Рішення № 74509675, 06.06.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. справа № 809/498/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фіскальна служба України про визнання незаконним та скасування рішення від 28.04.2018 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов`язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України повторно розглянути заяву про надання статусу учасника бойових дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач) 20.03.2018 звернувся в суд із позовною заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України (надалі, також – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фіскальна служба України про визнання незаконним та скасування рішення від 28.04.2018 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов`язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України повторно розглянути заяву про надання статусу учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 23.03.2018 дану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, надавши необхідні документи, а також заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року поновлено строк звернення до адміністративного суду і відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року за № 413, а також за наявності усіх необхідних документів, що підтверджують безпосереднє залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій. Також вказав, що чинним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за якими особі може бути відмовлено комісією у наданні статусу учасника бойових дій, до яких зазначена відповідачем підстава не відноситься, а тому рішення відповідача про відмову в наданні такого статусу є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач наданим правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.05.2018. Представник третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.61-67). Зазначила, що позивач згідно наказів ДФС України, перебував у відрядженні у Головному управлінні ДФС у Донецькій області та Головному управлінні ДФС у Луганській області, а, отже, службу в підрозділі оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції не проходив. Крім того, згідно листа Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 проінформовано ДФС про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим. Вважає позовні вимоги такими, що до задоволення не підлягають.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, визначено спеціальним Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551).

Відповідно до статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

У відповідності до статті 5 Закону №3551 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Положеннями п. 19 ч.1 ст. 6 цього Закону учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1, як працівник податкової міліції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у званні майора податкової міліції, у період з 07 липня 2016 року по 12 вересня 2016 року згідно наказу Державної фіскальної служби України «Про відрядження працівників податкової міліції» №2496-о від 04.07.2016 року, був відряджений до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 07 липня 2016 року до особливого розпорядження (а.с.24).

Згідно наказу Державної фіскальної служби України «Про відрядження працівників податкової міліції» №3111-о від 07.09.2016 року, позивача відкликано з відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області з 12 вересня 2016 року (а.с.25).

Відповідно до Витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) за №250дск від 06.09.2016 року, ОСОБА_1В, вважається таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань з 07 липня 2016 року (а.с.26).

Позивач був залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях з 07 липня 2016 року по 12 вересня 2016 року, що підтверджується також витягами з наказів Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України "Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб`єктів боротьби з тероризмом" від 26.08.2016 року за №041 (а.с.29), від 26.10.2016 року за № 054 (а.с.30).

Судом встановлено, що довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.03.2017 року за № 542/99-99-21-10-01-18д виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО Державної фіскальної служби України підтверджується, що підполковник податкової міліції ОСОБА_1 дійсно в період з 07 липня 2016 року по 12 вересня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Підстава: накази ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 04.07.2016 №2496-о та від 07.09.2016 за №3111-о; Витяги із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 05.09.2016 №250дск, від 09.11.2016 №314дск, від 21.12.2016 №357дск; Витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 26.08.2016 №041, від 26.10.2016 №054.

У цій довідці вказано, що вона є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій (а.с.31).

В подальшому позивач звернувся до комісії Державної фіскальної служби України з питань визначення учасників бойових дій із заявою та матеріалами про встановлення йому статусу учасника бойових дій (а.с.18-19).

Судом встановлено, що з огляду на неодноразові звернення слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, 28.03.2017 року Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України прийнято рішення направити запит до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо можливості надання Комісією ДФС статусу учасника бойових дій зазначеній категорії працівників (а.с.69-72).

При цьому, у листі ДФС від 04.04.2017 року за № 5395/5/99-99-04-04-01-16 зазначено прохання взяти до уваги, що вказані працівники виконували завдання в зоні проведення АТО спільно з підрозділами оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС в умовах безпосереднього зіткнення та/чи вогневого контакту з противником (а.с.73).

Згідно листа Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 року за № 1730/02/05.1-17, ДФС проінформовано, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівниками ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається за можливим (а.с.74-75).

Листом ДФС від 28.04.2017 року №5933/М/99-99-04-04-01-14 «Про надання інформації» ОСОБА_1 повідомлено про те, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв'язку з чим було повернуто позивачу направлені до Комісії заяву та матеріали (а.с.16-17).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що підставою для відмови у наданні статусу стало те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівниками ДФС, крім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства не вбачається за можливим.

Порядок розгляду матеріалів та надання статусу учасника бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі встановлений Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 р. №957 (далі - Положення № 957).

Відповідно до розділу І пункту 1 вказаного Положення Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України (далі - Комісія) утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Відповідно до розділу ІІ пункту 2 Положення №957, Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності для надання відповідного статусу підстав.

Згідно п. 7 Положення №957 комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Даний перелік підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій є вичерпним.

Комісія вивчає документи, у разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій (п. 3 розділу ІІ Положення №957).

Також, розділом ІV пунктом 1 Положення №957 визначено, що формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше двох разів на місяць (за наявності документів для розгляду).

В силу п.5 вказаного розділу визначено, що рішення Комісії складається за формою, наведеною у додатку до Положення №957, підписується головою і секретарем Комісії та скріплюється гербовою печаткою ДФС.

За приписами п. 9 Положення №957, рішення комісії може бути оскаржене.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що документи подані для надання статусу учасника бойових дій розглядаються на засіданні Комісії протягом місяця. За результатами розгляду поданих документів Комісія приймає рішення, яке підписується головою і секретарем Комісії та скріплюється гербовою печаткою ДФС. Рішення Комісії може бути оскаржене.

Як встановлено судом, та зазначалось вище, Комісією ДФС за наслідками розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій надано лист від 28.04.2017 року № 5933/м/99-99-04-04-01-14 «Про надання інформації», яким заяву позивача по суті не розглянуто, а надано відповідь інформаційного характеру. Суд звертає увагу на те, оформлення результатів розгляду заяви про надання статусу учасниками бойових дій у формі листа не передбачено Положенням № 957.

Враховуючи наведене та те, що позивачем було надано Комісії усі необхідні документи, передбачені абзацом 1 пункту 4 Порядку № 413, які слугують підставою для надання особам статусу учасника бойових дій, доказів зворотного ні відповідачем ні третьою особою суду не надано, зокрема: накази Державної фіскальної служби України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 04.07.2016 року за № 2496-о, від 07.09.2016 року за № 3111-о; витяги з наказів Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб`єктів боротьби з тероризмом» від 26.08.2016 року за № 041, від 26.10.2016 року за № 054; витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) за №250дск від 06.09.2016 року, витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) за №314дск від 09.11.2016 року, витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) за №357дск від 21.12.2016 року; довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.03.2017 року за № 542/99-99-21-10-01-18д, а також інші офіційні документи, видані державним органом, що слугують доказом про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення (нагородна книжка про нагородження відзнакою «За захист економічних інтересів України в зоні проведення АТО» № 407, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не прийнято рішення щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням ОСОБА_1.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України повторно розглянути надані позивачем документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду документів та надання статусу учасників бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України віднесено до компетенції Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас, визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, з огляду на те, що відповідачем заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій по суті не розглянуто, суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо протиправної бездіяльності відповідача що полягає у неприйнятті рішення щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням ОСОБА_1, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов'язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року за № 1553/29683, з урахуванням обставин встановлених у цій справі.

Що стосується тверджень представника третьої особи на стороні відповідача, якими, в тому числі, обґрунтовується відзив на позовну заяву, щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій (вх.ДФС №2065/інше від 04.04.2017(а.с.18-19).

За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем в порушення Порядку № 957 рішення не прийнято, а надано відповідь інформаційного характеру від 28.04.2017 року № 5933/м/99-99-04-04-01-14 «Про надання інформації».

Тобто відповідачем допущено бездіяльність стосовно вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас за правилами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року справа № П/800/259/15.

Під час судового розгляду справи судом встановлено порушення прав позивача та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка полягає у не вчиненні дій, які він повинен був і міг вчинити, крім того, судом за наслідками розгляду заяви позивача визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду. Будь-яких доказів на спростування вказаних позивачем підстав у заяві, представником третьої особи не надано. А тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Що стосується тверджень представника третьої особи, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо учасників процесу, суд зазначає таке.

За правилами процесуального законодавства, відповідачем є особа, до якої звертається з позовом позивач з вимогами усунення порушених його прав, свобод або інтересів чи компенсації заподіяної шкоди. Отже, виходячи зі змісту заявленого адміністративного позову, відповідачем у спірних правовідносинах має виступати орган, який на думку позивача, допустив порушення його прав, свобод або інтересів, тобто прийняв рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Таким чином, згідно заявленого позову Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався

А тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, що полягає у неприйнятті рішення щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням ОСОБА_1.

Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року за № 1553/29683, з урахуванням обставин встановлених у цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1, 76000;

Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ОСОБА_2 фіскальній службі Україні, пл.Львівська, 8, м.Київ, 04655;

ОСОБА_2 фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197), пл.Львівська, 8, м.Київ, 04655.

Суддя Скільський І.І.