Рішення № 74510690, 06.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 р. Справа №818/1191/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивача, ОСОБА_1М.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відносно невиконання розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення у справі «AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requеtes nos 46852/13 et al.);

- стягнути з Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивуються тим, що позивачем було надіслано до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення в справі «AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requеtes nos 46852/13 et al.). Однак, станом на 20.03.2018 року відповіді з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на свою заяву від 17.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження не отримав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому зазначено, що виконавчі провадження з примусового виконання рішень Європейського суду відкриваються на підставі документів, надісланих до органу державної виконавчої саме органом представництва (Секретаріат Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини), а отже заява стягувача в даному випадку не є підставою для відкриття виконавчого провадження. Окрім того, виконанню органами державної виконавчої служби підлягають вищевказані категорії рішень, разом з цим 12.10.2017 Європейський суд прийняв остаточне рішення у справі «Бурмич та інші проти України», постановив вилучити зі свого реєстру 12 148 заяв та передати їх до Комітету міністрів ОСОБА_2 Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру. Таким чином, на даний час відсутні передбачені чинним законодавством підстави для примусового виконання органами державної виконавчої служби рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» (до складу якого входить заява Позивача). Крім того, позивачем у позовній заяві не обгрунтовано розміру моральної шкоди, з яких засад останній виходив, визначаючи її розмір, не надано жодних доказів на підтвердження факту зазнання страждань, у зв'язку з чим вимога про стягнення моральної шкоди підтягає відхиленню (а.с. 20-23).

17.05.2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що в даному випадку відповідачем було порушено ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено порядок відкриття або відмови у відкритті виконавчого провадження, а також зазначено, які рішення повинен приймати державний виконавець (а.с. 34).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.10.2017 року ОСОБА_1 надійшло повідомлення від ОСОБА_3 палати ЄСПЛ, в якому повідомлялося, що 26 червня 2017 року ОСОБА_3 прийняла рішення по справі «AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requеtes nos 46852/13 et al.), в якому встановила, що заяви у зазначеній вище справі, а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі заява позивача, є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі Іванов (ОСОБА_4 проти України, № 40450/04, 15 жовтня 2009 року). Зокрема, Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні по справі Іванов, має бути надано ОСОБА_1 в рамках процедури виконання під наглядом Комітету ОСОБА_2. Рішення було проголошено 12 жовтня 2017 року і відтепер доступне на інтернет сторінці Суду (www.echr.coe.int).

Суд вирішив приєднати заяву ОСОБА_1 до справи Бурмич та Інші проти України (№№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 § 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 § 1. Він також вирішив вилучити усі об'єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 § 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету ОСОБА_2 Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі ОСОБА_4 проти України (№ 40450/04,15 жовтня 2009 року).

Також в даному листі зазначено, що це повідомлення становить проголошення рішення по заяві. Рішення є остаточним. Коли рішення розміщено на інтернет сторінці, воно вважається опублікованим для цілей статті 44 § Конвенції та правила 78 Регламенту Суду (а.с.7).

Згодом позивач рекомендованою кореспонденцією направив на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2018 року щодо примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини по справі «AFFAIRE BURMTCH ET AUTRES с. UKRAINE (Requкtes nos 46852/13 et al.) (а.с. 6).

Однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, відповіді з Департаменти Державної виконавчої служби України на свою заяви від 17.01.2018 роки позивач не отримав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено категорії рішень Європейського суду з прав людини (далі також - Європейський суд), а саме:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Звернення рішень Європейського суду до виконання регулюється положеннями ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Європейського суду про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва надсилає до державної виконавчої служби:

1) оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Європейського суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції;

2) оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

3) оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

4) оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження. вищезазначених документів відкриває виконавче провадження.

Неподання стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання рішення.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач звернувся до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини, що також не заперечувалося представником відповідача у відзиві на позовну заяву. До зазначеної заяви позивачем було додано документи: копію паспорта ОСОБА_5; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_5; копію Рішення Конотопського міськрайонного суду в справі № 2-1252/2010 від 08.06.2010 року; копію постанови Апеляційного суду Сумській області в справі № 2-1252/10; копію виконавчого листа в справі Na 2-1252/10 від 16.11.2012 року; копію ухвали Конотопського міськрайонного суду в справі № 1807/7130/12 від 03.01.2013 року; копію Конотопського міськрайонного суду в справі № 6-а/577/103 (577/4380/13-а) від 02.09.2013 року; копію виконавчого листа в справі № 6-а/577/103 (577/4380/13-а) від 02.09.2013 року; копію банківський реквізитів ОСОБА_5; копію постанови Сумського окружного адміністративного суду в справі № 818/699/17 від 04.07.2017 року; копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду в справі № 818/699/17 від 18.10.2017 року; копію ухвали Вищого адміністративного суду України в справі Na К/800/37114/17 від 06.12.2017 року.

Однак, відповідачем взагалі не було розглянуто зазначену заяву. Доказів щодо надання будь-якої відповіді або прийняття рішення щодо розгляду даної заяви, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення у справі «AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requеtes nos 46852/13 et al.) підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Проте, суд наголошує, що позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди через неправомірні дії відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових срільців, 73, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00015622) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41615, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 17.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення у справі «AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requеtes nos 46852/13 et al.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек