Постанова № 74510830, 06.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року справа №812/213/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя – Борзаниця С.В.) від 28 березня 2018 року (повне судове рішення складено 02 квітня 2018 року) у справі №812/213/18 за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Білокуракинського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій та рішення щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2016 по 30.06.2016 та з 01.08.2016; зобов’язання поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.06.2016 по 30.06.2016 та з 01.08.2016 виниклу заборгованість з пенсійних виплат.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність щодо не виплати раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року та з 01.08.2016 року; зобов’язано виплатити пенсію за віком з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та з 01 серпня 2016 року по 28 березня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про поновлення пенсії довічно без обмеження будь-яким строком.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначив, що відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Отже, після 24.12.2015 року довідка не повинна містити адресу фактичного проживання тимчасово переміщеної особи, а відтак, не може бути скасована у зв’язку з не проживанням тимчасово переміщеної особи за будь-яким адресом та довідка не може бути прив’язана до будь-якої адреси фактичного проживання. Крім того, скасування або закінчення терміну дії довідки, чи відсутність переміщеної особи тривалий час за місцем проживання, згідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» такої не є підставою для не поновлення виплати пенсії, оскільки ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави. Позивач також зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 19.03.2013 року по справі №21-53а13 та від 23.04.2012 року по справі №21-239а11 суд не може обмежувати судовим рішенням термін або строк виплати перерахованої пенсії, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватися протягом невизначеного часу. Позивач вважає, що позиція суду щодо відсутності законодавчих підстав для зобов’язання продовжувати виплачувати пенсію після визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року та з 01.08.2016 року по день прийняття рішення суду є хибною. Адже, суд не може обмежувати судовим рішенням термін або строк виплати пенсії. Тобто, позовна вимога про зобов’язання поновити виплату пенсії довічно є обґрунтованою та законною.

Позивач в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи за її відсутності.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, що підтверджено пенсійним посвідченням від 23.05.2001 року.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної ради Луганської області від 11.11.2015 року №921008195 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: вул.Гагарина, б.24, с.Солідарне, Луганська область.

З інформації Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації від 14.03.2018 № 1032 вбачається, що спеціалістами управління соціального захисту населення райдержадміністрації 13 квітня 2017 року була проведена перевірка та складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за № 5154, в якому вказано, що позивач за цією адресою, яка вказана в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не проживає, будинок відсутній. Акт обстеження був переданий на засідання комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при райдержадміністрації відповідно до Постанови КМУ № 365 від 08.06.2016. Рішенням вищезазначеної комісії від 19.05.2017 №33 позивачу відмовлено у призначенні (поновленні) соціальних виплат згідно п.4 ст.12. Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» через надання завідомо недостовірних відомостей. Довідку внутрішньо переміщеної особи від 11.11.2015 № 921008195, видану на ОСОБА_2, скасовано

З 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, з 01 серпня 2016 року пенсія позивачу не виплачувалась.

З 22.11.2014р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії. В той же час, Закон №1706 не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи,

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправною бездіяльність щодо не виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року та з 01.08.2016 року; зобов’язано виплатити пенсію за віком з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та з 01 серпня 2016 року.

Водночас, визначення судом першої інстанції кінцевої дати періоду виплати позивачеві пенсії за віком по дату прийняття судом рішення 28 березня 2018 року, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з наступного.

Загальне поняття «пенсії» визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Тобто, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк.

Верховний Суду України у постановах від 19.03.2013 року по справі №21-53а13 та від 23.04.2012 року по справі №21-239а11 виклав правову позицію, згідно якої в цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на отримання пенсії за віком постійно та без обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статями 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №812/213/18 – задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №812/213/18 – змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №812/213/18 викласти в наступній редакції: «Зобов’язати Білокуракинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний номер 41246789, місцезнаходження: 92200, Луганська обл., Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81) поновити виплату пенсії за віком та виплатити з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року та з 01 серпня 2016 року виниклу заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, адреса листування: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 74, офіс 40).»

В інший частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №812/213/18 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 06 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 06 червня 2018 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1