Постанова № 74508578, 04.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа№ 911/3854/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

представники сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини 3078 Національної гвардії України

на рішення господарського суду Київської області від 21.03.2018 р.

у справі №911/3854/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

до Споживчого товариства «Стимул»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Військова частина 3078 Національної гвардії України звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Споживчого товариства «Стимул» про стягнення пені у розмірі 11457,88 грн. та штрафу у розмірі 9256,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 27/ВЗЗ-2017 від 31.05.2017 р., в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач звертається із вимогами про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.03.2018 р. і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники сторін були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова кореспонденція була направлена сторонам у справі на адреси, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.05.2017 р. між Військовою частиною 3078 Національної гвардії України (замовник) та Споживчим товариством «Стимул» (учасник) укладений договір № 27/ВЗЗ-2017 про закупівлю товару код ДК 021:2015-15610000-7 - продукція борошномельно-круп'яної промисловості (далі - товар).

Відповідно до п. 1.1 договору, учасник зобов'язується у 2017 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до абз. 2 п. 1.2 договору, кількість товару за договором складає 140000 кг.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товару за цим договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Згідно п.п. 6.3, 6.3.1 договору, учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 цього договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Позивач зазначає, що військовою частиною 3078 Національної гвардії України до договору складені заявки № 1202 від 06.06.2017 р., № 1518 від 03.07.2017 р. та № 1541 від 04.07.2017 р. для задоволення потреб Національної гвардії України продукцією борошномельно-круп'яної промисловості, у визначені строки. Однак, відповідачем зобов'язання з поставки товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, допущено прострочення поставок, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Згідно наведеного позивачем розрахунку, відповідачем допущено прострочення поставок товару за наступними заявками:

- № 1202 від 06.06.2017 р. (заявка № 1) за якою передбачалась поставка всього 17850 кг товару, з подальшим транспортуванням в інші військові частини Національної гвардії України, розташовані в різних регіонах України. Однак, за твердженням позивача, відповідачем поставки здійснювались з простроченнями за сукупний період з 17.06.2017 р. по 10.07.2017 р.;

- № 1518 від 03.07.2017 р. (заявка № 2) за якою передбачалась поставка всього 24000 кг товару, з подальшим транспортуванням в інші військові частини Національної гвардії України, розташовані в різних регіонах України. Однак, за твердженням позивача, відповідачем поставки здійснювались з простроченнями за сукупний період з 15.07.2017 р. по 24.07.2017 р.;

- № 1541 від 04.07.2017 р. (заявка № 3) за якою передбачалась поставка всього 3000 кг товару, у визначений строк на склад замовника. Однак, за твердженням позивача, відповідачем здійснена поставка з простроченням за сукупний період з 18.07.2017 р. по 09.11.2017 р.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки товару позивач просить стягнути з відповідача 11457,88 грн. пені та 9256,80 грн. штрафу.

Позивач зазначає, що для врегулювання спору в досудовому порядку ним на адресу відповідача було направлено лист № 2252 від 31.08.2017 р., лист № 2394 від 11.09.2017 р. та лист № 2457 від 14.09.2017 р. в яких вимагав від відповідача дотримання строків виконання договірних зобов'язань та попереджав про нарахування штрафних санкцій. Вказані листи були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з огляду на характер предмета договору, виконання умов такого договору вимагає оперативного задоволення потреб замовника у поставці продуктів харчування, у зв'язку з чим сторони не використовували письмову форму заявки в якості основної, а систематично домовлялись про поставку конкретної партії в телефонному режимі або при особистій зустрічі.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товару за цим договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки Замовником.

Відповідач зазначив, що наведені позивачем заявки від 06.06.2017 р. № 1202, від 03.07.2017 р. № 1518 та від 04.07.2017 р. № 1541 відповідач не отримував і не знає про їх існування. У відзиві відповідач зазначає, що виконав всі зобов'язання перед позивачем своєчасно в порядку задоволення оперативних потреб замовника.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено моменту порушення відповідачем строку поставки та факту прострочення виконання зобов'язання, що виключає наявність підстав для наведеної в позові відповідальності.

Позивач зазначив, що заявки складались відповідно до планів-графіків централізованого постачання продуктів харчування від Головного управління Національної гвардії України щодо забезпечення військових частин Національної гвардії України продукцією борошномельно-круп'яної промисловості від СТ «Стимул». Уповноваженими особами військової частини 3078 Національної гвардії України завчасно повідомлено про дати поставки та передано представникам СТ «Стимул» заявки з зазначенням необхідної кількості товару, дати та місця поставки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору передбачено постачання відповідачем на користь позивача протягом 2017 року товару в кількості 140000 кг. В той же час, згідно п. 1.3 договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

При цьому, конкретно визначених строків та обсягів поставок умови договору не містять, лише п. 5.1 договору передбачено, строк поставки протягом 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Таким чином, наведені умови договору, з урахуванням ст. 663 ЦК України, дають підстави вважати, що обсяги і строки поставок оговорюються сторонами окремо, шляхом виставлення замовником відповідних заявок чи іншим чином доведення до відома постачальника (учасника) умов щодо обсягів і строків поставки кожної партії товару (виставлення вимоги).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, заявки № 1202 від 06.06.2017 р., № 1518 від 03.07.2017 р., № 1541 від 04.07.2017 р., на підставі яких подано позов не містять відміток про їх отримання відповідачем, доведення до відповідача в телефонному режимі (реквізитів телефонограми) чи доказів поштового надіслання на адресу відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем на адресу відповідача спірних заявок, пояснень та доказів щодо дат виставлення відповідних заявок іншим чином, усно чи письмово і коли це відбулось.

З огляду на те, що позивачем не доведено пред'явлення відповідачу вимог щодо обсягів та строків поставки наведених в позові партій товару та враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про визначеність строків та про порушення відповідачем строків поставки товару.

Крім того, саме по собі складення заявки за договором без її своєчасного виставлення постачальнику, не є належним і достатнім доказом погодження строків поставки за договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору позивачем не доведено факту погодження з відповідачем (доведення до відома відповідача) наведених в заявках строків поставки товару, що виключає доведеність факту обізнаності відповідача зі строками поставки і їх порушення в розумінні п. 5.1 договору.

Також, позивачем не надано суду доказів надіслання на адресу відповідача наведених в позові претензій (лист № 2252 від 31.08.2017 р., лист № 2394 від 11.09.2017 р. та лист № 2457 від 14.09.2017 р.). Всі здійснені відповідачем поставки приймались позивачем без зауважень.

Наведені у відповіді на відзив листи ГУ НГУ № 27/27/1-4055 від 12.06.2017 р. (з додатком планом-графіком) та ГУ НГУ № 27/27/1-5545 від 04.08.2017 р. адресовані позивачу та докази доведення їх змісту до відома відповідача суду не надано.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, оскільки саме по собі складення заявки за договором без її своєчасного виставлення постачальнику, не є належним і достатнім доказом погодження строків поставки за договором, враховуючи, що кредитор не надав доказів своєчасного виставлення боржнику вимоги про поставку товару з зазначенням строків та обсягів, боржник не міг виконати свого обов'язку у строки, наведені в заявках, що виключає наявність підстав стверджувати про прострочення та застосування відповідальності.

Крім того, п. 7.3 договору передбачено відповідальність за порушення строків поставки, визначених у п. 5.1 договору, тобто 10 денного строку з моменту надання заявки. Однак, оскільки, позивачем не доведено своєчасне виставлення відповідачу заявок, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем п. 5.1 договору та застосування, передбаченої п. 7.3 договору відповідальності.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11457,88 грн. та штрафу у розмірі 9256,80 грн. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Відтак, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 21.03.2018 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини 3078 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 21.03.2018 р. у справі №911/3854/17 залишити без змін.

Справу №911/3854/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 07.06.2018 р.