Ухвала суду № 74509071, 06.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 червня 2018 р. Справа №805/4087/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи, зобов’язання призначення допомоги та виплати заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- відкрити провадження в адміністративній справі;

- визнати рішення начальника управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі незаконним та скасувати його;

- зобов’язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі та виплатити заборгованість з її виплати, яка виникла з моменту звернення за нею в лютому 2018 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства ( надалі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

У порушення вимог пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України позивачем не надано власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини другої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з частинами четвертою, п’ятою зазначеної статті копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, всупереч зазначеним вимогам законодавства, позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження заявлених позовних вимог не засвідчені, в установленому законодавством порядку.

Окрім того, згідно з нормами частини статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення даної норми позивачем не додано до адміністративного позову документу про сплату судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначив про відсутність правових підстав для сплати судового збору за подання даного позову до суду, вмотивовуючи свою позицію тим, що на нього як на внутрішньо переміщену особу розповсюджуються норми статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Суд не погоджується з зазначеною позицією позивача та зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі – Закон № 3674-VI).

Нормами статей 1, 2 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положеннями частини першої статті 3 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Нормами статті 5 зазначеного Закону визначені категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Зокрема, положеннями пункту 14 частини першої даної статті передбачені пільги по сплаті судового збору позивачів - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Закон України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (надалі – Закон № 3671-VI) визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.

Згідно положень статті 1 Закону № 3671-VI:

1) біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Нормами статті 12 зазначеного Закону встановлено порядок оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо встановлення відносно позивача статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Натомість, згідно наданих позивачем доказів вбачається, що відповідно до довідки від 19.07.2016 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що поняття «біженця» та «внутрішньо переміщеної особи» не є тотожними та підлягають різному правовому регулюванню.

Суд зауважує, що пільги по сплаті судового збору для внутрішньо переміщених осіб чинним законодавством наразі не передбачені.

Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018» з 01.01.2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.

Таким чином, при зверненні до адміністративного суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 704,80 грн.

Згідно з вимогами частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку для усунення недоліків, шляхом:

1) надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

2) надання суду доказів, засвідчених в установленому законодавством порядку

3) сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за наступними реквізитами: отримувач коштів УК/м. Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31214206784075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа) та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі.

Керуючись статтями 132, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи, зобов’язання призначення допомоги та виплати заборгованості – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Толстолуцька М.М.