Постанова № 74510579, 07.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/526/18

Провадження № 22-ц/772/1260/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковчежнюк В. М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 рокуСправа № 129/526/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ПАТ КБ «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 4 квітня 2018 року, постановлену у складі судді Ковчежнюка В. М., в м. Гайсин, дата повного складання тексту ухвали відповідає даті її постановлення,-

в с т а н о в и в:

В березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому ставило вимогу стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 19 127, 37 за кредитним договором № б/н від 07.12.2010 року.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху та в подальшому ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 4 квітня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали від 13 березня 2018 року про залишення позову без руху (а.с. 122).

Ухвала мотивована тим, що « В заяві від 03.04.2018 р. представник позивача зазначила про відсутність необхідності виконувати вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України, не надала підтвердження направлення (надання) відповідачу копій доказів, що подаються до суду, зокрема способом, передбаченим п. 8 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМ України від 28.07.1997 р. № 799 (ч. 9 ст. 83 ЦПК України), що виключає наявність в доданих до заяви копій письмових доказів статусу допустимих відповідно до ч.1 ст. 78, ч. 9 ст. 83 ЦПК України і можливість ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення про задоволення позову згідно зі ст. 263 ЦПК України.

З цих мотивів позовну заяву необхідно повернути позивачу з поверненням сплаченого судового збору та роз'ясненнями відповідно до ч. 4, п .п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, що невиконання зазначених вимог ухвали зобов'язує суд відмовити в позові, чого суд робити уникає з огляду на встановлені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність, розумність та визначені ч. 1 ст. 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.».

Не погоджуючись із цією ухвалою, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що статтею177 ЦПК України визначено вичерпний перелік документів, які додаються до позовної заяви, при цьому вимоги щодо надання до суду підтвердження надсилання копій доказів іншим учасникам справи не передбачені. Стверджує, що позовну заяву подано з додержанням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, надано її копії із копіями усіх документів для сторін, а тому правові підстави для повернення позовної заяви відсутні. Вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України щодо надсилання доказів іншим учасникам справи стосуються процедури подання доказів вже після відкриття провадження, в процесі розгляду справи.

Від відповідача ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступне:

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки:

- до неї долучено незасвідчені належним чином копії витягу з умов і правил надання банківських послуг, ксероксні відбитки яких до уваги не беруться, тому що за змістом ч. 2 ст. 95 ЦПК України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про інформацію», ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа; терміни та визначення понять» у визначених законом випадках достовірними доказами підтвердження певних обставин в судових справах є лише оригінали чи належно засвідчені копії письмових доказів;

- не надано підтвердження направлення (надання) відповідачу копій доказів, що подаються до суду, зокрема способом, передбаченим п. 8 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМ України від 28.07.1997 р. № 799 (ч. 9 ст. 83 ЦПК України) (а.с.117).

03.04.2018 року на адресу Гайсинського районного суду Вінницької області на виконання вимог ухвали надійшла заява, у якій позивач зазначає, що надсилає до суду належним чином засвідчені копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг, про що також вказано у додатках, та вказує, що ст. 177 ЦПК України чітко визначений перелік документів, які додаються до позовної заяви, вимоги щодо надання до суду підтвердження надсилання копій доказів іншим учасникам справи не передбачені (а.с. 120).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє позовну заяву на відповідність її статтям 175, 177 ЦПК України(статті 185, 187 ЦПК України)

Вимоги щодо змісту та форми позовної заяви закріплені в статті 175 ЦПК України.

Статтею 177 ЦПК України визначений перелік документів, що додаються до позовної заяви, зокрема, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Вимоги про направлення відповідачу, третій особі, копій доказів та надання підтвердження їх надсилання учасникам справи зазначена стаття не містить.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Посилаючись в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на недотримання позивачем вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, та в зв'язку з невиконанням цієї вимоги позивачем повернувши позовну заяву, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому при відкритті провадження: зазначивши, що за таких обставин додані до заяви докази не можна вважати допустимими та відповідно неможливо винести рішення про задоволення позовних вимог, при цьому роз'яснив позивачеві, що невиконання зазначених вимог ухвали зобов'язує суд відмовити в позові, чого суд робити уникає, а тому повертає позовну заяву.

Це є грубим порушенням цивільного процесуального законодавства, порушенням основного завдання судочинства: справедливий та неупереджений розгляд (стаття 2 ЦПК України), оскільки суд вже висловив свою думку по суті позову, дав оцінку доказам по справі, що має відбуватися виключно після судового розгляду при прийнятті рішення судом в нарадчій кімнаті.

Отже, судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву позивачеві через не усунення недоліків позовної заяви, оскільки вимоги, вказані в ухвалі суду від 13.03.2018 року, є надуманими, не випливають зі змісту норм цивільного процесуального кодексу України та їх слід розцінювати як створення штучних перешкод в доступі до правосуддя.

Таким чином, оскільки порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали повернення позовної заяви, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 141 ЦПК України, роз'яснень, викладених в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»), оскільки за результатами апеляційного розгляду справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем за подання апеляційної скарги, це питання буде вирішено при ухваленні остаточного судового рішення по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 4 квітня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис А. Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом

головуючий суддя: Т. М. Шемета