Постанова № 74508515, 04.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа№ 910/21544/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р.

у справі №910/21544/17 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 66392,66 грн., 2140,50 грн. інфляційних втрат, 491,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу суму страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» 66392,66 грн. страхового відшкодування, 2140,50 грн. інфляційних втрат, 491,12 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору.

Вказане рішення мотивовано тим, що судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, оскільки документально підтверджена сплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 69 442,66 грн. Також судом першої інстанції визнано обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача 66392,66 грн. страхового відшкодування, 2140,50 грн. інфляційних втрат, 491,12 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору змінити, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 59445,18 грн. страхового відшкодування, 1902,25 грн. інфляційних втрат, 439,73 грн. 3% річних та 1432,24 грн. судового збору. Стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ТДВ «СТ «Домінанта» судовий збір у розмірі 2400,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправомірно відхилено його доводи щодо визначення суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Судова кореспонденція направлялась на адресу сторін, яка зазначена у всіх документах, поданих ними протягом розгляду справи у суді, а також в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання сторін по справі.

В матеріалах справи міститься відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального законодавства. Судом було прийнято до уваги всі надані докази та враховано всі обставини.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 р. та від 21.05.2018 р. по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.12.2016 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 011096/4600/0000178, за яким застраховано транспортний засіб марки «NISSAN X-TRAIL», державний реєстраційний НОМЕР_2.

10.04.2017 р. в м. Обухів сталась ДТП за участю транспортних засобів «NISSAN X-TRAIL», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та «OPEL ASTRA» державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Обухівського районного суду від 28.04.2017 р. по справі №372/1080/17.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль «NISSAN X-TRAIL», державний реєстраційний НОМЕР_2, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до страхового акта та розрахунку страхового відшкодування становить 66392,66 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 66392,66 грн. (56815,66 грн. за платіжним дорученням № 020316 від 19.05.2017 р. 9577,00 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «OPEL ASTRA», державний реєстраційний № НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що призвело до нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 2569412.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 66392,66 грн., а також 2140,50 грн. інфляційних втрат та 491,12 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що при визначенні вартості страхового відшкодування позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми Закону.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, відповідно до положень ст. 512, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так, суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

Вищевказаними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: новий кредитор - позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до відповідача, яким застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, з вини якого сталась ДТП, застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 2569412, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

Відповідно до абз. 1 п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

На виконання зазначених вище норм, законодавства відповідачем для здійснення огляду пошкодженого автомобіля було замовлено проведення огляду пошкодженого автомобіля у Асистуюча компанія «ТехАс».

10.04.2017 р. повноваженим представником Асистуюча компанія «ТехАс» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується протоколом (актом) огляду ТЗ від 10.04.2017 р.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р.(далі - Методика), фізичний знос КТЗ (його складників - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно п. 7.38. Методики, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п.7.39. Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Згідно з інформацією, вказаною у протоколі огляду транспортного засобу від 10.04.2017 року, на момент огляду ТЗ «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 були виявлені пошкодження, не пов'язані з аварією: двері задні і передні праві, порог, бампер передній тощо.

Згідно висновків дослідження № 010-18 від 09.01.2018 р. про розмір коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «NISSAN X-TRAIL» державний номер НОМЕР_2, цей коефіцієнт Е3 складає 0,1253.

У висновку про оцінку КТЗ № 01-16/05 від 16.05.2017 р., що був наданий позивачем, експертом ОСОБА_5 не враховано, що ТЗ «NISSAN X-TRAIL», д/н НОМЕР_2 мав пошкодження не пов'язані з ДТП, а тому застосував коефіцієнт фізичного зносу Е3- 0, у зв'язку з чим сума матеріального збитку вийшла більшою.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що дослідження № 010-18 від 09.01.2018 р. не може братись до уваги оскільки відсутні докази особистого огляду пошкодженого ТЗ слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. № 8 (далі - Типове положення), це Типове положення встановлює загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України «Про страхування».

Пунктом 2 Типового положення наводиться визначення аварійного комісара - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг.

Кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійних комісарів), затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.05.2011 р. № 285 (далі - Кваліфікаційні вимоги).

Згідно п. 1.7 Кваліфікаційних вимог, визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків може займатися особа, яка отримала Кваліфікаційне свідоцтво, що містить відмітку Нацкомфінпослуг про внесення цієї особи до Переліку.

Разом з дослідженням № 010-18 від 09.01.2018 р. до матеріалів справи було надано копію Кваліфікаційного свідоцтва про складання екзамену на відповідність знань кваліфікаційному мінімуму осіб, які здійснюють діяльність із визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійних комісарів) при страхуванні наземних транспортних засобів (крім засобів залізничного транспорту) видане 10.04.2017 р. ОСОБА_6 із строком дії з 16.03.2017 р. по 16.03.2020 р. та копію свідоцтва аварійного комісара НОМЕР_3 ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.1. Методики, остання розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єкти оціночної діяльності мають право залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб'єктів підприємницької діяльності.

В пункті 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 (далі - Національний стандарт №1), містяться вимоги, які встановлені до Звіту про оцінку майна та встановлено які складові має містити Звіт. Так, відповідно до абз. 10 ч. 2 вказаного пункту, Звіт має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість

Враховуючи вищевикладене, ідентифікація КТЗ (його огляд) може проводитися із залучанням до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб'єктів оціночної діяльності, у зв'язку з непереборними та іншими обставинами.

Так, в розділі Дослідження «Обмеження вірогідності дослідження» встановлено, що огляд майна проводив фахівець АК ОСОБА_7 При виконанні розрахунків аварійним комісаром передбачено, що в акті технічного стану і фотографічних знімках відображається вичерпна і достовірна інформація про стан об'єкта оцінки його укомплектованість, комплектність, наявність та характеристику дефектів, пошкоджень і вірогідний ступінь ремонтного впливу. Крім того, на виконання вимог п. 56 Національного стандарту №1, також зазначено, що в разі невідповідності інформації зазначеної в акті технічного стану і результатах фотофіксації вищезгаданим вимогам, висновки аварійного комісара щодо вартості можуть змінитися.

Аналогічна позиція викладена Фондом державного майна України, як органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, у листі від 14.07.2017 р. № 11-58- 13772.

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні вартості страхового відшкодування, оскільки документально підтверджена сплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 69442,66 грн., та вважає, що в даному випадку обґрунтованим є розрахунок страхового відшкодування, із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу:

У = 3980,04 + 5225,07 + 60923,82 * (1 - 0,1253) = 62495,18 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено франшизу - 3050,00 грн.

62495,18 - 3050,00 = 59445,18 грн.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 59445,18 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, крім суми страхового відшкодування також 2140,50 грн. інфляційних втрат та 491,12 грн. 3% річних.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.ст. 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошові зобов'язання, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено менший розмір страхового відшкодування ніж заявлено позивачем, то колегією суддів здійснено власний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням суми страхового відшкодування у розмірі 59445,18 грн., відповідно до якого їх розмір становить 1902,25 грн. інфляційних втрат та 439,73 грн. 3% річних, які й підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. у справі №910/21544/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70а; код ЄДРПОУ 20033533) 59445 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 18 коп. страхового відшкодування, 1902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 73 коп. 3% річних та 1432 (одну тисячу тридцять дві) грн. 24 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70а; код ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код ЄДРПОУ 35265086) 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/21544/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови суду складено 07.06.2018 р.