Рішення № 74509346, 06.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/1943/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов"язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду згідно поданої заяви від 28.08.2017 (зареєстрована в Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області 28.08.2017 за № В-12741/0/5-17), оформленої листом від 30.03.2018 №В-12741/0- 1742/0/22-18, та, як наслідок визнання дій протиправними, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння та випасання худоби" орієнтовною орієнтовною площею 45 га згідно поданої заяви від 28.08.2017 (зареєстрована в Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області 28.08.2017 за №В-12741/0/5-17).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання на 23.05.2018.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог. У прохальній частині нової редакції адміністративного позову просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що пов'язана з порушенням повторного розгляду заяви ОСОБА_2 від 28.08.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки (зареєстрована відповідачем 28.08.2017 за №В-12741/0/5-17) та як наслідок визнання бездіяльності протиправною;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі поданої ОСОБА_1 від 28.08.2017 (зареєстрована відповідачем 28.08.2017 за №В-12741/0/5-1) прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" орієнтовною площею 45 га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка.

Враховуючи те, що позивач подав заяву про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог в межах строку, визначеного статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративний позов ОСОБА_1 з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог.

В обґрунтування зміненого та уточненого позову ОСОБА_1 зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №806/2567/17 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.08.2017 (вхідний №В-12741/0/5-17 від 28.08.2017) та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України. Однак, 12.08.2017 отримав лист відповідача в якому вказано, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/2567/17 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмову оформлено листом. Вважає таку відмову протиправною, а свої права порушеними.

15 травня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватись, у тому числі продаватись на земельних торгах, а статтею 124 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Зазначає, що порядок проведення торгів врегульовано постановою КМУ №413 від 07.06.2017, а тому відмова ОСОБА_1 в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби". Разом з тим вказує, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду і повинні використовуватись виключно як сінокіс чи пасовище. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо). Щодо вимоги видати наказ, представник відповідача зазначає, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

23 травня 2018 року ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про проведення судового засідання 23.05.2018 буз його участі з тих підстав, що 23.05.2018 о 14:00 перебуватиме в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Київської області. Просив розглянути заяву про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог. Інші питання просив не розглядати та відкласти засідання на іншу дату.

23.05.2018 представник відповідача надав до суду відзив на уточнюючу заяву в якій зазначає, що відповідно до пп. 2.3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014, що затверджено Наказом Держземагенства від 15.10.2014 №328, в якому йдеться про те, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. На виконання цих норм Головне Управління Держгеокадастру у Житомирські області звернулось із відповідним запитом. Так станом на дату надання відповіді на клопотання позивача до Головного управління відповіді від сільської ради не надано. Окрім того, Кабінет ОСОБА_3 України, на виконання Законів України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням від 31 січня 2018 р. № 60-р прийняв рішення щодо питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад. Розпорядженням доручається Держгеокадастру розпочати з 1 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об’єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

В судовому засіданні 23.05.2018 протокольною ухвалою відкладено розгляд справи на 10:10 31.05.2018 та зобов'язано позивача надати в наступне судове засідання докази неможливості прибуття 23.05.2018 в судове засідання до Житомирського окружного адміністративного суду.

30 травня 2018 року позивач надіслав до суду заяву про проведення судового засідання 31.05.2018 без участі позивача та надав відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідач посилається на постанову КМУ від 07.06.2017 яка не є законом та не обмежує права позивача, а повторно надаючи відмову посилається на ті самі норми, які вже були предметом судового спору та по яким суд визнав дії відповідача протиправними.

31 травня 2018 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів адміністративної справи документів, а саме: копії викопіювання, копії графічних матеріалів відділу у Пулинському районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, копії довідки відділу у Пулинському районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, копії меморандуму про співпрацю між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та Мартинівською сільською об'єднаною територіальною громадою.

Третя особа не надала до суду жодних заяв, клопотань.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, беручи до увагу заяву позивача про розгляд справи без його участі та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлено, що ОСОБА_1 28.08.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (зареєстрована за №В-12741/0/5-17 від 28.08.2017), із заявою в якій просив видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту (а.с. 23).

Як вбачається з позовної заяви, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 13.09.2017 №В-12741/0-10430/6-17 повідомило ОСОБА_1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як ОСОБА_1 у поданій заяві від 28.08.2017 вказано строк оренди 49 років, тобто більше 7 років.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №806/2567/17 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом № В-12741/0-10430/6-17 від 13.09.2017 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.08.2017 року (вхідний № В-12741/0/5-17 від 28.08.2017) та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Постанова набрала законної сили 07.03.2018.

В матеріалах адміністративної справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.03.2018 №В-12741/0-1742/0-22-18 в якій зазначено, що на виконання постанови Житомирського окружного апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №806/2567/17 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років, для сінокосіння і випасання худоби, площею 45,00 га яка розташована на території Бабичівської сільської ради, Пулинського району, Житомирської області. Вказано: "згідно довідки Відділу у Пулинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області проінформовано, врахувати дотримання Стратегії КМУ №413 від 07.06.2017. На виконання розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» дана земельна ділянка включена до переліку, яка буде передана у комунальну власність погоджена керівником Мартинівської ОТГ, відсутня інформація про висловлену позицію органу місцевого самоврядування стосовно випасу ВРХ місцевого населення. Зважаючи на вищевказане Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не в змозі позитивно задовольнити Вашу заяву" (а.с. 19) .

Вважаючи відмову, оформлену листом від 30.03.2018 №В-12741/0-1742/0/22-18 необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Додатками до заяви вказано: копія паспорту МЕ 825392, вид. Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві 14.08.2007; копія РНОКПП НОМЕР_1; схема розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» код КВЦПЗ 01.08 орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту; копія свідоцтва на право власності від 20.10.2009; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24419837 від 11.11.2009.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №806/2567/17, яке набрало законної сили 07.03.2018 встановлено, що ОСОБА_1 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України при поданні заяви від 28.08.2017 (зареєстровано 28.08.2017 №12741/0/5-17).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2017 відповідач листом від 13.09.2017 №В-12741/0-10430/6-17 відмовив у наданні дозволу, однак вказану відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області рішенням суду у справі №806/2567/17 було визнано протиправною та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2017 та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

При повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 28.08.2017, на виконання Постанови суду від 09.10.2017 у справі №806/2567/18, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 30.03.2018 №В-12741/0-1742/0/22-18 відмовило ОСОБА_1, у задоволенні заяви з посиланням на Стратегію КМУ №413 від 07.06.2017 та розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» та вказано, що дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та буде передана у комунальну власність (а.с. 19) .

Суд зазначає, що Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку у відзиві на адміністративний позов посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Разом з тим, суд зазначає, розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 №60-р, станом на день звернення із заявою ОСОБА_1, тобто 28.08.2017 не існувало.

Окрім того, на даний час відповідачем не надано до суду доказів виконання вище зазначеного розпорядження та передачі зазначеної земельної ділянки у комунальну власність Мартинівської сільської об'єднаної територіальної громади.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту, діяв всупереч положенням Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 30.03.2018 № В-12741/0-1472/0/22-18 протиправною та такою, що суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Отже, рішення від 30.03.2018 за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2017 прийнято відповідачем з порушенням вимог ЗК України.

Однак, враховуючи те, що заява ОСОБА_1 від 28.08.2017 була повторно розглянута відповідачем, тобто відповідачем було вчинено певні дії, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги, в які позивач просить зобов'язати відповідача прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" орієнтовною площею 45 га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Вказані норми також узгоджуються зі змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі розпорядчий документ) акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оренду оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 (адміністративне провадження №К/9901/4400/17).

Таким чином, відповідач при розгляді клопотання позивача діяв всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Щодо твердження представника відповідача, що вимога про зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення є втручанням в дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально правовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлення повторного порушення прав позивача під час розгляду його заяви від 28.08.2017, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення у формі наказу та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту

Положення ст. 6 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями ст.ст.139, 241-243, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513), оформлену листом від 30.03.2018 №12741/0-1742/0/22-18, у наданні дозволу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,04116, РНОКПП НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул.Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513), видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,04116, РНОКПП НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 04116, РНОКПП НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Лавренчук