Ухвала суду № 74507392, 31.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.05.2018Справа № 910/2353/18

За заявою Приватного акціонерного товариства "Київстар";

про забезпечення позову.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар";

до Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним рішення.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Соболь О.М., довіреність № 248 від 15.03.18 р.;

Від позивача: Ахтімірова М.Г., довіреність № 215 від 27.02.18 р.;

Від відповідача: Павленко О.В., довіреність № 300-02/20 від 20.02.18 р.;

Волощук Д.Є., довіреність № 300-07/31 від 29.03.2018 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Київстар" з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 705-р від 14.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті рішення від 14.12.2017 року № 705-р неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі № 910/2353/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Через канцелярію суду 29.05.2018 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України від 14 грудня 2017 року № 705-р з дати надходження позовної заяви до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Дана заява обґрунтовується тим, що чинність рішення Комітету в зазначені проміжки часу зумовлює обов'язок позивача сплатити накладений штраф. Невиконання цього обов'язку призводить до нарахування пені у розмірі 1,5% за кожен день прострочення сплати штрафу від суми штрафу, сукупний розмір якого 21 307 597 гривень (за кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі 319 613,96 грн.) , а також дає підстави Комітету звернутися із позовом про стягнення з Позивача суми штрафу та пені, не очікуючи остаточного рішення суду у цьому судовому спорі. Позивач зазначає, що добровільне чи примусове виконання Рішення в період його оскарження Товариством може істотно ускладнити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, оскільки повернення такої значної суми коштів з державного бюджету може бути неможливим або значно утрудненим, що вимагатиме від Товариства значних зусиль та пов'язаних з цим витрат, що в свою чергу спричинятиме матеріальні витрати Позивача у зв'язку з неможливістю Товариства використовувати зазначені кошти у своїй господарській діяльності.

Представники відповідача в судовому засіданні 31.05.2018 р. заперечували проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Ознайомившись із клопотанням позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що позивач належним чином обґрунтував причини звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Судом також враховано, що заходи до забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. При цьому судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення повернення коштів штрафу та пені з державного бюджету у випадку задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 705-р від 14.12.2017 р. та те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Судом також враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Крім того, незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Враховуючи викладене та керуючись ст. 136-140 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про забезпечення позову задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі:

2.1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 705-р. від 14 грудня 2017 року.

3. Cтягувачем за даною ухвалою є Приватне акціонерне товариство "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код ЄДРПОУ 21673832)

4. Боржником за даною ухвалою є Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 31.05.2018 р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.В. Мандриченко