Рішення № 74507930, 05.06.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2018 р. Справа № 918/285/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 23.04.2018 р. №363

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Благоустрій" ВМР

про стягнення в сумі 98 636,09 грн.

Секретар судового засідання : Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 271 від 29.03.18 року)

Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 156 від 04.06.18 року)

ВСТАНОВИВ:

Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "Благоустрій" ВМР про стягнення 98636,09 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на акт від 05.07.2017 р. ревізії фінансово-господарської діяльності Кузнецовського міського комунального підприємства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 року №13-17-05-06/25, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області. Пояснює, що Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено три договори з КП "Благоустрій" на надання послуг (від 07.10.2016 року №35,від 15.12.2016 року №27, від 27.01.2017 року №1). Внаслідок застосування КМКП рівня рентабельності за наданими транспортними послугами в розмірах нижчих, встановлених наказом по підприємству від 21.03.2011 року №141, на думку позивача, втрачено доходів за листопад-грудень 2016 року та І квартал 2017 року на загальну суму 98 640,00 грн., що призвело до порушення ст. 7 Закону України "Про транспорт", ч. 7 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та недотримання п. 8.1., 8.2. Статуту підприємства (в частині отримання прибутку) та завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/285/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 05 червня 2018 року.

04 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, відповідач зазначає, що КП "Благоустрій" ВМР згідно наданих актів КМКП здійснило оплату, відтак в КП "Благоустрій" ВМР відсутня заборгованість за надані послуги згідно договорів №35 від 07.10.2016 року №27 від 15.12.2015 року та №1 від 27.01.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

15 грудня 2016 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (виконавець, позивач) та ОСОБА_1 підприємством "Благоустрій" Кузнецовської міської ради (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №27, відповідно до предмету якого виконавець при наявності виробничої та технічної можливості у відповідності до заявки замовника зобов'язується надати послуги автотранспортного засобу, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги згідно розрахунку вартості та акту наданих послуг.

Оплату за надані послуги замовник проводить в сумі відповідно до розрахунку фактичних витрат виконавця на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в триденний термін після одержання послуг (пункт 2.3. договору).

07 жовтня 2016 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (виконавець, позивач) та ОСОБА_1 підприємством "Благоустрій" Кузнецовської міської ради (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №35, відповідно до предмету якого виконавець при наявності виробничої та технічної можливості у відповідності до заявки замовника зобов'язується надати послуги автотранспортного засобу, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги згідно розрахунку вартості та акту наданих послуг.

Оплату за надані послуги замовник проводить в сумі відповідно до розрахунку фактичних витрат виконавця на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в триденний термін після одержання послуг (пункт 2.3. договору).

27 січня 2017 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (виконавець, позивач) та ОСОБА_1 підприємством "Благоустрій" Кузнецовської міської ради (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №35, відповідно до предмету якого виконавець при наявності виробничої та технічної можливості у відповідності до заявки замовника зобов'язується надати послуги автотранспортного засобу, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги згідно розрахунку вартості та акту наданих послуг.

Оплату за надані послуги замовник проводить в сумі відповідно до розрахунку фактичних витрат виконавця на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в триденний термін після одержання послуг (пункт 2.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в період дії вищезазначених договорів позивач надавав відповідачу послуги визначені умовами договорів, які в свою чергу відповідачем були прийняті та оплачені. Вказане також підтвердили присутні представники сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші право чини.

У ст.174 Господарського кодексу України вказано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором свідчить те, що в рамках договору, укладеного між сторонами, відповідачем були сплачені кошти за надані згідно договорів послуги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Кузнецовського міського комунального підприємства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 року №13-17-05-06/25, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.

Як вбачається з матеріалів справи, актом ревізії встановлено, що протягом періоду з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено три договори з КП "Благоустрій" на надання послуг (від 07.10.2016 року №35,від 15.12.2016 року №27, від 27.01.2017 року №1). Внаслідок застосування КМКП рівня рентабельності за наданими транспортними послугами в розмірах нижчих, встановлених наказом по підприємству від 21.03.2011 року №141 втрачено доходів за листопад-грудень 2016 року та І квартал 2017 року на загальну суму 98 640,00 грн., що призвело до порушення ст. 7 Закону України "Про транспорт", ч. 7 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та недотримання п. 8.1., 8.2. Статуту підприємства (в частині отримання прибутку) та завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму.

У зв'язку з вказаними обставинами 02.10.2017 року та 22.03.2018 року Кузнецовське міське комунальне підприємство зверталось до КП "Благоустрій" з відповідними листами №982 та №238 про сплату коштів в сумі 98 636,09 грн., у відповідь на які відповідач направив позивачу лист №115 від 03 травня 2018 року в якому зазначив, що вартість наданих послуг оплачена згідно виставлених актів та наданої калькуляції, відтак заборгованість КП "Благоустрій" перед КМКП відсутня.

Суд надавши оцінку вказаним обґрунтуванням позовних вимог відхиляє їх з огляду на слідуюче.

Акт ревізії Державної аудиторської служби України, на який посилається позивач як на доказ наявності заборгованості лише фіксує можливе порушення позивачем визначення вартості наданих послуг згідно умов договору.

Разом з тим суд зазначає, що сторони вільні на в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договорів від 07.10.2016 року №35, 15.12.2016 року №27, 27.01.2017 року №1. Підписавши вказані договори сторони погодили його істотні умови, в тому числі ціну (вартість) послуг, а саме вартість наданих послуг визначається відповідними актами, які слугують підставою для оплати наданих послуг .

Загальне поняття акта ревізії наведено у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 № 550, згідно якого акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

У цьому випадку акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта ревізії) не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Більше того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на акт Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставним. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності обґрунтування позову, заперечення на них, усі пояснення, доводи та докази на їх підтвердження подані учасниками у справі, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, тому відхиляються судом.

Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" червня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.