Ухвала суду № 74508130, 04.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"04" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1936/15Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Щавинська Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” (зареєстрована за вхід № 2-2627/18 від 23.05.2018 р.) про визнання наказу від 25.12.2015р. таким, що не підлягає виконанню в порядку ст.328 ГПК України по справі № 916/1936/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр.Гагаріна,буд.12-А)

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (65058, м. Одеса, пр.Шевченка,8-А),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” (65044, м. Одеса, просп.Шевченка,4-Д),

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

встановив:

08.12.2015р. господарським судом Одеської області (головуючий суддя Рога Н.В., суддя Зайцев Ю.О., суддя Щавинська Ю.М.) прийнято рішення по справі № 916/1936/15, яким задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитним договором у сумі 5700000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 119757000,00грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155523,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 3267541,80 грн.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 8977193,98 грн. та суму пені за відсотками у розмірі 1201804,83грн. за прострочення платежів за кредитним договором.

25.12.2015р. на виконання вказаного вище рішення господарський суд Одеської області видав відповідний наказ.

23.05.2018р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” до господарського суду Одеської області надійшла заява (зареєстрована за вхід № 2-2627/18 від 23.05.2018 р.) в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Одеської області по справі № 916/1936/15 від 25.12.2015р. про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 5700000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 119757000,00грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155523,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 3267541,80 грн.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 8977193,98 грн. та суму пені за відсотками у розмірі 1201804,83грн. за прострочення платежів за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заяву посилається на укладений між позивачем (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) іпотечний договір від 25.12.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов’язань ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” за кредитним договором № 17/13 від 28.02.2013р., передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець», розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20. Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки складає 7 800 000 000,00грн.

Заявник посилається на ст.36 Закону України „Про іпотеку” та вважає, що всі основні зобов’язання, які були забезпечені іпотекою належного ОСОБА_2 “Футбольний клуб “Чорноморець” майна, відповідно до положень договору іпотеки від 25.12.2014р., в тому числі і зобов’язання ТОВ“АГРОБІЗНЕСГРУП” за договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2014р., з урахуванням додаткових угод, є припиненими в результаті вжиття з боку ПАТ “ІМЕКСБАНК” заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, заявник вважає, що зобов’язання ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП”, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2014р., з урахуванням додаткових угод, є припиненими, що свідчить про відсутність у боржника – ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” будь-яких обов’язків перед стягувачем - ПАТ “ІМЕКСБАНК” з приводу виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №916/1936/15 щодо стягнення з ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” на користь ПАТ „ІМЕКСБАНК” заборгованості.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.05.2018р. № 248 призначено повторний автоматичний розподіл заяви у зв’язку з перебуванням головуючого судді Рога Н.В. у відпустці з 21.05.2018р. по 27.06.2018р. та закінченням терміну повноважень члена колегії судді Зайцева Ю.О. з 19.05.2017р., за результатом якого визначено наступний склад колегії для розгляду заяви: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2018р. на підставі ст.328 ГПК України зазначену заяву прийнято до розгляду колегією суду у складі: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., Щавинська Ю.М., призначено розгляд заяви у судовому засіданні з викликом представників сторін на 31.05.2018р.

Представник відповідача (заявника) у судове засідання 31.05.2018р. не з`явився, але 31.05.2018р. звернувся через канцелярію суду з клопотанням (за вх. №10792/18) про відкладення розгляду заяви та продовження її строку.

30 травня 2018р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з запереченнями (за вх. №10649/18) на заяву ТОВ "АГРОБІЗНЕСГРУП" про визнання наказу у справі №916/1936/15 таким, що не підлягає виконанню.

ПАТ “ІМЕКСБАНК” заперечує проти задоволення заяви посилаючись на те, що державна реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем була проведена на підставі вимог про усунення порушень, які були надіслані на адресу ТОВ „ТБА „Промбуд”, ТОВ „Круїз Делюкс”, ТОВ „Компанія по торгівлі”, ТОВ „Мережа готелів Чорне море”. Банком звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними Договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи, зобов’язання ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” перед банком за кредитним договором не погашене. На час розгляду заяви повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулось. Крім того, ПАТ "ІМЕКСБАНК" в обґрунтування власної правової позиції посилається на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17, якою було встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ „ТБА „Промбуд”, ТОВ „Круїз Делюкс”, ТОВ „Компанія по торгівлі”, ТОВ „Мережа готелів Чорне море” внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2018р. відкладено розгляд заяви на 04.06.2018р. (12:00).

Розглянувши заяву ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, керуючись положеннями чинного законодавства України, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень п.2,3 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, перелік підстав, з якими процесуальний закон пов’язує можливість визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598 - 609 Глави 50 Цивільного кодексу України. Зокрема, ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Закон України “Про іпотеку”, як акт цивільного законодавства, може визначати правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь - яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Вказана норма Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь - яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 2 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Згідно ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон України “Про іпотеку” є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 37 Закону України “Про іпотеку” Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Господарський суд зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов’язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому, а ні положеннями чинного законодавства, а ні умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. між ПАТ “ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_2 “Футбольний клуб “Чорноморець” (Іпотекодавець) Іпотекодержателю не надано право вимагати у боржника виконати основне зобов’язання у повному обсязі, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не може повністю задовольнити вимоги кредитора, що і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст.36 Закону України “Про іпотеку”, вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України “Про іпотеку” не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначається тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Суд звертає увагу на те, що Закон України “Про іпотеку” як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Слід зауважити, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов’язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому, ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. Іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов’язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю, меншою ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, в свою чергу, і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку”. Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов’язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Таким чином, приймаючи до уваги факт набуття ПАТ “ІМЕКСБАНК” в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону “Чорноморець”, відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов’язань, в тому числі і зобов’язань ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” за договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” суд доходить висновку, що зобов’язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на той факт, що в результаті позасудового набуття з боку ПАТ “ІМЕКСБАНК” права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов’язання ТОВ “ТБА “Промбуд”, ТОВ “Круїз Делюкс”, ТОВ “Компанія по торгівлі” та ТОВ “Мережа готелів Чорне море”, оскільки у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України “Про іпотеку”, у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Правова позиція, яка застосовується судом при розгляді заяви ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтверджується судовою практикою, що знайшло своє відображення , зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 02.10.2017р. по справі № 908/2517/16, від 20.12.2016р. по справі № 914/3604/15, від 08.11.2016р. по справі № 5011-50/9028-2012, від 14.12.2016р. по справі № 914/3812/15, від 10.08.2016р. по справі № 914/3605/15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015р. по справі № 6-7917св15.

За таких обставин, зобов’язання ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП”, що виникли із договору про відкриття кредитної лінії №17/13 від 28.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2015р. по справі № 916/1936/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч.4 ст.36 Закону України “Про іпотеку”.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов’язків боржника - ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” перед стягувачем – ПАТ „ІМЕКСБАНК” щодо виконання вимог наказу господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. по справі № 916/1936/15 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 5700000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 119757000,00грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155523,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 3267541,80 грн.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 8977193,98 грн. та суму пені за відсотками у розмірі 1201804,83грн. за прострочення платежів за кредитним договором.

Щодо посилання ПАТ “ІМЕКСБАНК" у якості заперечень на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що в силу приписів ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, оскільки ТОВ “АГРОБІЗНЕСГРУП” не було учасником судового процесу при розгляді справи №918/359/17. З наведених мотивів судом також відхиляються посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі №907/600/17.

Враховуючи викладене вище, господарський суд Одеської області вважає за необхідне Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” про визнання наказу від 25.12.2015р. таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст.328 ГПК України по справі №916/1936/15.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 234, 328 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕСГРУП” (зареєстрована за вхід № 2-2627/18 від 23.05.2018 р.) - про визнання наказу від 25.12.2015р. таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст.328 ГПК України по справі №916/1936/15.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. по справі № 916/1936/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕСГРУП" (65044, Одеська обл., м.Одеса, пр.Шевченка, буд. 4-Д, код ЄДРПОУ 35050139) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр.-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованість за кредитом у сумі 5700000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 119 757000 грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155 523,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 р. становить 3267541грн. 80 коп.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427 281,96доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015р. становить 8977193грн. 98 коп.) та суму пені за відсотками у розмірі 1201804грн. 83 коп. за прострочення платежів за кредитним договором.

Згідно з ч.2 п.6 ст.233 Господарського процесуального Кодексу України повний текст ухвали складено 06.06.2018р.

Відповідно до п.2 ст.235 Господарського процесуального Кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала набрала законної сили з 06.06.2018р.

Згідно ч.2 ст.256 Господарського процесуального Кодексу України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя Ю.М. Щавинська