 № 219/10/136-14 «Про індексацію заробітної плати», зазначає, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати; як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримано правові позиції, визначені по справі, надано пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, співробітниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з 03.10.2017 по 06.10.2017 проведена позапланова перевірка ПП «Павлоградська зернова компанія» з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, за результатами якої складений акт перевірки № 109/4.5-4, отриманий Підприємством 11.10.2017 (а. с.9-19).

У даному акті перевірки, серед іншого, встановлено, що в січні 2017 року на Підприємстві відбулось підвищення посадових окладів всіх працівників; в лютому 2017 року відбулось підвищення посадових окладів директора, бухгалтера, менеджера з логістики. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати директора, бухгалтера, менеджера з логістики здійснюється з березня 2017 року, а для всіх інших посад - з лютого 2017 року.

Разом з тим, в ході проведення аналізу штатних розписів за період 01.01.2017-31.08.2017, табелів обліку використання робочого часу за період 01.06.2017- 31.08.2017, розрахункових відомостей за період 01.06.2017-31.08.2017, виявлено не нарахування індексації грошових доходів працівникам за наявністю підстав, що свідчить про порушення Підприємством ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці».

06.10.2017 на підставі вказаного акту перевірки Управлінням Держпраці виданий Підприємству припис № 109/4.5-4-103, в якому наведена вимога усунути порушення ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці» та в строк до 17.10.2017 письмово повідомити про вжиті заходи орган Держпраці (а. с.20).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовується скаржником, що листом від 13.10.2017 № 183 Підприємство повідомило орган Держпраці про виконання вимог припису (а. с. 22) з доданням копій документів, які підтверджують усунення вищенаведених порушень.

Також ПП «Павлоградська зернова компанія» надано до матеріалів справи докази проведення Підприємством індексації заробітної плати працівників, не проведеної раніше, а саме: розрахункова відомість індексації, відомість розподілу заробітної плати від 11.10.2017, поданої до КБ «Приватбанк» (дата опрацювання банком 11.10.2017), платіжні доручення та видатковий касовий ордер, з яких вбачається, що загальна сума нарахованої за період червень-вересень 2017 р. індексації складає 4 275,89 грн. (а. с.21, 59-65).

23.10.2017 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 109/4.5-4/746, яким до Підприємства застосований штраф за вищевказані порушення на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України у розмірі 416 000 грн. (а. с.7, 8).

ПП «Павлоградська зернова компанія », вважаючи незаконною постанову про накладення штрафу № 109/4.5-4/746 від 23.10.2017, звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для накладення штрафу з огляду на усунення Підприємством виявленого перевіркою порушення у строк встановлений органом Держпраці, з чим погоджується апеляційний суд з огляду на наступне:

У статті 259 КЗпП України (тут і надалі – в редакції на період виявленого порушення) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок № 295), згідно з п.1 якого (тут і надалі – в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Так, відповідно до п.п.19, 27 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п.23 Порядку №295).

Згідно з абз.1, 2 п.24 Порядку № 295 припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

При цьому за приписами п.п.5 п.14 Порядку № 295 посадові особи об’єкта нагляду зобов’язані: повідомляти уповноваженій посадовій особі про виконання вимоги.

В свою чергу, у п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (тут і надалі – в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Разом з тим, у п.28 Порядку № 295 встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Отже, за результатами інспекційного відвідування, у разі встановлення зафіксованого в акті перевірки порушення, органом Держпраці складається припис про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю з визначенням строку такого усунення. Об’єкт відвідування, зі свого боку, має усунути виявлене порушення та повідомити про це орган Держпраці.

Матеріали справи свідчать про своєчасне (в строк до 17.10.2017) виконання позивачем припису від 06.10.2017 № 109/4.5-4-103 та дотримання вимоги щодо повідомлення органу Держпраці про таке виконання (13.10.2018), і за таких обставин у відповідності до п.28 Порядку № 295 заходи до притягнення Підприємства до відповідальності у вигляді накладення штрафу не повинні були вживатись відповідачем.

Водночас, відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що штраф накладено відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України з урахуванням п.29 Порядку № 295, оскільки індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Апеляційний суд вважає хибною таку позицію скаржника з огляду на наступне:.

Згідно з п.29 Порядку № 295 заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, з положень п.29 Порядку № 295 та абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України вбачається, що за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичні особи несуть відповідальність у вигляді накладення штрафу, притягнення до якої вживається одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспектування.

Відповідач зазначає про порушення Підприємством ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці».

Так, згідно зі ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 33 Закону України «Про оплату праці», від 24.03.95 № 108/95-ВР (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 108) передбачає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Стаття 11 Закону № 108 мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Стаття 12 Закону № 108 встановлює інші норми і гарантії в оплаті праці.

Так, згідно з вказаною статтею норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

При цьому визначення «норми праці» наведені у ч.1 ст.85 КЗпП України, згідно з якою норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Гарантії і компенсації наведені, зокрема, у Главі VІІІ КЗПП України.

Тобто з положень ст.ст.11, 12 Закону № 108 випливає, що мінімальними гарантіями в оплаті праці є мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, а також норми оплати праці і гарантії та компенсації працівникам.

Разом з тим, у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III, на який посилається скаржник, наведено поняття «державні соціальні гарантії».

Так, у ч.2 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» наведені основні державні соціальні гарантії, до числа яких включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

У статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» наведені інші державні соціальні гарантії, відповідно до положень якої Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У п.2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Стаття 2 Закону № 108, яка встановлює структуру заробітної плати, передбачає, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказ Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять: суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець відрізняє поняття «мінімальні державні гарантії в оплаті праці» та «державні соціальні гарантії», відносячи, при цьому, мінімальний розмір заробітної плати і до основних мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і до основних державних соціальних гарантій.

Разом з тим, індексація не є у розумінні ст.85 КЗпП України нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосується, як зазначено п.2 Порядку № 1078, до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, а також, як вірно зазначено судом першої інстанції, індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Таким чином, враховуючи, що індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій, визначених у ч.1 ст.12 Закону № 108, то і притягнення Підприємства до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є протиправним.

Крім того, апеляційний суд додатково звертає увагу, що за вимогами п.29 Порядку №295 заходи до притягнення об’єкта відвідування до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису, чого у даному випадку не мало місця, оскільки припис складений 06.10.2017, а штраф накладено відповідачем 23.10.2017, що свідчить про недотримання відповідачем порядку, визначеного у п.29 Порядку № 295.

Стаття 316 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2018 р. у справі № 804/7274/17.

Керуючись ст.ст.310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 р. у справі № 804/7274/17 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 р. у справі № 804/7274/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко