Ухвала суду № 74507634, 04.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/5751/18

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК."

про забезпечення позову

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОК."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Груп Україна"

про стягнення 135 368,08 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники: без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОК." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 82/05-18 від 03.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Груп Україна" про стягнення компенсації за викрадене обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 910/5751/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 постановлено позовну заяву № 82/05-18 від 03.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Груп Україна" про стягнення 135 368,08 грн. вважати неподаною та повернути заявникові.

01.06.2018 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." (далі - заявник) надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд винести ухвалу про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Імперіал Груп Україна" (далі - заява про забезпечення позову).

В обґрунтування наведеної заяви, поданої на підставі ст.ст. 136-139 ГПК України, заявник зазначив, що ним подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Груп Україна" компенсації за поставлене згідно Договору поставки № 166/2017 від 28.11.2017 неякісне обладнання. Заявник також зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача із вимогою компенсувати понесені ним матеріальні збитки, але такі вимоги не були виконані відповідачем. Необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб (шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках) обґрунтовується останнім посиланням на відсутність активів у підприємства відповідача та наявністю інших зареєстрованих осіб у засновників відповідача, що, на думку заявника, дає змогу таким особам без будь-яких складнощів припинити діяльність підприємства відповідача, чим буде унеможливлено виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У даному випадку, необхідність вжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову обґрунтовується заявником відсутністю активів у підприємства відповідача та наявністю інших зареєстрованих юридичних осіб у засновників відповідача, що, на думку заявника, дає змогу таким особам без будь-яких складнощів припинити діяльність підприємства відповідача, чим буде унеможливлено виконання рішення суду.

В той же час, саме лише посилання заявника на відповідні обставини, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

До заяви про забезпечення позову в якості додатку заявником додано лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (юридичної особи відповідача, ідентифікаційний код 37034370), яким заявник підтверджує відсутність активів у підприємства відповідача.

Разом з тим, жодні докази у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження «наявності інших зареєстрованих юридичних осіб у його (відповідача) засновників, що дає змогу таким особам без будь-яких складнощів припинити діяльність даного підприємства, чим унеможливити виконання рішення суд», заявником до заяви про забезпечення позову не додано.

Таким чином, з огляду на подані заявником докази, суду не доведено, що невжиття визначеного заявником способу забезпечення позову зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, визначений заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Імперіал Груп Україна" за відсутності при цьому зазначення суми, в межах якої слід накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Імперіал Груп Україна", фактично є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 135368,08 грн.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розміру. Водночас, до заяви про забезпечення позову, поданої через відділ діловодства суду 01.06.2018, фактично додано платіжне доручення № 761 від 30.05.2018, згідно якого ТОВ "ЖОК." сплачено судовий збір у сумі 2030,53 грн. за подання позову, а не за подання заяви про забезпечення позову. До того ж, згідно п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову встановлена ставка судового збору - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (881,00 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." про забезпечення позову відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." про забезпечення позову відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.06.2018 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Гумега