Ухвала суду № 74507503, 07.06.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

____________

______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/464/18

Господарський суд Житомирської області у складі судді Давидюка В.К.,

розглянувши заяву Приватного підприємства "КВЖРЕП №8" Приватного підприємства "КВЖРЕП №8"

про видачу судового наказу про стягнення 1613,98 грн

(без виклику представників сторін),

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Приватного підприємства "КВЖРЕП №8" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за неналежне виконання умов договору №101 від 01.01.2015, з яких: 1459,03 грн - основний борг, 82,28 грн - пеня, 11,74 грн - 3% річних, 61,09 грн - інфляційні.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті), сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим є будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, заборгованістю є сума фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягає погашенню або поверненню в певний строк. Якщо у встановлений строк заборгованість не погашена, то вона стає простроченою.

В даному випадку пеня не являється заборгованістю, а є наслідком прострочення виконання зобов'язань (штрафною санкцією), яку сторона зобов'язується сплатити у випадку невиконання або неналежного виконання, за умови наявності такого виду відповідальності у договорі.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Однак право вимоги трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань ґрунтується не на договорі, а виникає в силу закону відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають розгляду в порядку позовного провадження, оскільки в наказному провадженні можливо стягнути грошову суму, щодо якої відсутній спір.

Відповідно до ч. 3 ст.152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

З огляду на викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 82,28 грн - пені, 11,74 грн - 3% річних, 61,09 грн - інфляційних втрат, так як заявлені вимоги не відповідають приписам ст.148 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 148, п. 3 ч. 1 ст. 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "КВЖРЕП №8" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 82,28 грн - пені, 11,74 грн - 3% річних, 61,09 грн - інфляційних втрат.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції або згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_2

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.)