
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2018 р. справа № 804/2374/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., одноособово розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" (місцезнаходження: 52200, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Об'їзна, будинок 3Л; код ЄДРПОУ 33513430) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
02 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" (далі – ТОВ "Агропромхім", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_1 про нарахування 189400,88 грн. пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_2 про нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_3 про нарахування 37972,50 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_4 про нарахування 1023120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_5 про нарахування 73080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 4-11).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.03.2018 року ним отримано податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_1 про нарахування 189400,88 грн. пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД; податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_2 про нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ; податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_3 про нарахування 37972,50 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств; податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_4 про нарахування 1023120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції та податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_5 про нарахування 73080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції. Податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агропромхім», за результатами якої було складено акт від 06.02.2018 року № 5277/04-36-14-18/33513430. Позивач вважає, що контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушеннями чинного податкового законодавства України, необґрунтовано, тому, вони є протиправними та підлягають скасовано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).
У судове засідання 29.05.2018 року сторони не прибули, належним чином повідомлялись про день, час та місце судового засідання (а.с. 210-211).
25.05.2018 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" засобами електронного зв’язку подано письмову заяву, в якій він просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника, в порядку письмового провадження, а також, у заяві представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 213).
Представником відповідача подано відзив на позов, в якому він зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а доводи, наведені в позові, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства. Так, представник ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ «Агропромхім» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 168767,00 грн., у тому числі: 2014 рік у сумі 168767,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30378 грн., у тому числі: 2014 рік у сумі 30378 грн., в результаті порушень, а саме, по ТОВ "КУББЕРА" (код ЄДРПОУ 38600123), 466.ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра, стан платника « 21» ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду. Основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. Підприємством до органів ДФС звіт про фінансові результати підприємства за 2014 рік та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік не подавалась, інформація щодо наявності основних засобів (необоротних активів) станом на 01.01.2014 року та 30.09.2017 року - відсутня. Згідно наданого до органів ДФС податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку на підприємстві у 1 кварталі 2014 року працювала 1 особа, у т.ч. директор. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2-4 квартал 2014 року не надано. Підприємство звітувало з податку на додану вартість за період березень 2013 року - квітень 2013 року, травень 2013 року - серпень 2013 року, з травня 2013 року по грудень 2017 року до органів ДФС податкові декларації з податку на додану вартість не подавались. В ході проведення перевірки було встановлено взаємовідносини ТОВ «Агропромхім» з ТОВ «КУББЕРА» щодо договору перевезення № 123/33 від 10.03.2014 року, згідно з яким, ТОВ «Агропромхім» - замовник, а ТОВ «КУББЕРА» - перевізник. ТОВ «КУББЕРА» на адресу ТОВ «Агропромхім» видано податкові накладні, акти виконаних робіт на загальну суму 191480,00 грн., у т.ч. ПДВ - 31913,33 грн., проте, позивачем включено до складу податкового кредиту лише у сумі 13113,33 грн., у березні 2014 року. Податок на додану вартість у сумі 18800,00 грн. ТОВ «Агропромхім» не включено до складу податкового кредиту. Згідно пошукової системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області, «Перегляд податкових накладних» встановлено, що вищевказані податкові накладні ТОВ «КУББЕРА» на адресу ТОВ «Агропромхім» за період березень, травень 2014 року не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В рахунок оплати за отримані транспортні перевезення, позивач перерахував грошові кошти ТОВ «КУББЕРА» на загальну суму 191480,00 грн. За результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності СГ по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху послуг: транспортні послуги, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Також, представник відповідача зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Агропромхім» з ТОВ «УКР ТРАНС ЛОДЖИСТИК», де ТОВ «Агропромхім» - покупець, а ТОВ «УКР ТРАНС ЛОДЖИСТИК» - продавець, яким на адресу позивача видано податкові та видаткові накладні на загальну суму 11040,00 грн., у т.ч. ПДВ 1840,00 грн. Документи, підтверджуючі транспортування ТМЦ, а саме, товарно-транспортні накладні, супровідні документи, довіреності та інше, від покупця до продавця та походження товару (сертифікати відповідності, паспорти якості та інше) на момент перевірки - відсутні. Отже, представник відповідача наголошує, що висновки, зроблені в акті перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірними, тому, враховуючи чисельні порушення вимог податкового законодавства, просить суд у задоволенні позову ТОВ «Агропромхім» - відмовити повністю.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві проти позову, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В ході розгляду адміністративної справи судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи, а саме: копія акту від 06.02.2018 року № 5277/04-36-14-18/33513430 (а.с. 12-64); копія податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_3 (а.с. 65); копія розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток (а.с. 66-67); копія податкового повідомлення - рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_2 (а.с. 68); копія розрахунку штрафних санкцій (а.с. 69); копія податкового повідомлення - рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_1 (а.с. 70); копія розрахунку пені за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року (а.с. 71); копія податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №0005161418 (а.с. 72); копія розрахунку штрафних санкцій неподання звіту про КО за 2014 рік (а.с. 73); копія податкового повідомлення - рішення від 01.03.2018 року №0005151418 (а.с. 74); копія розрахунку штрафної (фінансової) санкції за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (а.с. 75); копія податкового повідомлення - рішення від 21.10.2014 року № НОМЕР_6 (а.с. 76); квитанція № 2 до уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2014 року реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с. 77); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 78-82); копія договору № 123/33 від 10 березня 2014 року (а.с. 83-85); акт № 70 виконаних робіт від 17.03.2014 року (а.с. 86); рахунок-фактура № 211 від 17 березня 2014 року (а.с. 87); податкова накладна від 17.03.2014 року № 70 (а.с. 88); квитанція № 1 до податкової накладної від 17.03.2014 року № 70 реєстраційний номер НОМЕР_8(а.с. 89); платіжне доручення № 158 від 20.03.2014 року (а.с. 90); акт № 93 виконаних робіт від 15.05.2014 року (а.с. 91); рахунок-фактура № 93 від 15 травня 2014 року (а.с. 92); податкова накладна від 15.05.2014 року № 93 (а.с. 93); товарно - транспортна накладна № 289 від 15.05.2014 року (а.с. 94); виписка банку за 29.05.2014 року та платіжне доручення № 131 (а.с. 95); акт № 109 виконаних робіт від 16.05.2014 року (а.с. 96); рахунок-фактура № 109 від 16 травня 2014 року (а.с. 97); податкова накладна від 16.05.2014 року № 109 (а.с. 98); товарно-транспортна накладна № 294 від 16.05.2014 року (а.с. 99); акт № 119 виконаних робіт від 18.05.2014 року (а.с. 100); рахунок-фактура № 119 від 18 травня 2014 року (а.с. 101); податкова накладна від 18.05.2014 року № 119 (а.с. 102); товарно-транспортна накладна № 292 від 18.05.2014 року (а.с. 103); акт № 129 виконаних робіт від 19.05.2014 року (а.с. 104); рахунок-фактура № 129 від 19 травня 2014 року (а.с. 105); податкова накладна від 19.05.2014 року № 129 (а.с. 106); товарно - транспортна накладна № 291 від 19.05.2014 року (а.с. 107); товарно-транспортна накладна № 290 від 19.05.2014 року (а.с. 108); акт № 159 виконаних робіт від 22.05.2014 року (а.с. 109); рахунок-фактура № 159 від 22 травня 2014 року (а.с. 110); податкова накладна від 22.05.2014 року №159 (а.с. 111); платіжне доручення № 364 від 29.05.2014 року (а.с. 112); акт № 160 виконаних робіт від 23.05.2014 року (а.с. 113); рахунок-фактура № 160 від 23 травня 2014 року (а.с. 114); податкова накладна від 22.05.2014 року № 160 (а.с. 115); товарно - транспортна накладна № 298 від 23.05.2014 року (а.с. 116); товарно - транспортна накладна № 297 від 23.05.2014 року (а.с. 117); платіжне доручення № 366 від 29.05.2014 року (а.с. 118); видаткова накладна № 1174 від 01 жовтня 2014 року (а.с. 119); рахунок на оплату № 522 від 25.09.2014 року (а.с. 120); виписка банку за 26.09.2014 року та платіжне доручення № 489 (а.с. 121); рахунок на оплату № 563 від 30.09.2014 року (а.с. 122); виписка банку за 01.10.2014 року та платіжне доручення № 504 (а.с. 123); видаткова накладна № 104 від 18.03.2014 року (а.с. 124); акт приймання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів (а.с. 125); квитанція до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 року реєстраційний номер НОМЕР_9 (а.с. 126); податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (а.с. 127-130); лист від 06.11.2013 року № 37 від ДП ТОВ „Судоремонтний завод „Южний Севастополь" - „Морконсалтінгсервіс" (а.с. 131); попередня ВМД №123010000/2013/001690 від 31.10.2013 року (а.с. 132); договір № 73 від 22.10.2013 року по наданню послуг на інформаційно-консультаційне обслуговування з питань ЗЕД і декларуванню товарів (а.с. 133-134); лист від 15.04.2014 року № 45 від ДП ТОВ „Судоремонтний завод „Южний Севастополь"- „Морконсалтінгсервіс" (а.с. 135); попередня ВМД №123010000/2014/000368 від 19.03.2014 року (а.с. 136); рахунок на оплату № 70 від 19.03.2014 року (а.с. 137); акт надання послуг №70 від 19.03.2014 року (а.с. 138); податкова накладна від 19.03.2014 року № 18 (а.с. 139); МД 123010000/2014/ (а.с. 140-141); коносамент від 23.03.2014 року (а.с. 142); рахунок - фактура 3-Р420003 від 03.04.2014 року (а.с. 143); фітосанітарний сертифікат (а.с. 144); ветеринарний сертифікат (а.с. 145); сертифікат якості (а.с. 146); екологічна декларація (а.с. 147); інформаційний аркуш до МД (а.с. 148); рахунок на оплату № 74 від 03.04.2014 року (а.с. 149); акт надання послуг № 74 від 03.04.2014 року (а.с. 150); податкова накладна від 03.04.2014 року № 1 (а.с. 151); МД 123010000/2014/ (а.с. 152-153); коносамент від 29.03.2014 року (а.с. 154); рахунок-фактура 4-Р420003 від 03.04.2014 року (а.с. 155); фітосанітарний сертифікат (а.с. 156); ветеринарний сертифікат (а.с. 157); сертифікат якості (а.с. 158); екологічна декларація (а.с. 159); інформаційний аркуш до МД (а.с. 160); рахунок на оплату № 75 від 03.04.2014 року (а.с. 161); акт надання послуг № 75 від 03.04.2014 року (а.с. 162); податкова накладна від 03.04.2014 року № 2 (а.с. 163); лист від 29.04.2014 року №52 від ДП ТОВ „Судоремонтний завод „Южний Севастополь"- „Морконсалтінгсервіс" (а.с. 164); лист ФТС Росії від 22.04.2014 року № 6Р-15/1375 (а.с. 165); довідка ПАТ КБ „Приватбанк" від 27.03.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180327/3641 (а.с. 166); довідка ПАТ КБ „Приватбанк" від 18.01.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180118/1344 (а.с. 167); контракт Р420003 від 18.10.2013 року з додатковими угодами (а.с. 168-174); копія наказу про призначення директора ТОВ „Агропромхім" (а.с. 175); розрахунок (а.с. 197-199).
Так, судом встановлено, що на підставі проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агропромхім», за результатами якої було складено акт від 06.02.2018 року № 5277/04-36-14-18/33513430 (а.с. 12-64), ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_1 про нарахування 189400,88 грн. пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (а.с. 70); податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_2 про нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ (а.с. 68); податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_3 про нарахування 37972,50 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 65); податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_4 про нарахування 1023120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 74); податкове повідомлення рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_5 про нарахування 73080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 72).
За висновками акту перевірки податковий орган встановив порушення ТОВ «Агропромхім»: 1) п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 30378,00 грн., у тому числі: 2014 рік у сумі 30378,00 грн.; 2) п. 44.1 ст. 44, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 13313 грн., у тому числі: березень 2014 року у сумі 13313,00 грн.; 3) ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 p. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запроваджені обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 № 453 при виконанні експортного контракту від 18.10.2013 року № Р420003, складеного з компанією "GLENCORE GRAIN BV" НІДЕРЛАНДИ, за що на підставі ст. 4 цього ж Закону ТОТ «Агропромхім» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД; 4) ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями), за що у відповідності із п. 2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.00 № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93, ТОВ «Агропромхім»» нараховується штрафна санкція за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2014; 5) п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» - у 2016 р. – 2017 р.; 6) абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 7289,11 грн.; 7) п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті чого несвоєчасно нараховано єдиний внесок на загальну суму 1546,00 грн. за січень 2017 р.; 8) платник порушує терміни сплати узгоджених грошових зобов'язань протягом строків визначених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (а.с. 62-63).
В акті перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначено, що проведено перевірку та визначено суми грошових зобов'язань за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року.
Так, відповідно до п. 102. 1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із п. 114.1 ст. 114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Враховуючи дату формування акту перевірки та перевіряємий період, контролюючий орган мав право перевіряти, самостійно визначати суми грошових зобов'язань та застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) тільки з березня 2015, тобто, нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ за датою операції 06.11.2014 року можливе тільки протягом 1095 днів, тобто, до 06.11.2017 року.
Таким чином, судом встановлено, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № НОМЕР_2 про нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ, винесено з порушенням граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається донарахування позивачу податку на прибуток та штрафних санкцій за 2014 рік, а також, нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД.
Відповідач вважає, що оплата за раніше відвантажену продукцію за контрактом від 18.10.2013 року № Р420003, яка надійшла від нерезидента компанії «GLENCORE GRAIN B.V.», Нідерланди, на адресу ТОВ «Агропромхім» у загальній сумі 105314,86 дол. США (1366680,42 грн.) з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме, остаточна оплата експортного товару (попереднім актом зафіксовано дебіторську заборгованість у сумі 105314,86 дол. США (856757,21 грн.), кінцевий термін надходження валютної виручки - 29.01.2014 року, що надійшла на адресу ТОВ «Агропромхім» з порушення законодавчо встановлених термінів, а саме, 11.04.2014 року на розподільчий рахунок №26038050202102.840 в ПАТ КБ «Приватбанк», за контрактом від 18.10.2013 року №Р420003, за яким надійшли кошти у сумі 105314,86 дол. США (1323715,43 грн.).
Згідно із статтею 1 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 185/94), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно із частиною 7, 8 статті 25 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-XIV, зі змінами та доповненнями, з урахуванням Постанови НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 № 453, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Статтею 4 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Зарахування коштів на поточні рахунки ТОВ «Агропромхім» здійснено з порушенням законодавчо встановлених термінів. За порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (зі змінами та доповненнями), з урахуванням Постанови НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 № 453, при виконанні контракту від 18.10.2013 року № Р420003, на підставі статті 4 цього ж Закону, ТОВ «Агропромхім» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
З висновку розрахунку відповідача вбачається, що він розраховує пеню на підставі попередньої митної декларації від 31.10.2013 року № 123010000/2013/1690, проте, відповідач не враховує, що датою відрахування строку виплати заборгованості є дата митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Відповідно до статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно із частиною 5 статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Митна декларація від 31.10.2013 року № 123010000/2013/1690 не містить проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток контролюючого органу, отже, суд вважає, що митне оформлення за попередньою митною декларацією від 31.10.2013 року № 123010000/2013/1690 не було завершено, таким чином, строк виплати заборгованості по контракту не розпочинався.
Слід зазначити, що відповідачем також не враховується, що строк дії попередньої митної декларації від 31.10.2013 року № 123010000/2013/1690 закінчився 30.11.2013 року, а позивачем було складено та подано нову попередню митну декларацію 19.02.2014 року №123010000/2014/000368, та інші необхідні документи для проходження митного оформлення та митного контролю товару. 23.03.2014 року товар було відправлено морським транспортом, що підтверджується листом Севастопольської митниці та коносаментами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, агентом валютного контролю є відповідний уповноважений банк.
Контракт від 18.10.2013 року № Р420003 знаходиться на валютному контролі в ПАТ КБ «Приватбанк», та зазначеним агентом валютного контролю не було встановлено порушень вимог чинного законодавства України, що підтверджується відповідними довідками, копії яких також наявні в матеріалах справи.
Щодо нарахування 37972,50 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, з яких: 30378,00 - основне зобов'язання та 7594,50 - штрафна санкція, судом встановлено, що відповідач в акті перевірки стверджує про заниження платником податків грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 30378,00 за 2014 рік по операціям з ТОВ «КУББЕРА» та ТОВ «УКР ТРАНС ЛОДЖИСТИК» шляхом невизнання понесених витрат на закупівлю товарів (робіт, послуг), проте, контролюючий орган не перевіряв чи відображені позивачем витрати по операціям із вказаними контрагентами в податковій звітності підприємства, а лише відповідач не визнає взаємовідносини між позивачем та ТОВ «КУББЕРА» та ТОВ «УКР ТРАНС ЛОДЖИСТИК» на підставі порушень, допущених не платником податків, а його контрагентами. Разом з тим, в акті перевірки відсутні зауваження, що відповідачем встановлено порушення складення позивачем первинних документів.
Згідно із пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пунктом 38.1 статті 38, пунктом 44.1 ст. 44, пунктом 47.1 статті 47, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Слід зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.
Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 та статтею 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, доказів наявності таких обставин на підтвердження доводів ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо нікчемності договору до суду відповідачем не надано.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників, та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару чи формування валових витрат за такими операціями.
Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 у справі № 2а/0470/14324/12.
Також, згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільчих постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаний з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції, слід зазначити, що перевіркою ТОВ "Агропромхім" встановлено факт неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік в порушення вимог пп.39.4.2 п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в т.ч. після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу передбаченого п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України.
Так, згідно із пп. 39.2.1.1 п. 392, пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів -нерезидентів. Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 мли. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З 01.01.2017 року діє нова редакція пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, змінена Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 року, якою передбачено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.
Згідно із п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі, зокрема. 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
З 01.01.2017 року норми п.120.3 ст.120 ПК України викладено у новій редакції, встановлено новий вид відповідальності, а саме, за що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Отже, судом встановлено, що на момент виникнення правопорушення щодо неподання звіту за 2014 рік після добровільної сплати штрафних санкцій не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту у застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони шатали або мали місце.
До спірних правовідносин слід застосовувати редакцію нормативного акту у тій редакції, яка діяла на час виникнення таких спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015 року № НОМЕР_10 на суму штрафу 365400,00 грн., вже після оскарження якого позивач сплатив суму штрафу. На такі правовідносини застосовувалась норма пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, згідно якої було встановлено строк подання звіту контрольованих операцій (уточненого) до 01 травня року, що настає за звітним.
До юридичної відповідальності може бути застосовано новий закон у тому разі, коли такий закон скасовує або пом'якшує відповідальність. Відповідальність можлива за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена. У разі, якщо попередньо відповідальність не була встановлена і не було визначено форми порушення та дії платника податків не вважались порушення, є не вірним, після зміни редакції нормативного акту застосовувати до особи норми відповідальності за порушення, за яке під час триваючих правовідносин (з 2015 року) не існувало відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що норму п. 120.3 ст. 120 ПК України, яка почала діяти з 01.01.2017 року, не можна застосовувати до попередніх правовідносин, оскільки відповідальність передбачена нормою лише з 01.01.2017 року.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки не врахувало, що порушення, передбачене п. 120. ст. 120 ПК України у частині подання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, стало порушенням з 01.01.2017 року, на час існування правовідносин щодо не подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік відповідальність за таке порушення не була передбачена.
Виходячи з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих статтею 4 ПК України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкові" перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Отже, суд вважає, що відповідач не мав законних підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_4 про нарахування 1023120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції; а також податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 року № НОМЕР_5 про нарахування 73080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
Відповідно до норм Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винесені позивачу податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають положенням Податкового кодексу України, та підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 20056,46 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 584 від 26.03.2018 року, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 3). Отже, судовий збір у сумі 20056,46 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 194, 205, 246-247, 249, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" (місцезнаходження: 52200, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Об'їзна, будинок 3Л; код ЄДРПОУ 33513430) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) від 01.03.2018 року № НОМЕР_1 про нарахування 189400,88 грн. пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) від 01.03.2018 року № НОМЕР_2 про нарахування 13523,63 грн. штрафу за платежем ПДВ, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) від 01.03.2018 року № НОМЕР_3 про нарахування 37972,50 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) від 01.03.2018 року № НОМЕР_4 про нарахування 1023120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) від 01.03.2018 року № НОМЕР_5 про нарахування 73080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" (місцезнаходження: 52200, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Об'їзна, будинок 3Л; код ЄДРПОУ 33513430) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 20056,46 грн. (двадцять тисяч п'ятдесят шість гривень 46 копійок).
Копію рішення направити всім сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 74509034, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 29.05.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 804/2374/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: