Рішення № 74507687, 29.05.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2018 року Справа № 913/186/18

Провадження №33/913/186/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”, вул.Академіка Глушкова, буд.40, офіс 315, м.Київ, 03187

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія”, вул. 1-го Травня, буд.4, с.Малоолександрівка, Троїцького району Луганської області, 92143

про стягнення 10 496 грн 35 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, договір про надання правової допомоги № 18-10-2017 від 17.10.2017;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія” про стягнення грошових коштів у розмірі 1243 грн 05 коп. у зв’язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов’язання, з яких:

- 858 грн 63 коп. - сума нарахованих 3% річних;

- 384 грн 42 коп. - інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої останнім з урахуванням прийнятих Господарським судом Київської області рішень від 30.10.2015 у справі №911/4236/15, від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16, здійснено нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість за вказаними рішеннями за період до їх фактичного виконання відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 29.05.2018. Судове засідання, за клопотанням представника позивача, вирішено проводити на підставі ст. 197 Господарського процесуального кодексу України в режимі відеоконференції.

В судове засідання 29.05.2018, яке проводилось в режимі відео конференції, прибув лише представник позивача. Відповідач повноважного представника не направив, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Обгрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Разом з тим, відповідачем надано відзив на позовну заяву.

Наразі у відзиві відповідач просив об’єднати справу №913/186/18 та справи №913/185/18, №913/187/18 в одне провадження, оскільки по всім цим справам позивачі є новими кредиторами за заборгованістю відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (первісним кредитором).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.05.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія” в задоволенні клопотання про об’єднання справи №913/186/18 зі справами №913/185/18, №913/187/17 в одне провадження.

Від позивача через канцелярію суду 21.05.2018 надійшла заява за вих.№18-3/05 від 18.05.2018 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшив розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат до 8 337 грн 72 коп., в частині стягнення трьох відсотків річних - до 2 158 грн 63 коп. Також позивач в поданій заяві просить стягнути витрати, понесені на правову допомогу у розмірі 1800 грн 00 коп. (а.с.59-66).

В судовому засіданні представником позивача заява про збільшення позовних вимог підтримана. Разом з цим представник позивача в поясненнях вказав на допущення технічної помилки в прохальній частині поданої заяви в зазначених сумах, просив врахувати та вважати правильними суми зазначені в описовій частині заяви та наведеному розрахунку.

Відповідно до п.2 ч.2 cт.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на дотримання позивачем встановленої процедури та відповідності поданої заяви вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 496 грн 35 коп., з яких:

- 2 158 грн 63 коп.- сума нарахованих 3% річних;

- 8 337 грн 72 коп. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити повністю.

У наданому відзиві б/н від 18.05.2018 відповідач зазначає, що здійснював погашення заборгованості за рішеннями судів, однак не своєчасно, оскільки підприємство впродовж 2014 - 2015 років знаходилось на непідконтрольній українській владі території, в м.Луганську, отримати повідомлення про передачу боргу новим кредиторам не мав можливості. Зокрема, відповідач посилається на те, що з метою виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №19/103 було відкрито виконавче провадження та накладено арешти на банківські рахунки відповідача. За рішенням Господарського суду Луганської області у справі №1/254 від 18.11.2010 борг було погашено частково на суму 2518 грн 68 коп., що підтверджено платіжною вимогою від 09.09.2010 на суму 142863 грн 36 коп. про перерахування коштів у виконавчому провадженні на суму 3880 грн 38 коп. та та листом Жовтневої ВДВС Луганського МУЮ про перерахування вказаної суми стягувачу 22.03.2010 в сумі 2518 грн 68 коп. Також 26.10.2011 з розрахункового рахунку, відкритого в ПАТ «Донгорбанк», стягнуто суму 26781 грн 32 коп. та 29.04.2014 з розрахункового рахунку відкритого в «Укркомунбанку» було стягнуто 113563 грн 36 коп., з травня 2014 на розрахунковому рахунку відкритому у філії АТ «Укрсімбанк» була заблокована сума в розмірі 87 438 грн 39 коп. і лише в грудні 2017 списана за скаргами відповідача, також здійснено сплату в сумі 167 325 грн 00 коп.

Вказані кошти на загальну суму 254 763 грн 39 коп. були розподілені виконавчою службою між новими кредиторами. Тому відповідач вважає, що зобов’язання перед кредиторами були виконані повністю.

Наразі 01.07.2018 первісного кредитора, ТОВ «Тридента Агро», визнано банкрутом. Лише в 2016 році, з рішень судів, відповідач дізнався про передачу боргу ТОВ «Тридента Агро» новим кредиторам. Відповідач просив зобов’язати позивача надати документи на підтвердження передачі боргу первісним кредитором ТОВ «Тридента Агро» новим – ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «Нотапс». Крім того, зазначав, що затримка у списанні кроштів, призначених для погашення боргу, була пов’язана із допущеною бездіяльністю самою виконавчою службою під час примусового виконання рішень. За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 29.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008 між ТОВ "Тридента-Агро" (продавець) та ТОВ "Агропромислова компанія" (покупець) укладено договір №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.06.2009 у справі №19/103 присуджено до стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія" на користь ТОВ "Тридента-Агро" 99 966 грн 17 коп. основної заборгованості за вказаним договором від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару, 10 845 грн 45 коп. пені, 1 351 грн 35 коп. трьох процентів річних, 8 233 грн 56 коп. інфляційних втрат, 14 994 грн 92 коп. штрафу за період з 04.11.2008 по 17.04.2009, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000 грн 00 коп., 1 353 грн 91 коп. державного мита та 118 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначеним рішенням встановлено факт наявності простроченої заборгованості ТОВ "Агропромислова компанія" перед ТОВ "Тридента-Агро" в сумі 99 966 грн 17 коп., та обов'язок боржника у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання сплатити кредитору борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, а також сплатити передбачені договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.11.2010 у справі №1/254 присуджено до стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія" на користь ТОВ "Тридента-Агро" пеню в сумі 27 675 грн 04 коп., 3% річних в сумі 3 683 грн 39 коп., інфляційні нарахування у сумі 9 842 грн 15 коп. за період з 18.04.2009 по 31.08.2010, державне мито в сумі 412 грн 01 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230 грн 01 коп. та 1 949 грн 32 коп. витрат на послуги адвоката.

В подальшому, 23.12.2010 між ТОВ "Тридента-Агро" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено угоду №191-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 ЦК України), згідно якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромислова компанія" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

02.07.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоду №121/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 ЦК України), згідно якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромислова компанія" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та згідно угоди від 23.12.2010 №191-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні.

За умовами вказаної Угоди новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання з 01.09.2010 по 23.12.2010 згідно договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару (пункт 1.2. Угоди) сума яких становить, проте не обмежується 10353 грн 94 коп., в тому числі 4676 грн 14 коп. пені, 902 грн 87 коп. процентів річних та 4774 грн 93 коп. інфляційних втрат.

Також за умовами угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару (пункт 2.3. Угоди).

07.04.2014 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки №07-04-2014-85 (далі - договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та угоди від 02.07.2012 №121/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

В подальшому було прийнято ряд судових рішень про стягнення новим кредитором ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" нарахованих 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 у справі №911/4371/14 встановлено факт наявності права позивача - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" станом на 03.10.2014 нараховувати та стягувати з боржника 34 584 грн 36 коп. пені, 6 599 грн 73 коп. 3% річних та 15 981 грн 39 коп. інфляційних втрат, а всього 57 165 грн 48 коп., які нараховані у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого ТОВ "Агропромислова компанія" товару по договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01-15-08 від 28.03.2008 у сумі 97477 грн 49 коп.

Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15 позов задоволено повністю, солідарно присуджено до стягнення з ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” та з ТОВ “Агропромислова компанія” на користь ТОВ “Компанія НІКО-ТАЙС” 5000 інфляційних втрат, стягнуто з ТОВ “Агропромислова компанія” на користь ТОВ “Компанія НІКО-ТАЙС” 47 565 грн 02 коп. пені, 37 487 грн 19 коп. інфляційних втрат, 3 044 грн 19 коп. 3 % річних, 2 919 грн 44 коп. витрат на послуги адвоката та 100 грн 07 коп. судового збору, стягнуто з ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” на користь ТОВ Компанія “НІКО-ТАЙС” 80 грн 56 коп. витрат на послуги адвоката та 37 грн 50 коп. судового збору (а.с.15-19).

Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ «Агропромислова компанія» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 30078 грн. 18 коп. пені, 3939 грн. 07 коп. 3% річних, 16176 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 1530 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.26-30).

Зокрема, під час розгляду спорів у справах №911/4236/15 та №911/1922/17 Господарським судом Київської області було встановлено факт зміни кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги первісним кредитором - ТОВ "Тридента-Агро" новим кредиторам фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , який в подальшому відступив право вимоги ТОВ “Компанії НІКО-ТАЙС” за угодами №191-ТА від 23.12.2010 та №121/07-12 від 02.07.2012); повідомлення відповідача як боржника про заміну кредитора у зобов’язанні.

Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року у справі № 911/3682/16 скасувано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково (а.с.33-38).

Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ «Агропромислова компанія та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 969, 71 грн. 3% річних, 101, 04 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 130, 50 судового збору за подання позовної заяви.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Агропромислова компанія» на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 9 156, 48 грн. збитків від інфляції, 954, 22 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 232, 34 судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом враховується, що вказані рішення набрали законної сили та на час розгляду спору не скасовані. Враховуючи зазначене, встановлені цими рішеннями обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторонни та не підлягають доведенню повторно.

За вказаних обставин клопотання відповідача, заявлене у відзиві щодо зобов’язання позивача надати укладені між сторонами угоди про відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов’язанні, докази повідомлення відповідача як боржника про заміну кредитора у зобов’язанні, залишається судом без задоволення.

Судом враховується не лише встановлені судами обставини, а також те, що відповідачем здійснювалося частково погашення боргу позивачу (як новому кредитору), а також положення ст.ст.517-158 ЦК України, згідно яких у разі не повідомлення боржника про зміну кредитора, останній вправі був виконувати зобов’язання зокрема перед первісним кредитором. Однак, відповідних доказів відповідачем не надано.

Крім того, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" за рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15, рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16, у зв’язку із допущеним простроченням у виконанні.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15 позов задоволено повністю, солідарно присуджено до стягнення з ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” та з ТОВ “Агропромислова компанія” на користь ТОВ “Компанія НІКО-ТАЙС” 5000 інфляційних втрат, стягнуто з ТОВ “Агропромислова компанія” на користь ТОВ “Компанія НІКО-ТАЙС” 47 565 грн 02 коп. пені, 37 487 грн 19 коп. інфляційних втрат, 3 044 грн 19 коп. 3 % річних, 2 919 грн 44 коп. витрат на послуги адвоката та 100 грн 07 коп. судового збору, стягнуто з ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” на користь ТОВ Компанія “НІКО-ТАЙС” 80 грн 56 коп. витрат на послуги адвоката та 37 грн 50 коп. судового збору (а.с.15-19).

Вказане рішення 17.11.2015 набрало законної сили та на його виконання видано відповідні накази від 27.11.2015 (а.с.20-21).

Відповідно до банківської виписки від 12.12.2016 відповідачем у виконавчому провадженні погашено частково заборгованість в розмірі 91 115 грн 91 коп. (а.с.24).

Відповідно до постанови Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві від 12.07.2017 було відкрито виконавче провадження №54279097 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4236/15 (а.с.23).

17.04.2018 постановою Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві завершено виконавче провадження №54279097 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4236/15 у зв’язку із повним виконанням рішення та стягненням 5000 грн 00 коп. (а.с.25).

Враховуючи викладене, заборгованість ТОВ "Агропромислова компанія" щодо виконання грошового зобов’язання, що виникло на підставі рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15 складає 45 531 грн 38 коп. (за виключенням розміру пені та судових витрат), на яку позивач нараховує до стягнення 3% річних та інфляційні.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ «Агропромислова компанія» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 30078 грн. 18 коп. пені, 3939 грн. 07 коп. 3% річних, 16176 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 1530 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.26-30).

Вказане рішення 26.09.2017 набрало законної сили та на його виконання видано відповідний наказ від 30.11.2017 (а.с.30).

Відповідно до постанови Троїцького РВДВС ГТУЮ у Луганській області від 02.11.2017 відкрито виконавче провадження №55044373 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1922/17 (а.с.31).

25.01.2018 постановою Троїцького РВДВС ГТУЮ у Луганській області завершено виконавче провадження №55044373 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1922/17 у зв’язку із повним виконанням рішення та стягненням 51 723 грн 88 коп.

Враховуючи викладене, заборгованість ТОВ "Агропромислова компанія" за вказаним рішенням, за виключенням присуджених до стягнення пені та судових витрат, складає 20 115 грн 35 коп., на яку позивач нараховує до стягнення 3% річних та інфляційні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року у справі № 911/3682/16 скасувано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково (а.с.33-38).

Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ «Агропромислова компанія та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 969, 71 грн. 3% річних, 101, 04 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 130, 50 судового збору за подання позовної заяви.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Агропромислова компанія» на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 9 156, 48 грн. збитків від інфляції, 954, 22 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 232, 34 судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова 04.04.2017 набрала законної сили та на його виконання видано відповідні накази від 19.06.2017 (а.с.39-40).

Відповідно до постанов Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві від 12.07.2017 відкрито виконавчі провадження №54279222 та №54279329 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/3682/16 (а.с.41-42).

Відповідно до постанов Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві від 17.04.2018 завершено виконавчі провадження №54279222 та №54279329 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/3682/16 у зв’язку з повним виконанням рішення (а.с.43-44).

Заборгованість відповідача за вказаною постановою, за виключенням розміру судових витрат, складає 10 126 грн 19 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у звязку з неналежним виконанням двідповідачем своїх грошових зобовязань за вказаними рішеннями, заявляє до стягнення га підставі ст.625 ЦК України 3% річних за загальний період прострочення з 18.11.2015 по 16.04.2018 у розмірі 2 158 грн 63 коп., інфляційних втрат за загальний період прострочення з грудня 2015 року по березень 2018 року в розмірі 8 337 грн 72 коп. (а.с.64).

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідна правова позиція з приводу того, що до складу грошового зобов'язання входять інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних висловлена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 16 травня 2006 року у справі №10/557-26/155, від 08.11.2010 у справі №4/719, від 15.11.2010 у справі №4/720, від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11, від 17.10.2011 у справі №6-42цс11.

Отже, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини.

Частиною 5 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідна позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 справа №16/164 (2010).

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Враховуючи положення п. 5.4, п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (щодо зобов'язання, які виникають з рішення суду), якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Зокрема, в п. 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою стані 625 ЦК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позивач набув право вимоги до боржника щодо стягнення процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішень судів, зокрема рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15, рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16.

Перевіривши правильність наведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3% річних, нарахованих за загальний період з 18.11.2015 по 16.04.2016 на загальну суму боргу 45531,38 грн за рішенням суду у справі №911/4236/15; на загальну суму боргу 20115,35 грн за рішенням суду у справі №911/1922/17; на загальну суму боргу 10126,19 грн за постановою суду у справі №911/3682/16, суд дійшов висновку про те, що позивачем правильно визначено періоди нарахування 3% (зокрема, прострочення розраховується з наступного дня після дати набрання рішеннями законної сили і по день, що передує закриттю проваджень з примусово виконання рішень у зв’язку з їх виконанням). Також у разі часткової оплати відповідачем боргу 12.12.2016 на суму 40531,38 грн (згідно даних виписки з рахунку під час примусового виконання рішення суду у справі №911/4236/15), позивачем правильно визначено період нарахування, без включення дня здійснення оплати (а.с.63).

Разом з тим, як вбачається в наведеному розрахунку, позивачем сума боргу була округлена, в сторону зменшення, без врахування копійок. Так, за правильним розрахунком суду зробленим за допомогою інформаційно-правової системи “Законодавство”, загальна сума 3% річних складає 2165 грн 31 коп. (1292,74 +361,23+198,40+312,94), що складає більшу суму, ніж заявлено позивачем. Суд, враховуючи принцип диспозитивності, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення 3% річних в сумі заявленій саме позивачем – 2 158 грн 63 коп.

Перевіривши правильність наведеного розрахунку інфляційних втрат в розмірі 8 337 грн 72 коп. за загальний період з грудня 2015 року по березень 2018 року, нараховані на заборгованість за рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі №911/4236/15, рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2017 у справі №911/1922/17 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №911/3682/16, суд зауважує про наявність в розрахунку помилок щодо правильності визначення періодів нарахування та застосовані коефіцієнти інфляції, з урахуванням здійснення часткової оплати відповідачем боргу за рішенням суду у справі №911/4236/15, та подальшою зміною загального розміру заборгованості, враховуючи здійснене виконання рішень судів та прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень (а.с.64).

Судом враховано, що позивачем на підтвердження здійсненої відповідачем часткової оплати боргу за рішенням суду у справі №911/4236/15 надано виписку з рахунку (а.с.24), на підтвердження погашення боргу за вказаними судовими рішеннями надані постанови про закриття виконавчих проваджень, зокрема постанова від 17.04.2018 Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві, на підставі якої завершено виконавче провадження №54279097 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4236/15 у зв’язку із повним виконанням рішення та стягненням 5000 грн 00 коп. (а.с.25); постанова від 25.01.2018 Троїцького РВДВС ГТУЮ у Луганській області ВП№55044373 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1922/17 у зв’язку із повним виконанням рішення та стягненням 51 723 грн 88 коп. (а.с.32); постанови від 17.04.2018 Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві з ВП№54279222 та ВП№54279329 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/3682/16 у зв’язку з повним виконанням рішення (а.с.43-44).

Відповідно положень п.9 ч.1, ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне навести правильний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою інформаційно-правової програми “Законодавство”:

Сума боргу, грн.Період нарахування Загальний індекс інфляції Інфляційні втрати, грн.45 531,38грудень 2015 – листопад 2016 112,1285 526,935000,00грудень 2016 – квітень 2017105,8282 91,4215 126,19травень 2017 – вересень 2017105,083769,0135 241,54жовтень 2017 - грудень 2017103,1311 103,7315 126,19січень 2018 - березень 2018 103,543535,47 Всього:8 226 грн 56 коп.Враховуючи вищевикладене, з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за загальний період з грудня 2015 року по березень 2018 року на загальну суму 8 226 грн 56 коп.

Згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних суду не надав, вимог позовної заяви не спростував, належних доказів на підтвердження здійснених часткових оплат та погашення боргу за рішенням судів не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо належного виконання зобов’язань перед позивачем та до уваги їх не приймає , з огляду на те, що останнім на підтвердження власної правової позиції, викладеної у відзиві щодо здійснених оплат в порушення ст.ст. 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 8 226 грн 56 коп., 3 % річних у сумі 2 158 грн 63 коп.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

В поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог за вих.№18-3/05 від 18.05.2018 позивач просить суд покласти на відповідача витрати пов’язані із правничою допомогою адвоката у розмірі 1800 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи, з метою відшкодування понесених позивачем витрат, пов’язаних із наданою правовою допомогою адвокатом, останнім надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 виданого на ім’я ОСОБА_1;

копію договору про надання правової допомоги № 18-10-2017 від 17.10.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” та ОСОБА_1, акт прийому-передачі документів від 17.10.2017 та акт виконаних робіт від 18.10.2018 на суму 1800 грн 00 коп., копію квитанції №1008639514.1 від 12.04.2018 про сплату позивачем гонорару адвокату на суму 1800 грн 00 коп.

Надаючи оцінку поданим документам на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 1800 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 9 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Відповідно положень ч.2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, зокрема першою заявою по суті справи для позивача є позовна заява.

Суд звертає увагу на те, що згідно ч.2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В порушення зазначених вимог позивачем в позовній заяві не було наведено орієнтованого (попереднього) розрахунку судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв’язку із розглядом справи. В прохальній частині позову було лише зазначено позивачем про відшкодування відповідачем витрат, понесених у зв’язку із сплатою судового збору та додано квитанцію №0.0.1020997941.2 від 24.04.2018 про сплату 1762 грн судового збору за подання позову.

Натомість про відшкодування судових витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, заявлено позивачем в подальшому в поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Як вбачається з долучених позивачем документів, договір про надання правової допомоги № 18-10-2017 укладено з адвокатом 17.10.2017 (за шість місяців до подачі позову до суду), оплата позивачем адвокату гонорара на суму 1800 грн 00 коп. згідно з квитанцією №1008639514.1 здійснена 12.04.2018, тобто також до подачі відповідного позову до суду (25.04.2018 згідно реєстраційних даних канцелярії суду).

Зазначене свідчить про неналежне виконання позивачем вказаних обов’язків, оскільки останній міг передбачити та підтвердити такі витрати (у разі необхідності в подальшому їх відшкодуванні) на час подання відповідного позову.

Встановлені судом обставини в цій частині вимог позивач не спростував, не навів належного обґрунтування щодо не подання на виконання вимог ч.1 ст. 124, п.9 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України орієнтованого (попереднього) розрахунку судових витрат, зокрема щодо витрат на правову допомогу адвоката. Також позивачем не доведено суду що він не міг передбачити такі витрати на час подання позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом враховується категорія справи, в межах якої позивачем отримано правову допомогу, об’єм роботи проведеної адвокатом, а також якість підтоговлених документів адвокатом, те, що спір у даній справі не належить до складних категорій, а відкриваючи справу у спрощеному провадженні участь представників сторін в судових засіданнях не визнавалась судом обов’язковою.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє позивачу у відшкодуванні судових витрат, пов’язаних із отриманою правничою допомогою адвоката у розмірі 1800 грн 00 коп.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1743 грн 34 коп.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія” про стягнення 10 496 грн 35 коп., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія”, вул. 1-го Травня, буд.4, с.Малоолександрівка, Троїцького району Луганської області, 92143 ідентифікаційний код 31531059 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс ”, вул.Академіка Глушкова, буд.40, офіс 315, м.Київ, 03187, ідентифікаційний код 38039872, інфляційні втрати в сумі 8 226 грн 56 коп., 3 % річних у сумі 2 158 грн 63 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1743 грн 34 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс ” у відшкодуванні судових витрат, пов’язаних із отриманою правничою допомогою адвоката у розмірі 1800 грн 00 коп.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2018.

Суддя О.В. Драгнєвіч