Постанова № 74508636, 04.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа № 917/92/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

Секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився; ;

відповідача- Заліпи Н.Ю., довіреністю від 15.12.2017 р. № 73, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 27.06.2017 р. № 8;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №735 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 березня 2018 року у справі № 917/92/18

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", м. Полтава

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз"(відповідач) про розірвання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків від 07.04.2017 р. № 10-20/318Е/17, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 березня 2018 року у справі № 917/92/18 (суддя Безрук Т.М., повний текст рішення складено 22.03.2018 р.) у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову не передбачені чинним законодавством та спірним договором в якості підстав для розірвання договору, зокрема вони не стосуються істотного порушення умов договору чи істотної зміни обставин.

Позивач - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради подало на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема на те, що висновок господарського суду першої інстанції щодо невикористання відповідачем свого права припинити дію спірного Договору у встановлений в Договорі період та продовження у зв’язку з цим його дії на новий строк є упередженим, оскільки суд не врахував, що намір позивача не продовжувати договір на новий строк було однозначно висловлено у листах-повідомленнях на 10 днів раніше встановленого у Договорі періоду подання відповідної заяви, а тому автоматичне продовження строку дії Договору не відбулося та він не виконувався сторонами.

Також позивач зазначає про ненадання судом належної правової оцінки тій обставині, що правовідносини щодо експлуатації об’єкту спірного Договору - складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків по вул. Алмазна, 2, вул. Великотернівська, 20 та вул. Європейська, 24/42 у м. Полтава врегульовано іншим, пізніш укладеним договором-від 17.10.2017 р. № 10-20/312Е/17, який визнано укладеним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 р. у справі № 917/535/17. Зазначена обставина, на думку відповідача свідчить про те, що фактично правовідносини за спірним Договором припинені, оскільки послуги та роботи щодо експлуатації його об’єкту виконуються на підставі іншого договору- від 17.10.2017 р. № 10-20/312Е/17 і т. ін.

Позивач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав заяву (вх. № 4226 від 04.06.2018 р.), згідно з якою просить проводити розгляд справи без участі його представника.Також в цій заяві позивач повідомив суд, що він підтримує апеляційну скаргу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4056 від 20.05.2018 р.) та в судовому засіданні просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, посилаючись в обґрунтування своїх заперечень, зокрема на правомірність висновку господарського суду, зазначаючи, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову чинним законодавством та спірним Договором не передбачені в якості правових підстав для розірвання Договору.Також зазначає про недоведеність позивачем тієї обставини, що правовідносини щодо експлуатації об’єкту спірного Договору - складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків по вул. Алмазна, 2 , вул. Великотернівська, 20 та вул. Європейська, 24/42 у м. Полтава врегульовано іншим, пізніш укладеним договором-від 17.10.2017 р. № 10-20/312Е/17, оскільки це не підтверджується матеріалами справи, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 р. у справі № 917/535/17, якою цей договір визнано укладеним, скасовано постановою Верховного суду від 02.05.2018 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (позивачем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (відповідачем) укладений Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р. (далі - Договір); (а.с.9-10).

За умовами п.1 Договору позивач (замовник) оплачує, а відповідач (виконавець) надає послуги (виконує роботи) з експлуатації складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця, який є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника.

В п. 2 Договору зазначено, що під складовими газорозподільної системи розуміються внутрішньобудинкові газові мережі багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2; вул. Великотирнівська, 20; та вул. Європейська, 24/42 (далі - об’єкти).

В розділі VI Договору встановлено, що він є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Одностороння зміна чи розірвання цього Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 цього розділу. Розірвання цього Договору у випадках, не передбачених пунктом 3 цього розділу, здійснюється в судовому порядку.

За пунктом 3 цього розділу цей Договір може бути достроково розірваний: 1) за взаємною згодою сторін; 2) у випадку припинення виконавця.

Листом від 23.10.2017 № 2333/02 позивач заявив відповідачу про намір розірвати спірний Договір та направив відповідачу додаткову угоду про розірвання (припинення дії) Договору. Підставою для розірвання договору позивач зазначив те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 р. у справі № 917/535/17 вважається укладеним договір № 10-20/312Е/17 між КП "ЖЕО № 2" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на експлуатацію складових газорозподільної системи усіх багатоквартирних будинків, у тому числі будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 (а.с.11-13).

Відповідач листом від 09.11.2017 р. № 14.2/2886 відхилив пропозицію розірвання договору, посилаючись на наявність простроченої заборгованості по ньому у позивача (а.с.14).

Листом від 20.11.2017 р. за № 2601/02 позивач повторно заявив відповідачу намір на розірвання Договору (припинення його дії) з підстав укладення за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 917/535/17 договору № 10-20/312Е/17 між цими ж сторонами на спірні об’єкти; та направив відповідачу додаткову угоду про розірвання (припинення дії) договору (а.с.15-17).

Листом від 07.12.2017 № 8.1/3254 відповідач відхилив пропозицію розірвання Договору, посилаючись на наявність простроченої заборгованості по ньому у позивача (а.с.18).

З огляду на наведені обставини, позивач, посилаючись на те, що Договір діяв до 31.12.2017р., оскільки договором передбачено припинення його дії лише за умови повідомлення іншої сторони про припинення його дії протягом обумовленого строку, між сторонами укладений інший договір на цей же об’єкт за рішенням суду, а відповідач безпідставно ухиляється від розірвання договору, подав до суду даний позов, в якому просить розірвати Договір на підставі норм ст.ст. 651, 654, 598 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову не передбачені чинним законодавством та спірним Договором в якості підстав для його розірвання, зокрема вони не стосуються істотного порушення умов Договору чи істотної зміни обставин, та ін.

Зазначені висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів зроблено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, яким надано належну оцінку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Згідно з вимогами пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов’язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Для внутрішньобудинкових газових мереж, які є ГРМ, взаємовідносини між їх власником (балансоутримувачем, управителем) і Оператором ГРМ здійснюються виключно на умовах договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною у додатку 3 до цього Кодексу.

Отже, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, обов’язковість укладання договору про експлуатацію складових газорозподільної системи передбачено чиннимим законодавством.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку згоди сторін на розірвання Договору не було.

Господарський суд першої інстанції обгрунтовано відхилив твердження позивача, що спірний Договір закінчив свою дію 31.12.2017 р., та не був продовжений на той самий строк, у зв’язку з його повідомлення до закінчення строку дії Договору про припинення його дії, пославшись на наступне.

В розділі VI Договору встановлено, що він є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Отже, в Договорі сторони встановили чіткі умови та строк відмови від продовження дії Договору, а саме: направлення заяви про припинення його дії протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору, тобто у період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р.

Проте, у наведений період позивач відмови від продовження дії договору не направив, а отже Договір продовжив свою дію до 31.12.2018 р.

Позивач звертався до відповідача з заявами від 23.10.2017р. та від 20.11.2017р. про розірвання договору, які були відхилені відповідачем. Тобто звернення позивача були поза межами визначеного у Договорі періоду.

У період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р. (як визначено умовами Договору) позивач відмови від продовження дії Договору відповідачу не направляв.

Більш того, підставою розірвання Договору позивачем було зазначено наявність іншого тотожнього договору.

Таким чином, відповідач не скористався правом припинити дію Договору у встановлений в Договорі період, а тому після 31.12.2018 р. його дія є продовженою на той самий строк та на тих самих умовах.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу україни врегульовано підстави для розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін, а саме передбачено, що. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачена можливість розрівання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зважаючи на наведені норми, підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі чи пряма вказівка закону щодо відповідних підстав для розірвання договору, або істотна зміна обставин, за наявності одночасно чотирьох умов, передбачених пунктами 1-4 ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Проте, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову не стосуються вищенаведених підстав для розірвання Договору.

З обставин, на які посилається позивач не вбачається одночасна наявність чотирьох умов для розірвання спірного Договору, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України та істотних порушень його умов.

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що жодних доказів істотного порушення відповідачем умов Договору позивач суду не надав, і на їх наявність у позові не посилається.

Звернення до позивача з пропозицією достроково розірвати договір, не є підставою для розірвання договору в судовому порядку, оскільки відсутні вищенаведені підстави.

Так само й відхилення відповідачем пропозиції достроково розірвати Договір не є порушенням зобов’язання, та само по собі не є підставою для розірвання Договору судом.

Сам факт укладення за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17 іншого договору № 10-20/312Е/17 між тими ж сторонами не є підставою для розірвання спірного договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р., який був укладений раніше, оскільки відповідна обставина не передбачена в якості підстав для розірвання Договору чинним законодавством та умовами Договору.

До того ж, постановою Верховного суду від 02.05.2018 р. у справі № 917/535/17 зазначена постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17 та рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2017 у справі №917/535/17 скасовані , а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, наведений договір № 10-20/312Е/17 на теперішній час не є укладеним, а питання щодо його укладення вирішується в судовому порядку, що також не є підставою для розірвання спірного Договору.

Крім цього, з матеріалів справи не вбачається пов"язаність цих договорів, існування одного договору не виключає існування іншого.

Як свідчать подані докази, згідно із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17 вважався укладеним договір між КП "ЖЕО № 2" та ПАТ "Полтавагаз" на експлуатацію складових газорозподільної системи. Умови, на яких укладено цей договір, викладено в резолютивній частині постанови суду.

Невід’ємним додатком до цього договору є додаток № 1 “Інформація про об’єкти газопостачання, надані КП "ЖЕО № 2" (замовником) для експлуатації ПАТ "Полтавагаз" (виконавцю)”.

Проте, ні в тексту постанови суду, ні в тексті договору, викладеного в резолютивній частині постанови суду, ні в додатку № 1 до нього не зазначено, що дія цього договору розповсюджується на об’єкти за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 (які є предметом договору № 10-20/318Е/17 від 07.04.2017р.).Відповідач також заперечує, обставину, що дія наведеного договору, укладеного в судовому порядку розповсюджується на об’єкти спірного договору.

Таким чином, твердження позивача про те, що правовідносини сторін щодо експлуатації складових газорозподільної системи багатоквартирних будинків за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2, вул. Великотирновська, 20 та вул. Європейська, 24/42 пізніше було врегульовано іншим договором, укладеним за постановою суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17, не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відсутні підстави для розірвання спірного договору.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, статтею 276, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 20 березня 2018 року у справі № 917/92/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.